Ухвала суду № 32779815, 26.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р.справа № 2а/0470/12952/12

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Шкуропадська В. М.

за участю представників:

позивача: - Хмельникова А. О. (дов. від 01.03.13)

відповідача: - Науменко О. Л. (дов. від 05.03.13 за № 4070/10/10-036)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.12

у справі № 2а0470/12952/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000952301 від 20 липня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 999648,00 грн., в т.ч. 976267,00 грн. - основний платіж, 23381,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; податкове повідомлення - рішення № 0001142301 від 27 вересня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1245115,80 грн., в т.ч. 933565,00 грн. - основний платіж, 211550,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції; податкове повідомлення - рішення № 0001132301 від 27 вересня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 243197,00 грн. - основний платіж.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків суду першої інстанції про порушення податкового законодавства при взаємовідносинам з ТОВ «Техмонтажресурс», такі є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства. Позивачем під час перевірки податковому органу надані усі необхідні документи, які підтверджують факт придбання позивачем послуг (товарів), містять в собі достовірні відомості, не визнані в установленому порядку недійними. Відповідачем порушено вимоги щодо оформлення результатів перевірки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення № 0000952301 від 20 липня 2012 року, № 0001142301 від 27 вересня 2012 року, № 0001132301 від 27 вересня 2012 року.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.6 а.с.61), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована обставинами, викладеними в акті проведеної перевірки позивача.

Представник відповідача в судовому засідання підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, постановлено законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 21.06.2012 відповідачем проведено планову виїзну перевірки ТОВ «ЮТС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, за результатами якої складений акт № 738/22.2.17/32255012 від 21.06.2012.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем:

пп. 138.1.1. п.138.1, п. 138.2 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 976267 грн. у т.ч. за 2 квартал 2011 року на суму 25647 грн. за 3 квартал 2011 року - на суму 168818 грн., за 4 квартал 2011 року - на суму 688282 грн., та за 1 квартал 2012 року - на суму 93520 грн. (т.1 а.с.40)

До такого висновку відповідач дійшов виходячи з встановленого факту завищення валових витрат за вказаний період з операцій придбання субпідрядних робіт. Як зазначено податковим органом, до перевірки надано лише акти прийому-здачі наданих послуг, проте інших документів, що підтверджують факти надання послуг підприємству (висновки, звіти, розрахунки, аналітичні таблиці), до перевірки не надано. Таким чином, не підтверджено, що послуги, які позивачем здійснено оплату, пов'язані з господарською діяльністю товариства. В порушення п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України підприємством віднесено до складу валових витрат суми витрат по документах, які не підтверджують факти отримання послуг, не містять інформації, які фактично надані послуги, в якому обсязі, та яким чином використані в господарській діяльності.

На підставі акту перевірки № 738/22.2.17/32255012 від 21.06.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 20 липня 2012 року № 0000952301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 999648,00 грн., в т.ч. 976267,00 грн. - основний платіж, 23381,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст.56 Податкового кодексу України.

В межах процедури адміністративного оскарження відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірка ТОВ "ЮТС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, за результатами якої складений акт від 10.09.2012 №1295/22-2-17/32255012 (т.1 а.с.54).

В ході позапланової перевірки встановлено, що викладені в акті планової перевірки порушення (акт від 21.06.2012 №738/22-2-17/32255012) та у скарзі позивача від 26.07.2012 №26/1 питання стосуються господарських відносин ТОВ "ЮТС" з постачальником ТОВ "Техмонтажресурс ".

За висновками акту від 10.09.2012 №1295/22-2-17/32255012 встановлено порушення позивачем:

пп. 138.1.1. п.138.1, п. 138.2 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 1219465 грн. у т.ч. за 2 квартал 2011 року на суму 268844 грн. за 3 квартал 2011 року - на суму 168817 грн., за 4 квартал 2011 року - на суму 688283 грн., та за 1 квартал 2012 року - на суму 93521 грн.

п.185,1 ст.185, п.198.2 - 198.3 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 940603 грн., в т.ч. за квітень 2011 року - 87367 грн., липень 2011 року - 78847 грн., серпень 2011 року - 37633 грн., вересень 2011 року - 49169 грн., жовтень 2001 року - 68261 грн., листопад 2011 року - 244526 грн., грудень 2011 року - 285733 грн., січень 2012 - 89067 грн.

