Постанова № 32781747, 29.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 р. Справа № 804/4022/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Пополітові І.М., за участю представників: позивача - Кузіної М.Б., Руднєвої І.В., відповідача - Тургунової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс - Днепрострой»

до Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції

Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасс - Днепрострой» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05.03.2013 року № 0000022206 на суму 645483 грн. та № 0000052206 на суму 352078 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відносин із платником податків ТОВ НУФ «Дітекон» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року та ПП «Промспецтех» за період з 01.01.2010 року по 31.10.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки № 50/22/6-330191223 від 15.02.2013 року, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вони були прийняті всупереч нормам діючого законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки, зазначені у акті перевірки є суб'єктивною думкою перевіряючи податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на надані суду письмові заперечення, у яких зазначено, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства, в результаті чого позивачем безпідставно сформовано суму податкового кредиту та занижено податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ПП «Промспецтех» та ТОВ НУФ «Дітекон». За наслідками встановлених порушень Західно - Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби складено акт перевірки та винесені оскаржувані податкове повідомлення - рішення. Відповідач вважає податкові повідомлення - рішення правомірними, та такими, що винесені відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим відповідач вважає, що підстави для їх скасування відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши доводи сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі якщо, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 31.01.2013 року по 06.02.2013 року, на підставі наказу № 61 від 31.01.2013 року, виданого Західно - Донбаською ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби та відповідно до повідомлення № 6 від 31.01.2013 року, згідно пп.п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 та ст.. 79 Податкового кодексу України, було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Донбасс - Днепрострой» з питань підтвердження господарських відносин з платник мит податків ПП «Промспецтех» за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року та ТОВ НУФ «Дітекон» за період з 01.01.2012 року по 31.01. 2012 року, про що складено акт перевірки № 50/22/6-33019123.

Згідно висновків акту перевірки, позивачем порушено вимоги :

-п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, а саме, безпідставно сформувало суму податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Промспецтех» в розмірі 516387 грн. 91 коп., в т.ч. по періодах: жовтень 2010 року - 444842 грн. 97 коп.; листопад 2010 року - 71544 грн. 94 коп.;

-п.п. 188.1 ст.188 та ст. 185 Податкового Кодексу України, а саме, занижено податкові

зобов'язання по взаємовідносинах з ПП «Промспецтех» в розмірі 516387 грн. 91 коп., в т.ч. періодах: жовтень 2010 року - 444842 грн. 97 коп.; листопад 2010 року - 71544 грн. 94 коп.;

-п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, а саме, безпідставно сформувало суму податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ НУФ «Дітекон» в розмірі 352077 грн. 71 коп., в т.ч. по періодах: січень 2012 року - 352077 грн. 71 коп.

-п.п. 188.1 ст.188 та ст. 185 Податкового Кодексу України, а саме, занижено податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ НУФ «Дітекон» в розмірі 352077 грн. 71 коп., в т.ч. періодах: січень 2012 року - 352077 грн. 71 коп.

Не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ «Донбасс - Днепрострой» подало до Західно - Донбаською ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби заперечення від 21.02.2013 року.

Листом від 28.02.2013 року за вих. № 6493/22/6-349 Західно - Донбаська ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби повідомила ТОВ «Донбасс - Днепрострой», що висновки, викладені в акті перевірки № 50/22/6-33019123 від 15.02.2013 року є обґрунтованими та відповідають вимогам діючого законодавства.

05.03.2013 року на підставі висновків перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0000022206, яким донараховано податок на додану вартість на суму 645483 грн.;

- № 0000052206 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 352078 грн.

Суд вважає вищевказані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасс - Днепрострой» зареєстроване рішенням Павлоградського міськвиконкому 06.09.2004 року, та з 14.09.2004 року перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби.

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між ТОВ «Донбасс - Днепрострой» укладено ряд договорів:

-між ТОВ «Донбасс - Днепрострой» та ПП «Промспецтех» - договір поставки товарів № 83-т від 01.10.2010 року.

-між ТОВ «Донбасс - Днепрострой» та ТОВ НУФ «Дітекон» - договір поставки товарів № 04/01-02Т від 04.01.2012 року.

Згідно зазначених договорів ПП «Промспецтех» та ТОВ НУФ «Дітекон» зобов'язуються поставити, а ТОВ «Донбасс - Днепрострой» прийняти та оплатити товар відповідно до вимог даних договорів.

Товари, що були придбані, за вищевказаними договорами за своїм призначенням відповідають напрямку господарської діяльності ТОВ «Донбасс - Днепрострой».

На підтвердження факту сплати за поставлений товар під час перевірки було надано копії платіжних доручень за період листопад 2010 року - лютий 2011 року.

Згідно декларації по податку на додану вартість за жовтень 2010 року ТОВ «Донбасс - Днепрострой» задекларувало податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Промспецтех» в сумі 444842 грн. 97 коп., що відображено в додатку 5 до декларації.

Згідно декларації за листопад 2010 року позивачем задекларовано податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Промспецтех» в сумі 71544 грн. 94 коп.

Загальна сума податкового кредиту за жовтень 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Промспецтех» складає 516387 грн. 91 коп.

Крім того, згідно декларації по податку на додану вартість за січень 2012 року ТОВ «Донбасс - Днепрострой» задекларувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ НУФ «Дітекон» в сумі 352077 грн. 71 коп., що відображено в додатку № 5 до декларації.

У акті перевірки зазначено, що ТОВ «Донбасс - Днепрострой» на письмовий запит податкового органу від 24.01.2013 року за № 2489/22/1 було надано завірені належним чином копії первинних документів по взаємовідносинам з ПП «Промспецтех» та ТОВ НУФ «Дітекон».

Для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ПП «Промспецтех» та ТОВ НУФ «Дітекон» позивачем надано наступні документи за перевіряємий період: договір поставки № 83-Т від 01.10.2010 року, договір поставки № 04/01-02Т від 04.02.2012 року, податкові накладні, платіжні доручення, акт звірення розрахунків між підприємствами.

При проведенні перевірки враховано інформацію отриману від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська (лист №18088/7/23-115 від 22.07.2011 року), в якому викладені матеріали документальної невиїзної перевірки ТОВ «Промспецтех» з питань дотримання вимог податкового законодавства своєчасності, достовірності, повноти нарахування по податку на додану вартість за період з 25.11.2009 року по 01.07.2011 року (акт № 1160/231/36841884), якою встановлено відсутність ТОВ «Промспецтех» за своєю юридичною адресою. Крім того? у ТОВ «Промспецтех» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь - якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. У зв'язку з вищевикладеним, податковий орган прийшов до висновку, що угоди укладені ТОВ «Промспецтех» носять фіктивний характер.

У акті перевірки відповідач посилається на відсутність первинних документів, які б фіксували факт здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «Промспецтех», при цьому в тексті акту є посилання на норми ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», яка містить детальне описання вимог до первинних документів: первинні документи зокрема, мають містити: назву документа (форми), місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посаду і підпис особи, відповідальної за здійснення господарської операції.

У якості підстави для визнання таким, що не відбувся факту придбання товару ТОВ «Донбасс-Днепрострой» у ТОВ «Промспецтех» взято факт відсутності у покупця - ТОВ «Донбасс-Днепрострой» товарно-транспортних накладних. Тобто, на підставі відсутності факту перевезення товару базується заперечення факту власне придбавання товару як такого.

Товарно-транспортна накладна з огляду на її природу є первинним документом, що супроводжує вантаж, вона необхідна для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків для їх перевезення автомобільним транспортом. На підставі інформації, що міститься у товарно-транспортній накладній відбувається списання ТМЦ у вантажовідправника та оприбуткування відповідних ТМЦ у вантажоотримувача.

Товарна ж накладна є первинним документом, що повністю відповідає вимогам, переліченим у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік» та таким, на підставі якого постачальник проводить списання вартості ТМЦ у бухгалтерському обліку, покупець проводить оприбуткування відповідних ТМЦ у власному бухгалтерському обліку.

Таким чином, маючи у наявності товарні накладні, ТОВ «Донбасс-Днепрострой» мало всі підстави для оприбуткування ТМЦ придбаних за договором постачання.

Крім того, при проведенні перевірки взаємовідносин ТОВ «Донбасс - Днепрострой» з ТОВ НУФ «Дітекон» було враховано матеріали зустрічної звірки ТОВ НУФ «Дітекон» щодо документального підтвердження господарських відносин із ПП «Рейтар», їх реальності та повноти відображення в обліку за період за січень 2012 року (акт перевірки № 176/224/23021452 від 26.10.2012 року). Даною звіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по ланцюгу ПП «Рейтар» - ТОВ НУФ «Дітекон», у зв'язку з чим встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування, та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання.

Таким чином, посадові особи податкового органу зробили висновок про незаконність віднесення ТОВ «Донбасс - Днепрострой» витрат з виконання вищевказаного договору до податкового кредиту лише на підставі акту перевірки підприємства контрагента, який жодним чином не є доказом та проігнорували факт наявності первинної документації, що підтверджує податковий кредит.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок надано у Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Пункт 18 даної Постанови передбачає «перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Суд звертає увагу, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори суперечать інтересам держави та суспільства, не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Посилання відповідача на ту обставину, що правочини контрагента позивача в ланцюгах постачання мають ознаки нікчемності, суд не приймає до уваги, як належний доказ нереальності правочинів укладених між позивачем та його постачальниками, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Згідно змісту листа ВАСУ від 02.06.2011 року N 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Порушення постачальником товару правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Таким чином, позивач не може відповідати за операції по ланцюгу та нести відповідальність за господарську діяльність контрагентів.

Пунктом 135.1 ст.135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно п.137.1 ст.137 ПК України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У п. 135.2 ст.135 ПК України вказано, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними. Сторонами господарських відносин були дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операції та правомірно сформований податковий кредит та валові витрати про вказаних вище господарських операцій.

Таким чином, суд доходить висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, послуг.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту необхідні належним чином оформленні первинні документи.

З наведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є саме наявність у платника податку - належно оформленої податкової накладної, та здійснення операцій з метою досягнення господарської мети.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Кодексу).

Виходячи з положень п. 198.6. ст. 198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

У відповідності з п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року.

Таким чином, наведеними нормами права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасс - Днепрострой» - задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 05.03.2013 року № 0000022206 на суму 645483 грн. та № 0000052206 на суму 352078 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 18.06.2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом 18.06.2013 року СуддяМ.В. Дєєв М.В.Дєєв