Постанова № 32779664, 24.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2013 року 810/3502/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С. при секретарі судового засідання Гульцо О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МВСС" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "МВСС" з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 14.02.2013 № 000222202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" у сумі 101249,00 грн., з яких: 81670,00 грн. - за основним платежем; 19579,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 14.02.2013 № 0000212202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 110870,00 грн., з яких: 110869,00 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту - Товариству з обмеженою відповідальністю "Віп Трейд" за поставлені товари та виконані роботи, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни придбаних товарів та робіт. За твердженнями податкового органу, господарські операції в дійсності мали безтоварний характер (роботи не виконувались), а договори та фінансово-господарські документи сторони склали з метою мінімізації податкових зобов'язань без фактичного здійснення господарських операцій. Такі висновки зроблено відповідачем на підставі висновків посадової особи іншого податкового органу про те, що контрагент позивача - ТОВ "Віп Трейд" вступав у взаємовідносини з іншим платником податків - ТОВ "Сіріус - гарант" і укладав угоди, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. З викладених обставин податковий орган дійшов висновку, що позивач незаконно і безпідставно сформував валові витрати і податковий кредит, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - товари поставлені (роботи виконані) контрагентом у повному обсязі й оплачені, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

Ухвалю від 08.07.2013 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд розпочато 17.07.2013.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час до суду з'явився представник позивача.

Представник відповідача до суду не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МВСС" є юридичною особою, що зареєстрована 29.02.1996 Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача є: виробництво металевих дверей і вікон.

Позивач має ліцензію на здійснення діяльності з монтажу воріт, дверей з нормованими межами вогнестійкості, видану 20.05.2011 Державним департаментом пожежної безпеки МНС України, термін дії - необмежений.

У січні 2013 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Трейд" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 (акт перевірки від 31.01.2013 № 67/222/20587036).

Внаслідок перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

пунктів 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 110869,00 грн., у тому числі по періодах: за І квартал 2011 року - на суму 24588,00 грн., за ІІ квартал 2011 року - на суму 31497,00 грн.; за ІІІ квартал 2011 року - на суму 34068,00 грн., за ІV квартал 2011 року - на суму 20716,00 грн.;

пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 81670,00 грн., у тому числі по періодах: за лютий 2011 року - на суму 13858,00 грн.; за березень 2011 року - на суму 5812,00 грн.; за квітень 2011 року - на суму 4236,00 грн.; за травень 2011 року - на суму 18608,00 грн.; за липень 2011 року - на суму 21142,00 грн.; за жовтень 2011 року - на суму 14501,00 грн.; за листопад 2011 року - на суму 3513,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача з придбання товарів та робіт, які здійснювались ним на підставі договорів, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Трейд". На думку посадових осіб податкового органу, товари вказаним контрагентом фактично не поставлялась, роботи не виконувались, позивач не переслідував такої ділової мети. Договори та інші фінансово-господарські документи складено сторонами без фактичного здійснення господарських операцій з метою незаконного одержання податкової вигоди, тому формування валових витрат та податкового кредиту здійснено позивачем незаконно.

За результатами перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято два податкових повідомлення-рішення:

від 14.02.2013 № 000222202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" у сумі 101249,00 грн., з яких: 81670,00 грн. - за основним платежем; 19579,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 14.02.2013 № 0000212202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 110870,00 грн., з яких: 110869,00 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до вищестоящих податкових органів, а після залишення скарг без задоволення - до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товарів (виконання робіт), а також відомості щодо формування валових витрат та податкового кредиту в звітних податкових періодах, що перевірялись. Крім того, суд зобов'язав позивача надати витяги та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп Трейд".

Під час судового розгляду суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп Трейд" є юридичною особою, що зареєстрована 02.08.2010 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, основний вид діяльності - посередництво у торгівлі товарами широкого асортименту. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 09.07.2013 статус відомостей про вказану юридичну особу - підтверджено, стан юридичної особи - зареєстровано.

Впродовж лютого - жовтня 2011 року позивач (покупець) придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Трейд" (продавець) вісім партій товару (грунт, дроти зварювальні, електроди, МДФ ламінований, фарбу, гофрокартон, кутники, труби, клей, емаль порошкову, поролон сталеві листи ХК тощо) на загальну суму 275601,77 грн., у тому числі ПДВ - 45933,63 грн. Придбання товарів здійснювалось без укладення письмового договору на підставі рахунків-фактур, що виписувались Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Трейд", оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки продавця.

Згідно з копіями видаткових накладних, досліджених у судовому засіданні, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп Трейд" продало позивачу товар на загальну суму 275601,77 грн., у тому числі ПДВ - 45933,63 грн.

На підтвердження факту поставки товару позивач надав суду вісім видаткових накладних на загальну суму 275601,77 грн., у тому числі ПДВ - 45933,63 грн., а саме: від 12.08.2011 № РН-000001 на суму 42922,60, у тому числі ПДВ - 7153,77 грн.; від 29.03.2011 № РН-0000113 на суму 34873,61 грн., у тому числі ПДВ - 5812,27 грн.; від 27.04.2011 № РН-0000204 на суму 25413,60 грн., у тому числі ПДВ - 4235,60 грн.; від 31.05.2011 № РН-0000360 на суму 45228,60 грн., у тому числі ПДВ - 7538,10 грн.; від 22.07.2011 № РН-0000651 на суму 40155,52 грн., у тому числі ПДВ - 6692,59 грн.; від 03.10.2011 № РН-0001087 на суму 23539,25 грн., у тому числі ПДВ - 3923,21 грн.; від 10.10.2011 № РН-0001088 на суму 33601,68 грн., у тому числі ПДВ - 5600,28 грн.; від 31.10.2011 № РН-0001051 на суму 29866,91 грн., у тому числі ПДВ - 4977,82 грн.

Позивач також стверджував, що доставка товару здійснювалась на умовах самовивозу за його рахунок.

Так, позивач надав суду докази наявності в нього двох вантажних автомобілів марки MERCEDES-BENZ 208 D (державний НОМЕР_2) та марки MERCEDES-BENZ 207D (державний номер НОМЕР_3).

На підтвердження факту транспортування вказаного товару позивач надав суду копії подорожних листів.

Як пояснив суду позивач, придбаний у ТОВ "Віп Трейд" товар є комплектуючими матеріалами та безпосередньо використовувався ним у виробництві металевих дверей - основного виду господарської діяльності позивача. На підтвердження факту використання придбаних товарів у виробництві позивач надав суду відомості про нормативний склад продукції, а також копії актів списання товарно-матеріальних цінностей у виробництво.

На підтвердження факту оприбуткування товарів, передачі у виробництво та подальшу реалізацію позивач надав суду CDR-носій, на якому міститься інформація у вигляді файлів у форматі Microsoft Excel (доданий до матеріалів справи, т.2 а.с. 207) , що містить оборотно-сальдові відомості по рахункам № 20 "Виробничі запаси", № 23 "Виробництво"; № 26 "Готова продукція".

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом, факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Трейд" вісім податкових накладних на загальну суму загальну суму 275601,77 грн., у тому числі ПДВ - 45933,63 грн.

Впродовж лютого - липня 2011 року позивач (покупець) замовляв у Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Трейд" (продавець) послуги з підготовки металевих поверхонь під фарбування на загальну суму 193344,32 грн., у тому числі ПДВ - 32224,05 грн. Як пояснив позивач, суть послуг полягала в обробленні металевих поверхонь дверей під фарбування за допомогою піскоструйного пристрою.

Придбання послуг здійснювалось без укладення письмового договору на підставі рахунків-фактур, що виписувались Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Трейд", оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки продавця.

На підтвердження факту надання послуг (виконання робіт) позивач надав суду шість копій актів здачі прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 275601,77 грн., у тому числі ПДВ - 45933,63 грн., а саме: від 28.02.2011 № ОУ-0000028 на суму 40225,40 грн., у тому числі ПДВ - 6704,23 грн.; від 10.05.2011 № ОУ-0000239 на суму 47511,68 грн., у тому числі ПДВ - 7918,61 грн.; від 30.05.2011 № ОУ-0000240 на суму 18910,31 грн., у тому числі ПДВ - 3151,72 грн.; від 05.07.2011 № ОУ-0000372 на суму 25289,75 грн., у тому числі ПДВ - 4214,96 грн.; від 15.07.2011 № ОУ-0000373 на суму 22548,18 грн., у тому числі ПДВ - 3758,03 грн.; від 25.07.2011 № ОУ-0000383 на суму 38859,00 грн., у тому числі ПДВ - 6476,50 грн., а також доданих до них розрахунків вартості робіт по підготовці металовиробів під фарбування.

Крім того, позивач на підтвердження факту виконання робіт надав суду фотоматеріали фрагментів виконання робіт.

Оплата наданих послуг також здійснювалась позивачем безготівковим шляхом, факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок.

Загалом в оплату за придбаний товар та надані послуги позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Трейд" кошти в сумі 547125,19 грн., у тому числі ПДВ - 91187,53 грн. (переплата становить суму 78179,10 грн.)

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за переліченими вище господарськими операціями з придбання товарів та послуг позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Трейд" чотирнадцять податкових накладних на загальну суму загальну суму 468946,09 грн., у тому числі ПДВ - 78157,69 грн.

Витрати на оплату товару позивач включив до складу валових витрат у відповідному податковому звітному періоді і відобразив у податкових деклараціях з податку на прибуток, а суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, одержаних від Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Трейд", включив до складу податкового кредиту, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні податкові звітні періоди.

Під час судового розгляду суд виявив низку арифметичних помилок, яких припустився податковий орган, що пов'язуються з неповним з'ясуванням обставин господарської діяльності позивача та поданням податкової звітності.

З акта перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.02.2013 № 000222202 убачається, що податковий орган визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 81670,00 грн., у той час як за даними позивача сума податкового кредиту з податку на додану вартість за період, що перевірявся, становить суму 78157,69 грн.

Досліджуючи матеріали справи, суд встановив, що розбіжність на суму 3512,75 грн. виникла у зв'язку з тим, що податковий орган не врахував під час перевірки той факт, що в листопаді 2012 року позивач подав до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (від 14.11.2012) за вересень 2011 року (т. 2 а.с. 195 - 197), згідно з яким зменшено суму податкового кредиту на 3512,75 грн. Вказана сума була включена позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2011 року на підставі податкової накладної від 01.11.2011 № 229 на суму вартості робіт 17563,60 грн., у тому числі ПДВ - 3512,72 грн. (17563,60 грн. - без ПДВ).

Ця обставина також вплинула на визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Так, з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.02.2013 № 0000212202 позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 110869,00 грн., у той час як виходячи з даних позивача ця сума мала б становити 106829,00 грн.

Відмінність пов'язується з обчисленням показників валових витрат і податку на прибуток за ІV квартал 2011 року

Так, згідно з даними акта перевірки від 31.01.2013 за № 67/222/20587036 позивач по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Трейд" упродовж 2011 року зависив витрати на загальну суму 473487,00 грн., у тому числі: за І квартал 2011 року - на суму 98351,00 грн.; за ІІ квартал 2011 року - на суму 136943,00 грн.; за ІІІ квартал 2011 року - на суму 148123,00 грн.; ІV квартал 2011 року - на суму 90070,00 грн.

Як стверджує податковий орган, це призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 110869,00 грн., у тому числі по періодах: за І квартал 2011 року - на суму 24588,00 грн., за ІІ квартал 2011 року - на суму 31497,00 грн.; за ІІІ квартал 2011 року - на суму 34068,00 грн., за ІV квартал 2011 року - на суму 20716,00 грн.

Враховуючи, що у листопаді 2011 року позивач відкоригував податковий кредит і валові витрати на суму вартості робіт 17563,60 грн., у тому числі ПДВ - 3512,72 грн. (17563,60 грн. - без ПДВ), показник валових витрат у ІV кварталі 2011 року становив не 90070,00 грн., як стверджує податковий орган, а 72506,00 грн. (90070,00 грн. - 17563,60 грн. = 72506,00 грн.)

У ІV кварталі 2011 року ставка податку на прибуток становила 23% від оподатковуваного доходу. Це означає, що з доходу (із завищення витрат) у сумі 72506,00 грн. сума податку на прибуток повинна дорівнювати 16676,00 грн., а не 20716,00 грн. як визначив податковий орган.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток визначені позивачу податковим органом у зв'язку з віднесенням до складу витрат коштів, сплачених контрагенту за придбаний товар (роботи, послуги), а також формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагенту у складі ціни придбаного товару (робіт, послуг), податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, господарські операції були безтоварними (послуги фактично не надавались), правочини є нікчемними, формування валових витрат і податкового кредиту здійснено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності факту безтоварності (фіктивності) господарських операцій, який покладено в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факти продажу позивачу товарів і надання послуг та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, а витрати - пов'язуються з господарською діяльністю позивача і підтверджуються первинними фінансово-господарськими документами.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З досліджених у судовому засіданні акту виїзної перевірки позивача убачається, що посадові особи податкового органу в дійсності факти поставки товару не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадової особи іншого податкового органу щодо контрагента позивача та його відносин з іншими платниками податків.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Трейд", є безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки продукції та оплати її вартості підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковою накладною.

Твердження податкового органу про безтоварність господарських операцій (відсутність факту надання послуг) у судовому засіданні були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо їх реальності.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013 № 000222202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" у сумі 101249,00 грн., з яких: 81670,00 грн. - за основним платежем; 19579,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом), підлягає скасуванню як безпідставне.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

До 1 квітня 2011 року платники податку на прибуток, об'єкт та база оподаткування, ставки податку, порядок обліку, звітування та сплати податку до бюджету визначались Законом України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічне за змістом правове регулювання запроваджено з набранням чинності Податковим кодексом України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В силу пункту 138.2 статті 132 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Віп Трейд" за придбані товари (роботи, послуги) є пов'язаними з господарською діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", та статтею 139 Податкового кодексу України податковим органом суду не наведено і не доведено.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013 № 0000212202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 110870,00 грн., з яких: 110869,00 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом), підлягає скасуванню як безпідставне.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби:

від 14.02.2013 № 000222202, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "МВСС" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" у сумі 101249,00 грн., з яких: 81670,00 грн. - за основним платежем; 19579,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 14.02.2013 № 0000212202, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "МВСС" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 110870,00 грн., з яких: 110869,00 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МВСС" судові витрати у сумі 2121 (дві тисячі сто двадцять одна) гривень 19 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "29" липня 2013 р.