Постанова № 32780873, 02.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2013 року 810/3889/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергогазпром"доІрпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергогазпром" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2013 №0000562204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість, а також про нікчемність правочинів, укладених ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" з ТОВ "Скроботвайт", ПП "Тиссона", ТОВ "Сіті Сервіс Груп" є нікчемними, і відповідно в порушення ст. 228 ЦК України при здійсненні операцій по ланцюгу виконання робіт (надання послуг) від ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" для ТОВ "НВП "Енергогазпром" в частині порушення публічного порядку - не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами.

Позивач вважає, що податковий орган не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених Позивачем. З цих підстав просить позов задовольнити.

Представник позивача 01 серпня 2013 року подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, але про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в березні 2013 року посадовою особою Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС на підставі наказу № 147 від 19.03.2013, а також згідно з п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергогазпром" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" за період з 01.10.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено Акт від 04.04.2013 №376/22-4/31094078 (надалі - Акт перевірки).

За результатами проведеної перевірки посадова особа податкового органу дійшла висновку про порушення Позивачем наступних вимог податкового законодавства:

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в наслідок чого Позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 1051056 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1051056 грн., в тому числі за листопад 2010 року - 459481 грн., грудень 2010 року - 591575 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в наслідок чого Позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 1633113 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1633113 грн., в тому числі за лютий 2011 року - 323900 грн., березень 2011 року - 407602 грн., травень 2011 року - 492397 грн., червень 2011 року - 409214 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000562204 від 18.04.2013, згідно з яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2946937 грн., в тому числі 2684169 грн. за основним платежем та 262768 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись із висновками відповідача щодо визнання нікчемним правочину між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергогазпром" та ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ", а також податковим повідомленням-рішенням, Позивач оскаржив відповідне рішення відповідача до суду.

Як вбачається з акту перевірки, вказані Відповідачем порушення податкового законодавства пов'язані з отриманням позивачем від ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" агентських послуг.

Так, при проведенні документальної перевірки Позивача Ірпінська ОДПІ Київської області ДПС отримала від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Акт від 27.01.2012 №59/3-23-70-37119616 "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 15.06.2010 по теперішній час", з якого було встановлено, що операції ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" та його контрагентів ТОВ "Скроботвайт", ПП "Тиссона", ТОВ «Сіті Сервіс Груп» здійснювались без мети настання реальних наслідків, отже такі правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його з їх недійсністю. Виходячи з наведеного зазначені підприємства проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. З урахуванням наведених обставин, в Акті від 27.01.2012 № 59/3-23-70-37119616 зазначалось, що ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" були порушені вимоги податкового законодавства, зокрема, завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, завищено податковий кредит та порушено вимоги цивільного законодавства щодо укладання правочинів, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочинами, здійсненими ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" з ТОВ "Скроботвайт", ПП "Тиссона", ТОВ "Сіті Сервіс Груп".

Також, перевіркою встановлено що господарські операції з виконання ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" робіт (послуг) не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, а отже посадові особи цього підприємства не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операції, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Враховуючи наведене в Акті перевірки ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергогазпром" від 04.04.2013 №376/22-4/31094078 зроблено висновок, що операції по ланцюгу виконання робіт (надання послуг) від ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" для ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергогазпром" порушують ст. 228 ЦК України щодо вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам та моральним засадам суспільства.

Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.10.2010 між позивачем та ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" було укладено Агентський договір №02-10-А, згідно якого агент ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" зобов'язаний за винагороду здійснити всі дії, необхідні для виконання поставки електроенергії від ДП "Енергоринок" через локальні електричні мережі електропередавальної організації від шин магістральних електромереж до споживачів за нерегульованими тарифами, а принципал ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергогазпром" зобов'язується здійснити виплату винагороди агента, в порядку передбаченому договором.

На підтвердження здійснення операцій за зазначеним Агентським договором, позивачем надано суду первинні документи за період з жовтня 2010 року по червень 2011 року, зокрема, акти виконання послуг: №1/10 від 30.11.2010 на суму 2297408,00 грн., ПДВ 459481,60 грн., всього з ПДВ 2756889,60 грн.; №2/10 від 31.12.2010 на суму 2957875,00 грн., ПДВ 591575,00 грн., всього з ПДВ 3549450,00 грн.; №3/11 від 30.01.2011 на суму 1457050,00 грн., ПДВ 291410,00 грн., всього з ПДВ 1748460,00 грн.; №4/11 від 28.02.2011 на суму 1619498,00 грн., ПДВ 323899,60 грн., всього з ПДВ 1943397,60 грн.; №5/11 від 31.03.2011 на суму 2038010,00 грн., ПДВ 407602,00 грн., всього з ПДВ 2445612,00 грн.; №6/11 від 30.04.2011 на суму 1410582,50 грн., ПДВ 282116,50 грн., всього з ПДВ 1692699,00 грн.; №7/11 від 31.05.2011 на суму 2461983,50 грн., ПДВ 492396,70 грн., всього за ПДВ 2954380,20 грн.; №8/11 від 14.06.2011 на суму 1213510,00 грн., ПДВ 242702,00 грн., всього за ПДВ 1456212 грн.; №9/11 від 30.06.2011 на суму 2046072,00 грн., ПДВ 409214,40 грн., всього з ПДВ 2455286,40 грн.; податкові накладні: №20310 від 30.11.2010; №22201 від 23.12.2010; №23100 від 31.12.2010; №10 від 31.01.2011; №37 від 28.02.2011; №66 від 31.03.2011; №75 від 30.04.2011; №133 від 31.05.2011; № 49 від 14.06.2011; №131 від 30.06.2011.

Відповідно до договору, актів виконання послуг, інших первинних документів, Позивачу дійсно були надані агентські послуги, передбачені договором, а позивачем здійснена оплата зазначених послуг в порядку, передбаченому договором.

Як вбачається з Акту перевірки, Позивачем надавались належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, Позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання йому ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" агентських послуг.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення Позивачем господарської операції, внаслідок якої йому було надано ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" агентські послуги.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного правочину, ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" було зареєстровано як юридичну особу та було платником податку на додану вартість.

Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" було скасовано чи визнано недійсним за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, фінансово-господарські операції Позивача з ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" підтверджені первинними документами, які були надані податковому органу на перевірку.

За результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «БКС Інтернешнл ГМБХ» Позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням збільшено Позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2946937,00 грн., в тому числі 2684169,00 грн. за основним платежем та 262768,00 грн. штрафних санкції.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Факт надання послуг за агентським договором та оплата їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку Позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між Позивачем та ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ", недійсним у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ".

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до цього, суд вважає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.

Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Факт здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" підтверджується первинними документами, які складались для певного виду господарської операції, зокрема, податковими накладними, актами здачі-приймання, банківськими виписками.

Недотримання контрагентом платника податку вимог законодавства щодо оподаткування, і зокрема, невиконання обов'язку щодо сплати податку до бюджету, не може мати наслідком позбавлення такого платника податку права на податковий кредит.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м.Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Зокрема, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України у цих справах дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, в разі коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Верховний суд України при перегляді судового рішення прийшов до висновку, що невиконання особою свого зобов'язання щодо сплати податку не тягне відповідальності та негативних наслідків для її контрагентів.

Відповідно до ст. 71 Кодексу про адміністративні правопорушення, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, обов'язок доказування протиправності правочину, який був укладений між Позивачем та ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" лежить на податковому органі.

Проте, будь-яких доказів з приводу того, що Позивачем та ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" було направлено на порушення публічного порядку, з метою, що суперечить інтересам та моральним засадам суспільства, а також того, що господарські операції, що здійснювались зазначеними підприємствами на підставі агентського договору не мали реальних наслідків, податковий орган не надав.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного суду України прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Крім цього, суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України , Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України Позивач та контрагент Позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Компанія - заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що в Акті перевірки від 04.04.2013 №376/22-4/31094078 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність реальних наслідків у сторін агентського договору, на підставі якого виникли правовідносини між позивачем та ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ", про завищення податкового кредиту Позивачем на підставі спірних правовідносинах, відсутність використання Позивачем отриманих послуг та їх результатів у власній господарській діяльності.

Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять доказів наявності між Позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду Відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Окрім того, суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

З приводу визначення Позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Податкові накладні, які наявні в матеріалах справи, містять усі дані стосовно змісту операції з купівлі товару та послуг, вимоги щодо яких встановлені приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що Позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість були включені суми на підставі податкових накладних.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент Позивача - ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ" не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ", які засвідчують отримання послуг, у Позивача виникло право на податковий кредит.

Внаслідок наведеного, податкове повідомлення-рішення від 18.04.2013 №0000562204, згідно з яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість», є протиправним та підлягає скасуванню.

Податковим органом не доведено, що господарські операції з приводу придбання послуг є фіктивними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента - ТОВ "БКС Інтернешнл ГМБХ", оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що Відповідачем не доказано факту порушення Позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.п.7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергогазпром" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 18.04.2013 №0000562204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергогазпром" (код за ЄДРПОУ 31094078) сплачений судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.