Крім того, встановлено порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, про правочинах, здійснених в період з 01.04.2011 по 31.03.2012 з ТОВ "Техмонтажресурс".

З урахуванням висновків вказаного акту перевірки 20.09.2012 Державною податковою службою у Дніпропетровській області прийнято рішення № 23365/10/10-014 про результати розгляду скарги ТОВ «ЮТС» (т.1 а.с.117), яким скарга позивача залишена без задоволення.

Одночасно зазначено, що за результатами розгляду скарги підлягає збільшенню грошове зобов'язання з податку на прибуток на 243197,00 грн. (1219465,00 грн. (основний платіж) та 23380,00 грн. (штрафні санкції) - 999948,00 грн. (грошове зобов'язання за актом планової перевірки)); з податку на додану вартість в загальній сумі 1166956,00 грн. (933565,00 грн. - основний платіж, 233391,25 грн. - штрафна санкція).

Відповідачем з цього приводу прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 27.09.2012 № 0001142301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1245115,80 грн., в т.ч. 933565,00 грн. - основний платіж, 211550,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 27.09.2012 № 0001132301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 243197,00 грн. - основний платіж.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини,колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу та безпідставність означених податкових повідомлень-рішень.

Спірним в межах даної справи є правомірність відображення позивачем в податковому обліку операції з отримання робіт по монтажу систем вентиляції та кондиціювання, інших монтажних робіт в межах укладених договорів з ТОВ "Техмонтажресурс ".

Як встановлено судом, у періоді, що перевірявся між позивачем (замовник) та ТОВ "Техмонтажресурс " укладені договори, предметом яких є проведення робіт по монтажу систем вентиляції та кондиціювання об'єктів, інших монтажних робіт: від 04.04.11 № 4/11 на загальну суму 524200,36 грн. (в т.ч. ПДВ - 87366,73 грн.); від 05.05.11 № 5/11 на суму 420504,54 грн. (в т.ч. ПДВ - 70084,09 грн.); від 02.06.11 № 02/06 на суму 457960,12 грн. (в т.ч. ПДВ - 76326,69 грн.); від 06.07.11 № 060711 на суму 359975,27 грн. (в т.ч. ПДВ - 59995,89 грн.); від 08.08.11 № 080811 на суму 359975,27 грн. (в т.ч. ПДВ - 59995,89 грн.); від 01.09.11 № 010911 на суму 225796,82 грн. (в т.ч. ПДВ - 37632,79 грн.); від 03.10.11 № 031011 на суму 2896620,91 грн. (в т.ч. ПДВ - 482770,0 грн.); від 02.11.11 № 021111 на суму 591372,25 грн. (в т.ч. ПДВ - 98562,04 грн.); від 03.12.11 № 031211 на суму 103045,74 грн. (в т.ч. ПДВ - 17174,29 грн.); від 03.01.12 № 0312 на суму 534403,0 грн. (в т.ч. ПДВ - 89067,0 грн.).

Факт виконання означених договорів підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), відомостями ресурсів, актами здачі-приймання виконаних робіт, актами приймання-передачі матеріалів та обладнання, податковими накладними, виписаними ТОВ "Техмонтажресурс ".

Ні підставі означених первинних документів вартість виконаних ТОВ "Техмонтажресурс " робіт віднесена позивачем до складу валових витрат, сума податку на додану вартість у складі ціни цих робіт га підставі податкових накладних ТОВ "Техмонтажресурс " - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Позивач зазначає, що всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ "Техмонтажресурс ", подавались відповідачу для перевірки у відповідності з п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.

В акті перевірки № 738/22.2.17/32255012 від 21.06.2012 зафіксовано, що ТОВ «ЮТС» до перевірки надало лише акти прийому-передачі послуг, але виходячи з відомостей, які містяться в цьому акті перевірки, вбачається, що виявлене відповідачем порушення - завищення валових витрат встановлено на підставі таких документів: журнали - ордери по рахунку « 631» «розрахунки з вітчизняними постачальниками», первинних документів: накладних, рахунків фактур, актів приймання-передачі виконаних робіт, банківських виписок, угод.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначені обставини спростовують факт ненадання позивачем витребуваних під час перевірки документів.

Стосовно виявленого під час перевірок податковим органом порушення позивачем податкового законодавства колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, який задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що реальність укладених позивачем угод підтверджується відповідною первинною документацією, відповідачем не доведено наявність умислу позивача щодо порушення публічного порядку при укладенні та реалізації угод з ТОВ "Техмонтажресурс". Посилання податкового органу на відсутність дозволів з ГУ МНС України та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, необхідних для проведення монтажних робіт систем вентиляції та кондиціонування, вказаних у актах приймання підрядних робіт, суд першої інстанції не прийняв в якості обставин ні підтвердження фіктивності договорів. З цього приводку судом першої інстанції зазначено, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 № 1104 на виконання робіт по переоснащенню систем опалення та вентиляції не вимагається отримання дозволу. Також роботи, які виконувались за договорами підряду, відсутні у переліку робіт підвищеної небезпеки, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 №1631.

Висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства податковим органом зроблений з огляду на те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Техмонтажресурс", спрямовані виключно на зменшення бази оподаткування податком на прибуток на податком на додану вартість.

Податковий орган посилається з цього приводу на те, що документально не підтверджено наявність дозволів на виконання підрядчиком ТОВ "Техмонтажресурс" відповідних робіт. Як зазначає податковий орган, надана до перевірки ліцензія ТОВ "Техмонтажресурс" серія АГ № 573328, видана 11.02.2011, є недійсною, оскільки вказане у ній місцезнаходження юридичної особи не відповідає зазначеному місцезнаходженню ТОВ "Техмонтажресурс" в первинних документах та інформаційних базах.

Крім того, використовуючи податкову звітність контрагента позивача ТОВ "Техмонтажресурс" та наявну у податкового органу інформацію, відповідачем зазначено, що у суб'єкта господарювання ТОВ "Техмонтажресурс" відсутні основні фонди та необхідна кількість технічного персоналу, підприємство не знаходиться за його місцезнаходженням, первинні бухгалтерські і податкові документи відсутні, що унеможливлює виконання взятих ТОВ "Техмонтажресурс" зобов'язань і свідчить про нереальність здійснення господарських операцій за договорами, укладеними позивачем з ТОВ "Техмонтажресурс", про відсутність наміру створення правових наслідків. Таким чином, ТОВ "Техмонтажресурс" здійснював діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Укладенні правочини між позивачем з ТОВ "Техмонтажресурс" порушують публічний порядок відповідно до ст.228 ЦК України. Також перевірками встановлено, що надані позивачем документи на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п.14.1. ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення та реалізації вказаних вище договорів підряду контрагент позивача ТОВ «Техмонтажресурс» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Факт виконання обумовлених цим договором монтажних робіт підтверджений наведеними вище документами, виходячи із змісту яких вбачається, що вони в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаною вище особою у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Докази позбавлення контрагента позивача цивільної дієздатності, а також статусу платника податку на додану вартість на момент здійснення ними у відповідних податкових періодах господарських операцій в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані.

Вказані вище договори між позивачем та ТОВ «Техмонтажресурс» не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з виконання монтажних робіт ТОВ «Техмонтажресурс» відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. За загальними правилами (ст.639 Цивільного кодексу України) договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Дії позивача та ТОВ «Техмонтажресурс», вчинені на виконання умов договорів підряду, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача, які б позбавляли позивача права на віднесення вартості товару до складу валових витрат, сум податку на додану вартість в ціні цього товару - до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Зазначення податковим органом про відсутність у контрагента позивача необхідних ресурсів, відсутність його за місцезнаходженням в даному випадку не впливають на реальність здійснених господарських операцій з виконання монтажних робіт.

Крім того, наведені податковим органом обставини щодо відсутності у ТОВ «Техмонтажресурс» реальної можливості виконати обумовлені договорами роботи в установленому порядку, як того вимагає ст.ст.70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведені.

З цього приводу слід також зазначити, що контрагент позивача здійснює діяльність, що підлягає ліцензуванню. У ліцензійних умовах провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009 № 47, міститься виключний перелік умов (у тому числі і щодо чисельності та кваліфікації персоналу), дотримання яких необхідно для отримання ліцензії, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Згідно п. 5 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1396 від 05.12.2007 до заяви про видачу ліцензії суб'єкт будівельної діяльності додає відомості про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційно-правове, нормативно- технічне забезпечення, про наявну систему контролю якості виконання робіт. Дані відомості повинні відповідати вищезгаданим ліцензійним умовам. У випадку ненадання таких відомостей орган ліцензування повертає заявникові документи. Так, при органах ДАБІ відповідно до законодавства створюється ліцензійна комісія Державної архітектурно-будівельної інспекції до повноважень якої входить розгляд документів, що подані суб'єктом господарювання на відповідність ліцензійним умовам.

Отримання ТОВ «Техмонтажресурс» будівельної ліцензії свідчить про те, що підприємство мало у наявності відповідні засоби виробництва та відповідний персонал, у кількості, яку законодавство встановлює як необхідну для виконання тієї роботи, що була виконана за договорами підряду.

З огляду на викладене, приймаючи також до уваги, що оскільки на момент здійснення господарських операцій з виконання підрядних робіт підрядник ТОВ «Техмонтажресурс» цивільної дієздатності та статусу платника податку на додану вартість позбавлений не був, колегія суддів вважає, що валові витрати та податковий кредит у відповідні податкові періоди сформовані позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, що отримані від особи, яка на момент їх складення була належним чином зареєстрована платником податку на додану вартість, висновки відповідача щодо порушення позивачем правил податкового обліку є безпідставним.

Колегія суддів також вважає правильним висновок суду першої інстанції, що факт відсутності у ТОВ «Техмонтажресурс» дозволів ГУ МНС України та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, необхідних для проведення монтажних робіт систем вентиляції та кондиціонування, вказаних у актах приймання підрядних робіт, не є свідченням відсутності ознак реальності операцій щодо виконання підрядних (монтажних) робіт.

Відповідно до п. 26 Положення «Про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України», затвердженого Указом Президента України №408/2011 від 06.04.2011, Держгірпромнагляд відповідно до покладених на неї завдань видає у передбачених законодавством випадках дозволи на початок виконання робіт підвищеної небезпеки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 № 1104 затверджено перелік робіт, на виконання яких не вимагається отримання дозволу. Відповідно до п. 20 вищевказаного переліку до таких робіт, зокрема, відносяться роботи по переоснащенню систем опалення та вентиляції.

Судом встановлено, що роботи, які виконувались за договорами підряду, відсутні у переліку робіт підвищеної небезпеки, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 №1631 (в редакції, що була чинна на час проведення робіт).

Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції, що роботи, яки виконувались за означеними вище договорами, не належали до класу небезпечних, а відтак - для їх проведення наявність дозволів Держгірпромнагляду не вимагається.

Щодо посилання відповідача на відсутність документального підтвердження наявності у ТОВ «Техмонтажресурс» відповідної ліцензії на проведення будівельних робіт, оскільки надана до перевірки ліцензія Серія АГ №573328, яка видана органами ДАБІ, є недійсною через невідповідність адреси юридичною особи, яка в ній зазначена, адресі, що вказана в статутних документах, колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції про помилковість доводів податкового органу.

У відповідності до даних, що містяться у Єдиному ліцензійному реєстрі, ТОВ «Техмонтажресурс» видано будівельну ліцензію строком дії на 5 років, починаючи з 08.02.2011.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» зміна місцезнаходження юридичної особи є підставами для переоформлення ліцензії. За інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі , ТОВ «Техмонтажресурс» змінено своє місцезнаходження з вул. Космічної 49 г на пров. Добровольців, 17 лише 26.12.2011, тобто вже після укладення означених вище договорів підряду.

Докази визнання ліцензії Серія АГ №573328 недійсною в установленому порядку сторонами не подані, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, сама по собі відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції.

За правилами ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним, проте відповідні докази визнання в судовому порядку договорів підряду між позивачем та ТОВ «Техмонтажресурс» відсутні.

Отже, не переоформлення ліцензії у встановлений законом строк не є підставою вважати, що ТОВ «Техмонтажресурс» не мало можливості виконувати обумовлені договорами підряду роботи.

Також є помилковим посилання відповідача на порушену відносно ТОВ «Техмонтажресурс» справу банкрутство та визнання його постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2012 у справі №29/5005/4432/2012 банкрутом.

Як правильно судом першої інстанції, вказана обставина не є свідченням нікчемності укладених за період з квітня 2001 року по січень 2012 року договорів між ТОВ «Техмонтажресурс» і ТОВ «ЮТС», оскільки, як вже зазначалось вище, у вказані періоди контрагент позивача в установленому порядку цивільної дієздатності позбавлений не був.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвали законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року у справі № 2а/0470/12952/12 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко