Рішення № 32779444, 25.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8805/13 25.07.13 р.

За позовомПублічного акціонерного товариства «Миколаївцемент»до Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №3»простягнення 897 745,76 грн. Головуючий суддя Бойко Р.В.

Судді: Самсін Р.І.

Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Зеліско О.В. від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент» звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №3» про стягнення 897 745,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору на поставку цементу № РК-12-01 від 01.01.2012 р. поставив відповідний товар, а відповідач свого грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару належним чином не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 860 000,00 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 31 454,80 грн. та 3 % річних у розмірі 6 290,96 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.05.2013 р. порушено провадження у справі № 910/8805/13 розгляд справи призначено на 03.06.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2013 р. розгляд справи відкладено до 20.06.2013 р.

В судовому засіданні 20.06.2013 р. оголошено перерву до 01.07.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2013 р. розгляд справи №910/8805/13 вирішено здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 01.07.2013 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Бойко Р.В. (головуючий), судді Самсін Р.І., Босий В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2013 р. колегією суддів у складі: Бойко Р.В. (головуючий), судді Самсін Р.І., Босий В.П. прийнято справу до провадження та призначено розгляд справи на 25.07.2013 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та повідомив суд про часткову сплату відповідачем заборгованості.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Миколаївцемент» (надалі - продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Домобудівний комбінат №3» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Домобудівний комбінат №3»; надалі - покупець) укладено договір № РК-12-01 на поставку цементу (надалі - «Договір»).

За умовами п. 1.1 Договору продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити цемент (товар) та послуги у кількості, асортименті, терміни і за ціною відповідно до умов Договору та додаткових угод чи специфікацій, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару проводиться згідно з графіком, погодженим сторонами в день подачі заявки на поставку товару автомобільним транспортом; та не пізніше, ніж через 3 робочих дні з дати подачі заявки для поставки залізничним транспортом. Графіки поставки формуються на підставі письмової заявки покупця, підписаною уповноваженими представниками сторін. Поставка товару залізничним транспортом здійснюється лише при умові попереднього місячного планування покупцем кількості товару методом подачі попередньої письмової заявки покупця на наступний місяць з розбивкою планових кількостей замовлення по станціях призначення та вантажоодержувачах із зазначенням всіх необхідних реквізитів до 8 числа поточного місяця.

Згідно з п. 3.3 Договору поставка товару здійснюється протягом 7 календарних днів з моменту отримання заявки та, якщо згідно з умовами договору передбачена попередня оплата, поступлення оплати за товар на поточний розрахунковий рахунок продавця, а при доставці товару залізничним транспортом - згідно термінів доставки, визначених Правилами залізничних перевезень.

У відповідності до п.п.4.1 - 4.2 Договору ціна за товар формується на основі базової ціни з урахуванням знижки. Базова ціна встановлюється продавцем. Продавець повідомляє покупця про базову ціну на відповідний період або її зміну за 3 календарні дні до першого дня періоду або дня запровадження зміни шляхом надсилання копії відповідного наказу керівника продавця.

Пунктами 5.1 - 5.3 Договору передбачено, що оплата покупцем за товар і витрати, пов'язані з його доставкою, проводиться на умовах відстрочення платежу шляхом перерахування 100 % вартості поставленої покупцем продавцю партії товару на поточний рахунок продавця на протязі 10 банківських днів з моменту поставки партії товару. Загальна сума відтермінування платежу, на яку проводиться поставка товару покупцю продавцем, надається в розмірі 1 000 000,00 грн. Розрахунки здійснюються в національній валюті - гривні.

Листом від 03.04.2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав оплатити заборгованість за поставлений товар.

В свою чергу, у відповідь на претензію відповідачем направлено позивачу лист від 05.04.2013 р. № 01-99, в якому відповідач наявність заборгованості заперечує.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого на підставі Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 860 000,00 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору в періоді з 12.12.2012 р. по 21.12.2012 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 879 634,26 грн. Факт поставки товару за вказаний період підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними представниками обох сторін та скріплених печатками. При цьому, кількість поставленого товару підтверджується поданими позивачем залізничними накладними за відповідний період.

Крім того, як сам факт поставки товару та одержання його уповноваженою особою відповідача, так і кількість поставленого товару підтверджує перевізник - Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця», про що зазначено у листі від 23.07.2013 р. № М-7/981, надісланому у відповідь на запит суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував отримання ним товару та наявність заборгованості за заявлений до стягнення період. Однак, належними та допустимими доказами обставин, повідомлених позивачем, відповідач не спростував.

Більш того, з наданих позивачем виписок по рахунку вбачається, що як до звернення позивача до суду, так і після порушення провадження у даній справі, відповідачем здійснювалось перерахування коштів в якості оплати за цемент згідно Договору № РК-12-01 від 01.01.2012 р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що в періоді з 12.12.2012 р. по 21.12.2012 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято передбачений Договором товар на загальну суму 879 634,26 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 5.1 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті вартості поставленого товару на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, своїх зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару відповідач належним чином не виконав та розрахунки за поставлений товар не здійснив.

В рамках заявленого позову позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар, розмір якої станом на 08.04.2013 р. становив 860 000,00 грн. (згідно доданого до позовної заяви розрахунку позовних вимог). Проте, в ході розгляду справи позивачем подано довідку, в якій останній зазначає, що станом на 27.06.2013 р. розмір заборгованості відповідача становить 820 000,00 грн.

Як свідчать банківські виписки по рахунку, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, 29.04.2013 р. та 12.04.2013 р. відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 16 469,84 грн. та 10 000,00 грн. відповідно, а 05.05.2013 р. - здійснено оплату на суму 13 530,19 грн.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 01.05.2013 р. (згідно відбитки штампу поштової установи).

Відтак, сума коштів у розмірі 26 469,84 грн. була сплачена відповідачем до звернення позивача з позовом до суду, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 26 469,84 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується та позивачем не заперечується, що сума заборгованості у розмірі 13 530,19 грн. сплачена відповідачем після звернення з позовом до суду, то провадження у справі в частині стягнення 13 530,19 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд відзначає, що пояснення представника позивача та надана ним довідка про часткову оплату відповідачем суми заявленої до стягнення заборгованості не являються заявою про зменшення позовним вимог, оскільки положеннями ст. 22 Господарського процесуального кодексу України для реалізації права на зменшення позовних вимог передбачена спеціальна процесуальна форма у вигляді подання відповідної письмової заяви.

Доказів на спростування факту існування решти заявленої до стягнення суми заборгованості (у розмірі 819 999,97 грн.) та доказів її погашення відповідачем не подано.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Публічне акціонерне товариство «Домобудівний комбінат №3» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Крім того, умовами п. 7.4 Договору передбачено, що покупець має право пред'явити продавцю документально обґрунтовану претензію протягом 30 днів з моменту поставки товару. Відсутність претензій у вказаний період означає належне виконання продавцем умов даного Договору.

Доказів звернення до позивача з претензією в обумовлений п. 7.4 Договору строк матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений в періоді з 12.12.2012 р. по 21.12.2012 р. товар у розмірі 819 999,97 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Крім основної заборгованості, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 31 454,80 грн. та 3 % річних у розмірі 6 290,96 грн., нарахованих за період прострочення з 10.01.2013 р. по 08.04.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на встановлений сторонами в п. 5.1 Договору порядок розрахунків, строки виконання зобов'язань з оплати поставленого в періоді з 12.12.2012 р. по 21.12.2012 р. товару наставали з 22.12.2012 р. по 31.12.2012 р. в залежності від дати поставки товару згідно відповідних видаткових накладних. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню, нараховану за період прострочення з 10.01.2013 р. по 08.04.2013 р.

Тобто, період нарахування пені визначено позивачем в межах шестимісячного строку від відповідних дат настання строку виконання зобов'язань.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, згідно умов даного Договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю, на вимогу останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несплаченої суми за кожен день протермінування.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3 % річних за період з 10.01.2013 р. по 08.04.2013 р. підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом, тобто у розмірі 31 454,80 грн. та 6 290,96 грн. відповідно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 819 999,97 грн., пені у розмірі 31 454,80 грн. та 3% річних у розмірі 6 290,96 грн.

Провадження у справі в частині стягнення 13 530,19 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Оскільки сума заборгованості у розмірі 13 530,19 грн. була сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, то витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача. В іншій частині судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №3» (03061, м. Київ, просп. Відрадний, 103, ідентифікаційний код 04012773) на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» (81600, м. Миколаїв, вул. Стрийське шосе, 1, ідентифікаційний код 00293025) заборгованість у розмірі 819 999 (вісімсот дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 97 коп., пеню у розмірі 31 454 (тридцять одна тисяча чотириста п'ятдесят чотири) грн. 80 коп., 3 % річних у розмірі 6 290 (шість тисяч двісті дев'яносто) грн. 96 коп. та судовий збір у розмірі 17 425 (сімнадцять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 25 коп.

3. Провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №3» основної заборгованості у розмірі 13 530,19 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 30.07.2013 р.

Головуючий, суддя Р.В. Бойко

Судді: Р.І. Самсін

В.П. Босий