Рішення № 32782033, 29.07.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/7413/13-ц

Провадження № 2/127/2944/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді - Антонюка В.В.,

при секретарі - Ліщишин О.С.,

з участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.02.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір позики, за яким ОСОБА_4 отримав 2 375 доларів США та 1 600 Євро. За цим же договором позивач спільно із ОСОБА_5 виступили поручителями належного виконання зобов»язань за договором з боку ОСОБА_4 Строк дії договору між сторонами було встановлено у один рік, а саме до 10.02.2013 року. Відповідно до п.2.2 договору, за користування коштами було встановлено 60% річних, зі сплатою щоквартально до 10 числа поточного місяця.

ОСОБА_4 умови договору не виконував, відсотки за користування чужими коштами не сплачував, у встановлений договором строк кошти не повернув, тому ОСОБА_6 звернувся до позивача, як до поручителя, з пропозицією виконати викладені в договорі зобов»язання. Про отриману вимогу, позивач повідомила ОСОБА_4, одак відповіді не отримала, на телефонні дзвінки відповідач не відповідає та уникає від спілкування. З огляду на обставини які склались, позивач була змушена повернути суму позики позикодавцю, в тому числі й відсотки за користування коштами, пеню за прострочення і штрафні санкції, що було передбачено п.8.2 договору, відповідо до якого у разі несвоєчасного виконання зобов»язань із сплати процентів, визначених п.2.3. договору, позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів позичальник сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору. Пунктом 8.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення основної суми боргу позичальник сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 100 відсотків річних від простроченої суми.

Сума, яку сплатила позивач кредитору, з урахуванням вище викладеного становить: 5160 доларів США та 3491 Євро, що за курсом НБУ становило 41 404 грн. та 36 512 грн., відповідно, а разом 77 916 грн. Позивач зазначає, що після сплати нею боргу, до неї перейшли права кредитора, а у відповідачів перед нею виникли солідарні зобов»язання боржників, тому вона звернулась до суду із вказаним позовом та просить стягнути солідарно із відповідачів на її користь 77 916 грн.

Крім того, позивач зазначає, що вона скористалась правом на правову допомогу і сума

договору про надання правової допомоги становить 5000 грн., які вона також просить стягнути із відповідачів в солідарному порядку, та стягнути з них судові витрати.

Позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити в повному обсязі за обставин, викладених в позовній заяві.

Представник відповідачів ОСОБА_2 під час розгляду справи позовні вимоги не визнала та заперечила проти їх задоволення, посилаючись на їх необгрунтованість та безпідставність.

З»ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена

розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Судом достовірно встановлено, проти чого не заперечили і самі відповідачі під час попереднього засідання, що 10.02.2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, де ОСОБА_3 і ОСОБА_5 виступили поручителями. Відповідно до умов договору позики ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_6 - 2 375 доларів США та 1 600 Євро. Строк дії договору між сторонами було встановлено в один рік, а саме до 10.02.2013 року. Відповідно до п.2.2 договору, за користування коштами було встановлено 60% річних, зі сплатою щоквартально до 10 числа поточного місяця.(а.с.6).

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги (ст. 527 ЦК України).

Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному розмірі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку (ч. ч. 1, 3 ст. 545 ЦК України).

Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення

договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Відповідно до ч. 3 ст. 251 ЦК України строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Позичальник, як передбачено ст. 1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 553, 554 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором

за порушення зобов»язання божником; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач зазначає, що про отриману вимогу кредитора, у відповідності до ст. 555 ЦК

України вона негайно 20.02.2013 року, рекомендованим листом повідомила відповідача, однак доказів в підтвердження направлення ОСОБА_3, на адресу відповідачів рекомендованого листа та отримання його відповідачами, до суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст. 556 ЦК України, до поручителя, який виконав зобов»язання,

забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов»язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

В підтвердження виконання позивачем зобов»язання перед ОСОБА_6, забезпеченого порукою, до суду надана розписка ОСОБА_6 від 16.03.2013 року, однак

даючи оцінку наданому позивачем на підтвердження виконання зобов»язання письмовому доказу (розписці), суд дійшов висновку, що вказаний доказ не є підтвердженням факту виконання зобов»язання позивачем перед ОСОБА_6 Факт написання розписки саме ОСОБА_6 нічим не підтверджено. Крім того, в судовому засіданні не доведено достовірності фактів, викладених в даній розписці.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст.ст. 251, 252, 527, 545, 553-556, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 10,60, 88, 212-215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором - відмовити.

Рішення можебути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: