Ухвала суду № 32781816, 31.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ткаченко Т.С.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року справа №805/6458/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Манаєва М.В., за участі представника позивача Толмачової А.М., представника відповідача Маєвської В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі № 805/6458/13-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 19286391,25 грн. та пені у розмірі 34 715,52 грн.,

Позивач 19.05.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», мотивуючи свої вимоги тим, що в порушення вимог частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач не виконав норматив по створенню 329 робочих місць для працевлаштуванню інвалідів, що є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій. У зв'язку з порушенням термінів сплати відповідачем санкцій за 2012 рік була нарахована пеня. З огляду на зазначене просив суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 19286391,25 грн. та пеню у розмірі 34 715,52 грн., всього 19 321 106, 77 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та зазначає, що відповідачем протягом 2012 року подавалися звіти за формою 3ПН, але в даних звітах, зокрема, в графі 15 зазначено - «4% квота», а не категорія населення «Інваліди» чи шифр 11, як цього вимагає Інструкція щодо заповнення форми звітності № 3 ПН. Тобто немає об'єктивної інформації про вакансії саме для інвалідів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік від 18.01.2013 року, у якому зазначено наступні дані: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 12082 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 154; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 483; фонд оплати праці штатних працівників - 708262 тисяч гривень; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 58621 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - не визначено (а.с. 7).

На підставі наведеного звіту позивачем здійснено розрахунок суми по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2012 році, відповідно до якого сума адміністративно-господарських санкцій складає 19 286 391,25 грн., сума пені - 34715,52 грн. Вказані розрахунки здійсненні із показником кількості нестворених робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів - 329 особи (а.с. 8).

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі та визначено коло нормативно-правових актів, що регламентують спірні правовідносини.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року) Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 (надалі - Закон України № 875), саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Стаття 19 Закону № 875 встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі - підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 20 Закону № 875, підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно матеріалів справи на підприємстві повинно бути працевлаштовано 483 інваліда, а фактично працювало 154. Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» на протязі всього 2012 року подавались звіти до Маріупольського міського центру зайнятості за формою № 3 ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. При цьому центром зайнятості направлялись інваліди для працевлаштування, але з важкими умовами праці відмовлялись від роботи, через що підприємством не було виконано нормативу працевлаштування інвалідів. Крім того підприємством було видано наказ № 34 від 27.01.2012 року «Про бронювання робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2012 рік».

Разом з тим, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що відповідачем повністю виконано покладений на нього обов'язок по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про створення таких робочих місць, а тому відсутня вина відповідача як підстава для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком оскільки відповідачем щомісячно направлялись до Маріупольського міського центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН з наданням відомостей про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

Колегія суддів вважає, що якщо роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, то суд першої інстанції правомірно визнав незаконним застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць і відмовив у задоволенні позову.

Суд враховує, що працевлаштуванню інваліда передує створення відповідачем робочих місць відповідно до встановленого нормативу та інформування органів працевлаштування про наявність вакантних місць. Вказані вимоги відповідачем виконані в повному обсязі. Суду не надано доказів, що органами працевлаштування спрямовувались інваліди до роботодавця (відповідача), але їм відмовлено в працевлаштуванні.

Крім того, в силу статті 5 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порядок та умови визначення потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року у випадках, передбачених законодавством, власник зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на прохання інвалідів. Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико - соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Таким чином, чинне законодавство України пов'язує виконання підприємствами, організаціями зобов'язань щодо працевлаштування інвалідів саме з наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюючи, який саме інвалід, з якими анатомічними дефектами чи нозологічними формами захворювання може звернутися безпосередньо, чи буде направлений з метою працевлаштування.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги та погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Також колегія суддів відзначає, що Закон № 875 не передбачає відповідальності за можливі недоліки звітності підприємства з питань працевлаштування інвалідів, а також визначення нормативу робочих місць для інвалідів з урахуванням кількості професій і робіт з важкими та шкідливими умовами праці.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у справі 805/6458/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі № 805/6458/13-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 19286391,25 грн. та пені у розмірі 34 715,52 грн. - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 5 серпня 2013 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Юрко

А.А. Блохін