Ухвала суду № 32781841, 31.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року справа №805/4886/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Манаєва М.В., за участі представників позивача Гайфутдінова О.Р., Решетнікової К.В., представника відповідача Гоя В.П., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі № 805/4886/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Харцизький трубний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.03.2013 року № 00003915178440/10/1517-1-00191135,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 10.04.2013 року звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів мотивуючи свої вимоги тим, що в період з 20.02.2013 року по 07.03.2013 року відповідачем було проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо суми бюджетного відшкодування за січень 2013 року Публічного акціонерного товариства «Харцизький трубний завод», за результатами якої складено акт від 12.03.2013 року № 173/15-17/1-1-00191135.

В акті перевірки вказано на порушення позивачем п.198.2, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці грудня 2012 року, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту на 1743,00 грн. На підставі зазначеного акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.03.2013 року № 0000391517/8440/10/1517-1-00191135, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1743,00 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 871,50 грн. Позивач вважає, що податковий орган при перевірці не надав належної правової оцінки первинним документам, у зв'язку з чим просив суд визнати недійсним зазначене податкове повідомлення-рішення

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 28.03.2013 року № 00003915178440/10/1517-1-00191135, яким зменшено суму бюджетного відшкодування в сумі 2 614,50 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просить відмовити у задоволені позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.56.21 ст.56 , п.198.3, абз.3 п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України, п.21 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, ч. 1 ст. 72, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що позивачем неправомірно було віднесено до податкового кредиту грудня 2012 року суми податку на додану вартість сплачені (нараховані) в серпні та листопаді 2012 року.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

З 20.02.2013 року по 07.03.2013 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства «Харцизький трубний завод» щодо суми бюджетного відшкодування за січень 2013 року, за результатами якої складено акт від 12.03.2013 року № 173/15-17/1-1-00191135, яким вказано на порушення позивачем п.198.2 , 198.6 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку за січень 2013 року на суму 1743,00 грн. (а.с. 12-18).

Позивачем надано заперечення до зазначеного акту перевірки за № 2.3-50/408-499 від 15.03.2013 року (а.с. 20-22).

На підставі акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.03.2013 року № 0000391517/8440/10/1517-1-00191135, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1743,00 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 871,50грн. (а.с.11).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність прийнятого податкового повідомлення - рішення з наступних підстав.

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З положень розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України вбачається, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум податку на додану вартість, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

Судами досліджено надану позивачем податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року № 9085069026 від 17.01.2013 року з додатками, у тому числі додатком 8 - Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) № 9085069023, до якої включені податкові накладні: від 09.11.2012 року № 1955, від 09.11.2012 року № 1956, від 09.11.2012 року № 1960, від 09.11.2012 року № 1964, від 06.11.2012 року № 157, та від 28.09.2012 року № 144 на загальну суму податку на додану вартість 1 743,06 грн., заяву зі скаргою вих. № 2.3-50/51-114 від 17.01.2013 року відносно постачальників щодо порушення ними порядку заповнення податкових накладних, яка отримана відповідачем 18.01.2013 року, про що мається відповідна відмітка на цій заяві із відповідними копіями первинних документів та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2012 року, із якого вбачається, що зазначені податкові накладні отримані позивачем (а.с. 45, 140-144, 151-164).

Колегія суддів зазначає наступне.

Донецьким окружним адміністративним судом в постанові від 19.04.2013 року у справі № 805/3533/13-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 року встановлено, що до декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року позивачем додано додаток 8 - заява про порушення постачальниками порядку заповнення податкових накладних за грудень 2012 року, до якої включено податкові накладні: від 09.11.2012 року № 1955, від 09.11.2012 року № 1956, від 09.11.2012 року № 1960, від 09.11.2012 року № 1964, від 06.11.2012 року № 157, та від 28.09.2012 року № 144 на загальну суму податку на додану вартість 1 743,06 грн., а також первинні документи: платіжне доручення, видаткові накладні, акт виконаних робіт, акт здачі-приймання робіт. Недоліків первинних документів, доданих до заяви про порушення постачальниками порядку заповнення податкових накладних, в акті перевірки від 08.02.2013 року № 80/15-17/1-1/00191135 не встановлено. Зазначено, що доданими первинними документами підтверджено факт здійснення першої події, за якою виписано податкові накладні, у вересні 2012 року та у листопаді 2012 року, заява зі скаргою продавця надана позивачем до податкової звітності за грудень 2012 року (а.с. 122-144, 147-150).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 5 ст. 254 та ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Публічним акціонерним товариством «Харцизький трубний завод» правомірно включено до складу податкового кредиту за грудень 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 1743,00 грн. на підставі належних документів у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається..

Керуючись ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів у справі № 805/4886/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі № 805/4886/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Харцизький трубний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.03.2013 року № 00003915178440/10/1517-1-00191135 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 5 серпня 2013 року

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Юрко

А.А. Блохін