Рішення № 32781536, 01.08.2013, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 1527/14213/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2013 р. Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Бузовського В. В.

при секретарі - Петровської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», треті особи ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

встановив:

ОСОБА_1, звернувся до суду із зазначеним позовом та просив визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 04 листопада 2011 року між ОСОБА_2, як продавцем з одного боку, та ОСОБА_3, як покупцем з іншого боку. В обґрунтування вимог посилався на те, що він проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2, з 2003 року. В 2007 році за кошти отримані в кредит в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» вони придбали квартиру АДРЕСА_1. Договір кредиту був укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2, а він та ОСОБА_7, виступили поручителями за належне виконання позичальником грошового зобов'язання. В листопаді 2009 року він та ОСОБА_2, припинили фактичні шлюбні відносини, та з цього часу ним було припинено участь в поверненні отриманого кредиту. Через певний час, він дізнався про те, що його було знято з реєстраційного обліку в АДРЕСА_1. Звернувшись до адвоката за отриманням правової допомоги щодо відновлення реєстрації та поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, з'ясувалося, що його було не тільки знято з реєстраційного обліку але і те, що квартира, яка була придбана ним і ОСОБА_2, та яку він мав намір ділити, відчужена останньою на користь ОСОБА_3, згідно договору купівлі-продажу від 04.11.2011 року, незважаючи на те, що квартира була предметом іпотеки та є спільною сумісною власністю його та ОСОБА_2 Враховуючи те, що згоди на розпорядження спільною сумісною власністю, а саме квартирою він не надавав, просив визнати зазначений вище договір купівлі-продажу недійсним.

Представник ОСОБА_2, вимоги позову не визнав та пояснив, що права та обов'язки подружжя породжує шлюб зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану, а проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Крім того, на час відчуження квартири, рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2, та ОСОБА_1, не існувало, отже і не було підстав для отримання дозволу від останнього на продаж квартири. Також зазначив, що після придбання квартири, у зв'язку із фінансовою кризою, ОСОБА_2, не мала можливості самостійно виплачувати кредит, що змусило її продати квартиру та розрахуватися із ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» по кредиту та виниклій заборгованості. Також, представник відповідачки, просив звернути увагу на те, що погашенням кредиту займалася виключно ОСОБА_2, а позивач взагалі не цікавився виплатою кредиту та не сплатив жодної копійки на його погашення. Таким чином, представник відповідачки, просив в позові відмовити.

ОСОБА_3, вимоги позову не визнав та пояснив, що на законних підставах придбав квартиру, більше пояснень не надавав.

Представник «Райффайзен Банк Аваль» вимоги позову не визнала та пояснила, що на час отримання кредиту ОСОБА_2, а так само і ОСОБА_1, власноруч написали заяви про те, що в зареєстрованому шлюбі не перебувають та не є жінкою і чоловіком які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Також пояснила, що дійсно за кредитом, який отримала ОСОБА_2, виникла заборгованість і остання звернулася до позичальника із заявою про надання згоди на продаж предмету іпотеки, а саме АДРЕСА_1,з метою погашення кредиту в повному обсязі. За наведених вище підстав, позикодавець надав таку згоду. Отже на час отримання кредиту, надання дозволу на продаж предмету іпотеки, повного погашення кредитного боргу, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не було відомо про наявність фактичних шлюбних відносин між ОСОБА_2, та ОСОБА_1

Від третьої особи ОСОБА_5, надійшла заява про розгляд справи у його відсутність (а.с. 191) та в якій він зазначив про те, що позов ОСОБА_1, задоволенню не підлягає.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_6, в судове засідання не з'явилася, про місце та час його проведення повідомлена належним чином, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки (а.с. 189).

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Так встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2003 року по листопад 2009 року, що підтверджується рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.07.2012 року, яке набрало законної сили (а.с. 24). Під час перебування у фактичних шлюбних відносинах, 18.07.2007 року, було придбано АДРЕСА_1. За договором, покупцем квартири є ОСОБА_2, яка і зареєструвала своє право власності на зазначену квартиру, що підтверджується договором купівлі-продажу від 18.07.2007 року (а.с. 156). Після припинення фактичних шлюбних відносин в листопаді 2009 року, ОСОБА_2, без згоди ОСОБА_1, продала, а ОСОБА_3, придбав АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 04.11.2011 року. При відчужені зазначеної квартири та посвідчені угоди у нотаріуса, ОСОБА_2, зазначила, що на час придбання та на час відчуження квартири, в зареєстрованому шлюбі не перебувала та не проживала із чоловіком однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що підтверджується її особистою заявою (а.с. 161).

Відповідно до ч. 2 ст. 21 СК України, проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Разом із тим, частинами першою та другою статті 74 СК України визначено, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно до вимог частин 1-3 статті 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Згідно до статті 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

В силу частин 1-3 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги ОСОБА_1, щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним грунтуються на законі та доведені позивачем при розгляді справи.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідачки на вимоги ст. 21 СК України, як на підставу для відмова в позові, оскільки Сімейним кодексом України, для захисту майнових прав, окремо визначено право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не пребувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі (ст. 74 СК України).

Також, судом не приймаються до уваги посилання представника відповідачки на те, що спірна квартира була придбана за кошти отримані в кредит в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», оскільки кредит був отриманий під час шлюбних відносин та використаний в інтересах сім'ї (придбання квартири), а в силу ч. 4 ст. 65 СК Українидоговір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Отже до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року).

Таким чином, судом також не прийнято до уваги посилання представника відповідачки про те, що ОСОБА_2, особисто здійснила виплату отриманого кредиту після припинення шлюбних відносин, оскільки із вимогами до ОСОБА_1, про поділ виплаченого нею на користь кредитора боргу (кредиту, відсотків, штафних санкці), тобто стягнення на свою користь половини сплаченого, до суду не зверталася.

Не звертався до суду з іншими вимогами і ОСОБА_1

Частинами першою - другою статті 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 61, 212-215 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», треті особи ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним - задовольнити.

Договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 04 листопада 2011 року між ОСОБА_2, як продавцем з одного боку, та ОСОБА_3, як покупцем з іншого боку - визнати недійсним.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: