Ухвала суду № 32779866, 31.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року справа №812/3955/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.,

за участю представників сторін по справі:

від позивача: Велігура А.В.,

від відповідача: Старицька Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013р. по справі №2а/0570/22278/2011 (головуючий І інстанції Прудник С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськ-Інструмент» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2013 №№0000182310, 0000172310, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2013 №№0000182310, 0000172310.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013р. позов задоволено, внаслідок чого скасовані податкові повідомлення - рішення від 31.01.2013 №№0000182310, 0000172310.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідач вважає правомірним, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.6 п. 7.2., пп. 7.4.1.,пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідач вважає, що позивач не довів реальність здійснення господарської операції з ТОВ «Олімпія Будсервіс».

Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного провадження проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін по справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Олімпія Будсервіс» за листопад 2010 року, за результатами якої складено акт від 8.01.2013 року №812/22-6/33472858 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.01.2013, а саме:

-№0000182310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 53748, 50 грн., в тому числі за основним платежем - 42998,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10749,50 грн.

- №0000172310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42998, 50 грн., в тому числі за основним платежем - 34398, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8599, 50 грн.

Підставою для прийняття наведеного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.2.6 п. 7.2., пп. 7.4.1.,пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 34398 грн.. в тому числі за жовтень 2010 року на суму ПДВ28726 грн., за листопад 2010 року на суму ПДВ 5672 грн.; - п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 42998 грн., у тому числі за ІV квартал 2010 року на суму 42998 грн.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Олімпія Будсервіс». Договори, укладені позивачем з ТОВ «Олімпія Будсервіс», мають ознаки нікчемності відповідно до ч.ч.1,5 ст.203, п.п.1,2 ст.215 ЦК України.

В акті перевірки також є посилання на вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2012р. по справі №1-206/12. Однак, у судовому засіданні суду першої інстанції представники позивача наголосили на тому, що вищезазначений вирок суду не набрав законної сили та його було скасовано Апеляційним судом Луганської області.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, у тому числі з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ) .

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Олімпія Будсервіс» було укладено договір купівлі-продажу від 01 грудня 2008 року №ДГ 11/10-10 товару по номенклатурі, в кількості та за цінами вказаним в спеціфікаціях, які є невідємною частиною договору.

Факт отримання позивачем продукції від ТОВ «Олімпія Будсервіс» підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами ( видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, податкові накладні) , які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Оплата товару була здійснена у безготівковій формі згідно платіжних доручень, що наявні в матеріалах справи.

Отриманий позивачем товар від ТОВ «Олімпія Будсервіс» у подальшому був реалізований, чим підтверджується його використання у господарській діяльності в межах оподатковуваних операцій.

При здійсненні продажу товару ТОВ «Олімпія Будсервіс» було надано позивачеві відповідні податкові накладні, які відображені останнім у реєстрі отриманих податкових накладних. На дату здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Олімпія Будсервіс» було платником ПДВ.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані, а тому правомірно було включено до складу валових витрат та податкового кредиту суму податку на додану вартість за спірними господарськими операціями. Відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного правочину, фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим. Недекларування контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань породжує негативні наслідки саме для цих підприємств та не може свідчити про факт нікчемності укладених правочинів.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем тих обставин, що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними . Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку податковим органом не надано.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013р. по справі № 2а/0570/22278/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013р. по справі № 2а/0570/22278/2011 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 31 липня 2013 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 02 серпня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г.Сухарьок