Рішення № 32781039, 26.07.2013, Кадіївський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Стахановський міський суд Луганської області)

Справа № 432/2539/13-ц

Провадження №2/432/1111/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 липня 2013 р. Стахановський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Юрченко І.М.

при секретарі: Поляруш Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Стаханова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОККО-СХІД» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду з позовної заявою, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що він є власником транспортного засобу Mazda CX-9, державний номер НОМЕР_1, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 виданого РЕВ МРВ м. Стаханов (далі - Автомобіль).

09.02.2013 року він заїхав на АЗС № 9 ТОВ «ОККО-СХІД» за адресою: Луганська обл., м. Стаханов, вул. 60 років Жовтня, буд. 14 у зв'язку з необхідністю в заправленні баку автомобіля пальним марки А-92 ЄВРО.

О 21 год. 16 хв. автомобіль був заправлений бензином марки А-92 в кількості 72,80 літрів на суму 800 грн. 00 коп. (копія квитанції додається). Після чого проїхавши десь 1500 метрів двигун його автомобілю перестав нормально працювати, почав глохнути та смикатись. Враховуючи, що технічний стан його автомобіля був задовільний і те що він щойно заправився, одразу стало зрозуміло, що бензин був не якісний. Після чого, позивач був вимушений дуже повільно повернутись на АЗС «ОККО-СХІД», звернутись до співробітників, менеджеру з повідомленням про поломку, і яким також було запропоновано знайти альтернативне рішення у сформованій ситуації, а саме злити з баку його автомобіля неякісний бензин і залити новий на ту ж суму і в тому ж розмірі. Проте допомоги в вирішенні питання з пошкодженим автомобілем надано не було і його намагання врегулювати ситуацію через вказаного менеджера АЗС Толмачову Ольгу Юріївну, регіонального керівника АЗС «ОККО-СХІД» по Луганській та Донецькій областям Седорук Вячеслава Івановича та шляхом дзвінка на гарячу лінію АЗС (тел. 0 800 501 101) також не дали результату. Автомобіль став не придатним для подальшого використання, оскільки він більше взагалі не завівся. Внаслідок сформованої ситуації позивач не здійснив в повній мірі заплановану подорож, оскільки був змушений повернуться до дому. Крім того всі вказані події відбувалися в період з 21 години по 22 годину, тобто у нічний час, також це був вихідний день, а саме субота, отже йому довелося залишити автомобіль (на його страх і ризик, оскільки дивитися за цілісністю автомобіля було нікому) на території АЗС «ОККО-СХІД», викликати таксі та їхати до дому.

Наступного дня, 10.02.2013 року, позивачем у присутності співробітників АЗС була відібрана проба А-92 бензину з резервуару № 4, який знаходиться на АЗС № 9 «ОККО-СХІД», про що було складено відповідний акт (копія додається). Того ж дня були відібрані проби, бензину А-92, яким був заправлений його автомобіль, з бензобаку, про що був також складений відповідний акт (копія додається).

Отже його автомобіль дві доби знаходився на території АЗС «ОККО-СХІД», перешкоджаючи виїзду з останньої, оскільки в автомобілі встановлена автоматична коробка передач, а тому штовхати її у будь-який спосіб заборонено, крім того знайти евакуатор у вихідні дні було не можливо та й у місті Стаханові не має такої послуги. Найближчий евакуатор знаходиться у місті Первомайськ Луганської області, проте останній відмовився евакуйовувати його автомобіль у вихідний день.

Знаходження без належного нагляду його транспортного засобу заставляло позивача нервувати, оскільки був ризик пошкодження останнього іншими транспортними засобами або пограбування невідомими особами, що призвело до втрати спокійного сну, нервового стану, який супроводжувався головною біллю.

11.02.2013 року о 13 год. 20 хв. автомобіль позивача був евакуйований на евакуаторі у місто Луганськ до ТОВ «АВТОГРАД» для подальшого виявлення причини поломки та ремонту, за що позивачу довелося сплатити суму у розмірі 1 200 грн. 00 коп. (копія квитанції додається).

Після доставки автомобіля на евакуаторі до ТОВ «АВТОГРАД» в м. Луганськ, під час огляду та відповідно до акту виконаних робіт № 11279 від. 15.02.2013 року (копія додається) було виявлено, що причиною несправності автомобіля став неякісний бензин, про що свідчить:

1. результат комп'ютерної діагностики - пропуски запалювання;

2. стан свічок запалювання (непридатні для експлуатації);

3. забруднений паливний бак, паливний фільтр, сітка і форсунки.

Внаслідок чого були проведені заходів щодо очистки та заміни відповідних запчастин, а також заправка іншим бензином.

За вказаний ремонт та виявлення причини поломки позивачу довелося сплатити 4 344 грн. 38 коп. (копія квитанції додається).

Отже в результаті заправки неякісним бензином на АЗС № 9 ТОВ «ОККО-СХІД» позивач був змушений нести непередбачені витрати, які спричинили матеріальні збитки, що складаються з заправки не якісним бензином на суму 800 (вісімсот) грн. 00 коп., з оплати послуги з евакуації автомобіля - 1200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп. та за ремонт автомобіля - 4 344 (чотири тисячі триста сорок чотири) грн. 38 коп., а отже всього на загальну суму - 6 344 грн. 38 коп. (не враховуючи його затрати на таксі).

Крім того приїхавши на АЗС позивач був впевнений, що заправить свій автомобіль паливом марки А-92 ЄВРО, оскільки ТОВ «ОККО-СХІД» рекламує останній як бензин підвищеної якості. Також відповідно до встановленого стенду, на якому зазначена марка бензину та його ціна, біля АЗС «ОККО-СХІД», на останній заправляють лише бензином А-92 ЄВРО ціна якого за 1 літр 10 грн. 99 коп., тобто просто А-92 бензину не має взагалі, проте в подальшому ретельно вивчивши квитанцію про сплату за пальне, позивач помітив, що його автомобіль заправили бензином А-92 (будь-якої позначки, що це бензин ЄВРО не має) за ціною 1 літр - 10 грн. 99 коп. тобто за ціною бензину марки ЄВРО. Отже його ввели в оману, оскільки заправляючись він був впевнений, що заливають саме бензин марки А - 92 ЄВРО, крім того цей обман і міг спричинити подальшу поломку автомобіля.

20.02.2013 року, керуючись нормами Закону України «Про захист прав споживачів», позивачем поштою та на електронну адресу була направлена вимога до ПАТ «Концерн Галнафтогаз» відповідно до якої він просив відшкодувати понесені ним витрати та провести перевірку (копія додається).

В разі надходження заяви про неналежну якість палива ТОВ «ОККО-СХІД» повинно організувати проведення дослідження якості палива. Заяви про неналежну якість пального від позивача поступили: усна 09.02.2013 року та письмова у вигляді вимоги 20.02.2013 року.

01.03.2013 року позивач отримав лист від АЗС «ОККО - СХІД» № 1/22-02, відповідно до якого АЗС посилаючись на те, що 10.02.2013 року з метою контролю якості були відібрані проби бензину А-92, які були надіслані до Харківської випробувальної лабораторії, і яка встановила, що бензин автомобільний підвищеної якості А-92 - ЄВРО Вид І Клас D відповідає вимогам ДСТУ. 4839:2007, що підтверджується паспортом якості № 1012821/0-4668, відмовили позивачу в задоволенні вказаної вимоги (копія листа та паспорта додається).

З викладеними у листі висновками важко погодитись, оскільки є значні протиріччя між дійсними обставинами та написаним, а саме:

Відповідно до Паспорту якості № 1012821/0-4668, доданого до листа:

1. Підставою для проведення перевірки був Акт відібрання проби № 12 від 10.02.2013 року; проба № 4668. Проте в екземплярі акта позивача немає номеру акту і є така нумерація проб: № 647, 648, 649, а отже звідки взявся Акт № 12 з пробою № 4668 не зрозуміло.

2. Відповідно до п. 9.1 ст. 9 ДСТУ 4839:2007 для сукупної проби беруть 3,0 дм3 продукту, однак всього було відібрано 1,0 дм3 з самої заправної колонки та 3,0 дм3 з баку автомобілю позивача (відповідно до актів), що не достатньо для належної перевірки;

3. Також у Паспорті якості не вказані дані щодо об'єму нафти або нафтопродукту, з якої відібрана проба, м3 хоча відповідні дані в акті зазначені.

4. Крім того у Паспорті якості зазначено: «Номер резервуару (транспортного засобу) резервуар № 4 рівень наповнення (мм) ___ кількість (м3) _.)» з вказаного вбачається, що випробування проводились лише з проби взятої з самої заправної колонки, проте проби для дослідження повинні бути відібрані як на АЗС, яка здійснила реалізацію палива, так і з паливного баку автомобіля позивача і це зроблено було, однак чомусь перевірку пройшла лише проба відібрана з заправної колонки, а тому визначити що саме тим паливом, який пройшов перевірку, був заправлений його автомобіль не можливо.

5. Відповідно до Акту відбору проб бензину з заправної колонки, проби направлено для випробувань до лабораторії ПАТ «Концерн Галнафтогаз» мобільної лабораторії контролю якості нафтопродуктів м. Харків, проте Паспорт якості був виданий Харківською випробувальною лабораторією, а отже випробування були проведенні не в тому місці.

6. Також слід звернути увагу на те, що у лівому кутку Паспорту вказані реквізити не лабораторії, яка начебто проводила випробування і місце знаходження якої місто Харків, а реквізити ПАТ «Концерн Галнафтогаз», який знаходиться у місті Львів, а отже не зрозуміло хто саме видав даний Паспорт якості.

Крім того найменування і марка нафти, яку відповідно до Паспорту якості перевіряли, не відповідає дійсності, оскільки його автомобіль був заправлений бензином А-92, що підтверджується квитанцією, проби відбирались А-92 бензину, що підтверджується актами, а вказаний вище Паспорт якості виданий на бензин марки А-92 ЄВРО. Отже бензин саме марки А-92 повинен був проходити перевірку, проте чомусь вказану перевірку пройшов бензин А-92 ЄВРО, який немає жодного відношення до позивача. Тому знову таки якість пального, яким був заправлений його автомобіль, не підтверджено.

Також слід зазначити і те що, бензин А-92 та А-92 ЄВРО - різної марки палива, оскільки А-92 повинен відповідати нормам ДСТУ 4063-2001, в якому вказані відповідні вимоги до цієї марки палива, а бензин А-92 ЄВРО нормам ДСТУ 4839.2007, в якому також вказані відповідні вимоги саме до цієї марки палива.

Враховуючи викладене вище, можна зробити висновок, що якість залитого в його автомобіль бензину не була підтвердження нічім, а отже відмова АЗС у відшкодуванні позивачу збитків не законна, необґрунтована та порушує його права.

На підставі зазначеного позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-СХІД» (ідентифікаційний код 37776078) на його користь матеріальну шкоду у розмірі 6 344 (шість тисяч триста сорок чотири) гривні 38 копійок; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-СХІД» (ідентифікаційний код 37776078) на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 1500 (Одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок.

Позивач у судове засідання не з'явився. Від його представника надійшла заява, в якій він просив справу розглянути за його відсутністю та за відсутністю його довірителя, на позові наполягав у повному обсязі, не заперечував проти розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Заяву про слухання справи за його відсутністю не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином судовим викликом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ар.с.47). З урахуванням викладеного судом ухвалено про заочний розгляд справи.

Враховуючи вищенаведене і прийняття суддею ухвали про заочний розгляд справи, справа підлягає розгляду в порядку ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, наданих сторонами. В судовому засіданні досліджені всі докази, надані сторонами. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі доказів, наданих сторонами і досліджених під час судового засідання. Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана, довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав заперечень за позовом, тому обставини, на які посилається позивач за текстом позовної заяви суд вважає доведеними.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що позивач є власником транспортного засобу Mazda CX-9, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 виданого РЕВ МРВ м. Стаханов (ар.с.8).

09.02.2013 року о 21год 16хв. на АЗС № 9 ТОВ «ОККО-СХІД» позивач заправив свій автомобіль в кількості 72,80л. пальним марки А-92 на загальну суму 800,00грн., що підтверджується фіскальним чеком від 09.02.2013р. (ар.с.10) .

Після того, як позивач виїхав з заправки та проїхав певну відстань, двигун його автомобілю перестав нормально працювати, почав глохнути та смикатись, що підтверджується записом з відео реєстратора на автомобілі позивача, який було проглянуто у судовому засіданні (ар.с.42).

10.02.2013 року, співробітниками АЗС у присутності позивача була відібрана проба бензину А-92 з резервуару № 4, який знаходиться на АЗС № 9 «ОККО-СХІД», про що було складено відповідний акт (ар.с.11). Того ж дня були відібрані проби бензину А-92, яким був заправлений автомобіль позивача, з бензобаку, про що був також складений відповідний акт (ар.с.12).

11.02.2013 року о 13 год. 20 хв. автомобіль позивача був евакуйований на евакуаторі у місто Луганськ до ТОВ «АВТОГРАД» для подальшого виявлення причини поломки та ремонту, за що позивачу довелося сплатити суму у розмірі 1 200 грн. 00 коп., що підтверджується копією квитанції від 11.02.2013року (ар.с.14).

Після доставки автомобіля на евакуаторі до ТОВ «АВТОГРАД» в м. Луганськ, під час огляду та відповідно до акту виконаних робіт № 11279 від. 15.02.2013 року (ар.с.13) було виявлено, що причиною несправності автомобіля став неякісний бензин, про що свідчить: результат комп'ютерної діагностики - пропуски запалювання; стан свічок запалювання (непридатні для експлуатації); забруднений паливний бак, паливний фільтр, сітка і форсунки.

ТОВ «АВТОГРАД» в м. Луганськ були проведені заходи щодо очистки та заміни відповідних запчастин, а також заправка іншим бензином. За вказаний ремонт та виявлення причини поломки позивачу довелося сплатити 4 344 грн. 38 коп., що підтверджується квитанцією №РN1505 від 15.02.2013р. (ар.с.15).

Отже в результаті заправки неякісним бензином на АЗС № 9 ТОВ «ОККО-СХІД» позивач був змушений нести непередбачені витрати, що складаються з заправки не якісним бензином на суму 800 (вісімсот) грн. 00 коп., з оплати послуги з евакуації автомобіля - 1200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп. та за ремонт автомобіля - 4 344 (чотири тисячі триста сорок чотири) грн. 38 коп., а отже всього на загальну суму - 6 344 грн. 38 коп.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до фіскального чеку, автомобіль позивача заправили бензином А-92 (будь-якої позначки, що це бензин ЄВРО не має) за ціною 1 літр - 10 грн. 99 коп. (ар.с.10).

З приводу неправомірних дій відповідача, керуючись нормами Закону України «Про захист прав споживачів», позивачем була направлена вимога до ПАТ «Концерн Галнафтогаз», відповідно до якої він просив відшкодувати понесені ним витрати та провести перевірку. На дану вимогу позивачем була отримана відповідь від ТОВ «ОККО - СХІД» № 1/22-02 від 22.02.2013р., відповідно до якого відповідач, посилаючись на те, що 10.02.2013 року з метою контролю якості були відібрані проби бензину А-92, які були надіслані до Харківської випробувальної лабораторії, і яка встановила, що бензин автомобільний підвищеної якості А-92 - ЄВРО Вид І Клас D відповідає вимогам ДСТУ. 4839:2007, що підтверджується паспортом якості № 1012821/0-4668, відмовили позивачу в задоволенні вказаної вимоги (ар.с.16).

Разом з цим дослідивши доданий до позову паспорт якості № 1012821/0-4668, суд встановив, що відповідно до Паспорту якості № 1012821/0-4668 (ар.с.16) зазначено, що підставою для проведення перевірки був Акт відібрання проби № 12 від 10.02.2013 року; проба № 4668. Проте в екземплярі акта наданого позивачу та доданого ним до позову (ар.с.11) немає номеру акту і є така нумерація проб: № 647, 648, 649, а отже є незрозумілим на підставі якого акту все ж таки проводилась дослідження, звідки взявся Акт № 12 з пробою № 4668 не зрозуміло.

Окрім того, відповідно до п. 9.1 ст. 9 ДСТУ 4839:2007 для сукупної проби беруть 3,0 дм3 продукту, однак відповідно до актів (ар.с.11-12), всього було відібрано 1,0 дм3 з самої заправної колонки та 3,0 дм3 з баку автомобілю позивача, що є не достатнім для належної перевірки;

Також у Паспорті якості № 1012821/0-4668 не вказані дані щодо об'єму нафти або нафтопродукту, з якої відібрана проба, м3 хоча відповідні дані в акті зазначені.

Крім того у Паспорті якості № 1012821/0-4668 зазначено: «Номер резервуару (транспортного засобу) резервуар № 4 рівень наповнення (мм) ___ кількість (м3) _.)», з чого вбачається, що випробування проводились лише з проби взятої з самої заправної колонки, проте проби для дослідження повинні бути відібрані як на АЗС, яка здійснила реалізацію палива, так і з паливного баку автомобіля позивача і це зроблено було, однак чомусь перевірку пройшла лише проба відібрана з заправної колонки, а тому визначити що саме тим паливом, який пройшов перевірку, був заправлений автомобіль позивача не можливо.

Окрім цього відповідно до Паспорту якості № 1012821/0-4668 (ар.с.16) перевіряли бензин А-92 ЄВРО, разом з цим автомобіль позивача був заправлений бензином А-92, що підтверджується фіскальним чеком, будь-якої позначки, що це бензин ЄВРО не має (ар.с.10). Проби також відбирались бензину А-92, що підтверджується відповідними актами (ар.с.11, 12), а вказаний Паспорт якості № 1012821/0-4668 виданий на бензин марки А-92 ЄВРО. Отже бензин саме марки А-92 повинен був проходити перевірку, проте чомусь вказану перевірку пройшов бензин А-92 ЄВРО, який немає жодного відношення до позивача. Таким чином якість пального, яким був заправлений автомобіль позивача, не підтверджено.

Також слід зазначити що, бензин А-92 та бензин А-92 ЄВРО - різної марки палива, оскільки А-92 повинен відповідати нормам ДСТУ 4063-2001, в якому вказані відповідні вимоги до цієї марки палива, а бензин А-92 ЄВРО нормам ДСТУ 4839.2007, в якому також вказані відповідні вимоги саме до цієї марки палива.

Враховуючи викладене вище, можна зробити висновок, що якість залитого в автомобіль позивача бензину не була підтвердження нічім, Паспорт якості № 1012821/0-4668 не відповідає дійсності, звідси виходить, що якість пального, яким був заправлений автомобіль позивача, не підтверджено. Таким чином Паспорт якості № 1012821/0-4668 не є належним доказом по справі відповідно до ст. 58 ЦПК України.

Відносини, яки виникли між позивачем та ТОВ «ОККО-СХІД», регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки згідно його преамбули, цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII (далі Закон № 1023-XII) вказано, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1023-XII, продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами.

Статтею. 14 Закону № 1023-XII встановлено, що споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну.

Порушення вказаних статей з боку АЗС «ОККО-СХІД» полягає в тому, що по-перше, був реалізований не якісний та небезпечний бензин, що спричинило поломку автомобіля позивача; по-друге, реклама яку надає АЗС про найвищу якість пального насправді виявилась недостовірна; по-третє, в наслідок продажу неякісного бензину позивачу була спричинена майнова шкода, яку відшкодувати відповідач ТОВ «ОККО-СХІД» відмовився.

Згідно з ст. 8 Закону № 1023-XII, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

На вимогу позивача про відшкодування витрат на усунення недоліків товару - бензину ТОВ «ОККО-СХІД» відповіло відмовою.

В ч. 5 ст.8 Закону № 1023-XII зазначено, що продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

Також відповідно до ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідно до якої "крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою"

Враховуючи викладене також можна встановити, що права позивача були порушенні оскільки йому був реалізований неналежної якості продукт - бензин.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 Положень про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 1 грудня 2000 року № 614, касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; … якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); та ін..

Отже найменування товару це важлива складова фіскального чеку та саме відповідно до цієї інформації можна ідентифікувати товар.

Вище зазначене щодо недостовірності вказаної інформації на квитанції відносно купленого товару - бензину А- 92, за який було сплачено як за бензин марки А-92 Євро підтверджує той факт, що найменування товару не відповідає дійсності, а це знову таки порушення вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме процитованої вище ст. 21, в якій зазначено, що права споживача порушуються в будь-якому разі якщо будь-яким чином обмежується право споживача на отримання необхідної інформації про товар. Крім того відповідно до ст. 6 Закону № 1023-XII, продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію, проте позивачу ніхто не повідомляв про те, що його автомобіль було заправлено бензином А-92, а не А-92 ЄВРО.

Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до ст.5 ЗУ «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача понесених позивачем витрат в сумі 6344,38грн, що складаються з витрат позивача по заправці не якісним бензином на суму 800 (вісімсот) грн. 00 коп., з оплати послуги по евакуації автомобіля - 1200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп. та за ремонт автомобіля - 4 344 (чотири тисячі триста сорок чотири) грн. 38 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, суд доходить висновку щодо необхідності відмови у їх задоволенні, з огляду на відсутність наведення достатніх обґрунтувань наявності такої шкоди та її розміру.

Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано угоду щодо надання правової допомоги, укладену між позивачем та Юридичним центром «Гарант» (ар.с.17) на суму 1500грн.

При цьому, виходячи зі змісту ст.84 ЦПК України, компенсації підлягають виключно витрати на правову допомогу надані адвокатом, або іншим фахівцем в галузі права, а отже законом не передбачена можливість компенсації витрат, на правову допомогу, яка надається юридичною особою. Крім того, надані документи не містять будь-яких відомостей щодо наявності у Юридичного центру «Гарант» права відповідно до закону на надання такої правової допомоги. Окрім цього ніяка особа не залучалася до участі у справі як особа, що надає правову допомогу за правилами, передбаченими ст.ст. 12, 56 ЦПК України. Також з наданих документів неможливо встановити виходячи з якого розрахунку, з урахуванням граничних розмірів компенсації, встановлених Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір такої правової допомоги визначався. За таких обставин, витрати на правову допомогу, відшкодуванню не підлягають

Відповідно до ч.3 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Тож з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір за розгляд справи у суді в розмірі 229,40грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.10,11,60,88,212-215,224-228, 292,294 ЦПК України суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ОККО-СХІД» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «ОККО-СХІД» (код ЄДРПОУ 37776078) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 6 344 (шість тисяч триста сорок чотири) гривні 38 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги чи заяви відповідача про його перегляд, якщо апеляційну скаргу чи заяву не було подано.

Суддя: