Постанова № 32781775, 11.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 липня 2013 року 15 год. 15 хв. № 826/6219/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 26 квітня 2013 року надійшов позов приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (також далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 09 листопада 2012 року № 0000792260 (також далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що складене відповідачем без достатніх на те підстав.

Ухвалою суду від 16 травня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 03 червня 2013 року. Пояснила, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки складене відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

У судове засідання 10 червня 2013 року представник відповідача не прибула, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 10 червня 2013 року судом, згідно із ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Крім того, у судовому засіданні 10 червня 2013 року, відповідно до ст. 55 КАС України, судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва, його правонаступником - державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 23 по 26 жовтня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 26 жовтня 2012 року складено акт № 3841/22-621-21129873 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість (також далі - ПДВ) в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах із приватним підприємством "Хімінвест-2012" (також далі - ПП "Хімінвест-2012") за період із 01 по 29 лютого 2012 року (також далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем занижено ПДВ за лютий 2012 року у розмірі 87500,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі - ПК України).

На підставі акту перевірки, 09 листопада 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 87500,00 грн. за основним платежем та у розмірі 21875,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржуване рішення залишено без змін.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Як з'ясовано у ході перевірки та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, у перевіряємому періоді позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із ПП "Хімінвест-2012".

Зокрема, 16 січня 2012 року між позивачем та ПП "Хімінвест-2012" укладено договір № SBK 16-01-О про надання послуг, за умовами якого ПП "Хімінвест-2012" зобов'язалось за завданням позивача надавати за плату послуги з прибирання і вивезення промислових відходів з виробничого корпусу позивача, а позивач - оплачувати надані йому послуги.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, представник позивача надав до суду копії актів приймання-передачі наданих послуг від 21 лютого 2012 року № 2, податкових накладних від 21 лютого 2013 року № 103, № 470 та № 471 (згідно з положеннями ПК України, не підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних), а також платіжних доручень від 21 лютого 2012 року № 284.

18 січня 2012 року між позивачем та ПП "Хімінвест-2012" укладено договір підряду № SBK/18-01-Р, за умовами якого ПП "Хімінвест-2012" зобов'язалось виконати власними та залученими силами комплекс робіт по відновленню пічних вагонеток на об'єкті, а позивач - прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, представник позивача надав до суду копії актів приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року б/д та б/н, договірних цін на ремонт вагонеток, локальних кошторисів на ремонт вагонеток, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати, податкових накладних від 21 лютого 2012 року № 105, № 474 та № 475, від 23 лютого 2012 року № 106 (відповідно до положень ПК України, не підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних), а також платіжних доручень від 21 лютого 2012 року № 285, від 23 лютого 2012 року № 310 та від 29 лютого 2012 року № 2279.

Крім того, 08 лютого 2012 року між позивачем та ПП "Хімінвест-2012" укладено договір підряду № SBK/08-02-О, за умовами якого ПП "Хімінвест-2012" зобов'язалось виконати власними та залученими силами комплекс робіт по зачищенню та фарбуванню труби на об'єкті, а позивач - прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, представник позивача надав до суду копії актів приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року б/д та б/н, договірних цін на ремонт, локальних кошторисів на ремонт труби, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати, податкових накладних від 21 лютого 2013 року № 104, № 472, № 473 (згідно з положеннями ПК України, не підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних), а також платіжних доручень від 21 лютого 2012 року № 283.

Будь-яких інших доказів на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ПП "Хімінвест-2012", зокрема, банківських виписок по рахунку позивача, які б підтвердили рух коштів на такому рахунку, а також доказів, які б підтвердили факт транспортування та подальшого зберігання промислових відходів, представником позивача до суду не надано.

До того ж, у ході перевірки ПП "Хімінвест-2012", результати якої оформлені актом від 10 жовтня 2012 року № 786/22-06/37310596, виявлено, що у вказаного підприємства відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань за укладеними договорами, а також відсутність фактичних дій, направлених на виконання прийнятих на себе зобов'язань за такими договорами, що, у свою чергу, свідчить про відсутність мети настання реальних наслідків здійснення господарської діяльності. У зв'язку з викладеним, податковий кредит, задекларований контрагентами (покупцями) ПП "Хімінвест-2012" за його рахунок, сформований неправомірно, а тому підлягає зменшенню.

У постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року у справі № 21-737во09 зазначено, що про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 27 березня 2012 року у справі № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Враховуючи викладені положення та обставини, а також факт не надання представником позивача до суду доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Хімінвест-2012", хоча про необхідність їх надання судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність складання відповідачем оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представник відповідача надала достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" залишити без задоволення.

2. Копії постанови направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин