Постанова № 32779987, 31.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року Справа № 904/1088/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого, Костенко Т.Ф., Рогач Л.І.перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.06.2013у справігосподарського суду Дніпропетровської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "ЕВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод"до1.Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс"простягнення збитків у розмірі 9489 грн. 61 коп.в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились;від відповідача 1:не з'явились;від відповідача 2:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 28.02.2013 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Подобєд І.М.) позовні вимоги до ТОВ "Енергоімпекс" задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Енергоімпекс" на користь ПАТ "ЕВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод" 9489 грн. 61 коп. збитків та 1720 грн. 50 коп. судового збору.

В позові до ДП "Придніпровська залізниця" відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що оскільки вантажовідправник - ТОВ "Енергоімпекс" не відмовився від використання технічно несправного вагону, несправності не відносяться до несправностей рухомого складу, а свідчать про непридатність вагону у комерційному відношенні, які міг бачити відправник, то відповідальність за втрачену частину вантажу покладається саме на вантажовідправника.

Постановою від 03.06.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Широбокова Л.П. - головуючий, Прудніков В.В., Орєшкіна Е.В.) рішення від 28.02.2013 господарського суду Дніпропетровської області скасовано в частині відмови в позові до відповідача 1, в цій частині прийнято нове рішення, яким абзац 1 та 2 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВ "Енергоімпекс" на користь ПАТ "ЕВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод" збитки - 4744,81 грн. та судовий збір за позовною заявою - 860,25 грн.

Стягнути з ДП "Придніпровська залізниця" на користь ПАТ "ЕВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод" збитки - 4744,81 грн. та судовий збір за позовною заявою - 860,25 грн.

Стягнути з ДП "Придніпровська залізниця" на користь ТОВ "Енергоімпекс" судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 430,13 грн.".

Постанова суду мотивована тим, що згідно ст.ст. 31, 113, 114, Статуту залізниць України, відповідач-1 мав забезпечити подачу справного вагону та забезпечити схоронність вантажу при його перевезенні, а відповідач-2 забезпечити навантаження у комерційно справний вагон або відмовитися від завантаження.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції ТОВ "Енергоімпекс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального права, зокрема, ст. 920 Цивільного кодексу України; ст.ст. 306, 314, 315 Господарського кодексу України; ст.ст. 12, 26 Закону України "Про залізничний транспорт"; ч. 5 ст. 31, ст.ст. 110, 113, 114, 129, 130 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 за № 457.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 20.01.2012 ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" (постачальник) та ПАТ "ЕВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод" (покупець) уклали договір поставки №ДЗЛ-01/12-48р/42, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію за ціною та кількостю, зазначених у специфікаціях.

За накладною №49307879 від 20.11.2012 ТОВ "Енергоімпекс" відправило зі станції Кривий Торець Донецької залізниці концентрат вугільний у кількості 413500 кг для ПАТ "ЕВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод" на станцію призначення - Правда Придніпровської залізниці. 21.11.2012 за досилочною накладною №49333701 у вагоні №63675631 на станцію призначення Правда Придніпровської залізниці зі станції Ясиноватая направлено навалом 69000 кг концентрату вугільного. Завантаження у вагон здійснене вантажовідправником. Вантаж прибув на станцію призначення 27.11.2012.

Як встановлено господарськими судами, згідно акту про технічний стан вагону №791 від 23.11.2012 вагон №63675631 технічно несправний по запору люка, зазори з лівого боку між кришками 1, 2, 3, 5 люків, з правого боку між кришками 2, 3 люків та поперечними балками вагону довжиною по 500 мм, шириною по 50-70 мм. Несправність виникла в процесі експлуатації, тому втрата вантажу можлива. Вантажовідправник до навантаження зазори бачити міг, але заходів щодо їх ущільнення не вжив.

За накладними, вантаж направлений 20.11.2012 та 21.11.2012, однак в матеріалах справи відсутні акти про технічний стан вагону на час завантаження.

25.11.2012 на станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці складено комерційний акт АА №047200/828/100 в якому також вказано, що вагон №63675631 технічно несправний; фактична маса вантажу у вагоні менше ніж за документом на 10 380 кг.

Статтею 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, посвідчуються комерційними актами.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Статтею 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

За ст.ст. 110, 113 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Частинами 1 та 5 ст. 31 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу, зокрема вагонів, для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.

Вантажовласнику надано право відмовитися від завантаження технічно несправних та непридатних в комерційному відношенні вагонів. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли матеріалами справи підтверджується, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідальність за втрачений вантаж потрібно покласти на обох відповідачів, оскільки відповідач-1 мав забезпечити подачу справного вагону та забезпечити схоронність вантажу при його перевезенні, а відповідач-2 забезпечити навантаження у комерційно справний вагон, тобто ущільнити зазори, тощо або відмовитися від завантаження.

Відповідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно ст.ст.111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Дніпропетровським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 03.06.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі справи №904/1088/13-г залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

Л.І. Рогач