Рішення № 32776703, 30.07.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

30.07.2013 року

Справа № 127/7320/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

30.07.2013 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі

Головуючого судді Борисюк І.Е.,

при секретарі Олійник І. Ю.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування жилим приміщенням

Позов мотивований тим, що відповідач ОСОБА_2 є рідним братом позивача. З 1968 року вони проживали з матір'ю в кооперативній квартирі АДРЕСА_1, де і були зареєстровані. Після смерті матері, ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилась спадщина на належну їй вищевказану квартиру, яку позивач з братом як спадкоємці за законом першої черги прийняли у встановленому законом порядку. 24.09.2012 року в Третій вінницькій державній нотаріальній конторі позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 1-3208, на підставі якого 27.09.2012 року в КП ВМБТІ за реєстровим № 61 в книзі № 809 зареєстровано його право власності на ? частину вказаної квартири. Відповідач ОСОБА_2 до цього часу не отримав свідоцтва про право на спадщину на свою частку квартири і не зареєстрував своє право власності в органах державної реєстрації. Таким чином, квартира АДРЕСА_1 є об'єктом їхньої з відповідачем спільної часткової власності, в рівних долях кожному належить ? ідеальна частка квартири. Позивач є відповідальним власником квартири та на його ім'я відкритий особовий рахунок НОМЕР_1 в МКП ЖЕК-6. В даній квартирі також зареєстровані колишня дружина відповідача ОСОБА_3 та їх повнолітня донька ОСОБА_4 Після смерті матері між ним та відповідачем склались неприязні відносини, які підсилюються поведінкою проживаючої в квартирі колишньої дружини відповідача. Крім того, в них виникають спори з приводу оплати комунальних платежів. Позивач із відповідачем не можуть дійти згоди щодо порядку користування спірною квартирою.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 з подальшим відкриттям окремих особових рахунків, без зміни ідеальних долей у праві спільної часткової власності на квартиру наступним чином: виділити позивачу в користування кімнату 6 площею 11,5 кв. м., відповідачу - кімнату 5 площею 8 кв. м., а прохідну кімнату 7 площею 14,3 кв. м. із балконом, кухню 4 площею 5,5 кв. м., ванну кімнату 3 площею 2,0 кв. м., туалет 2 площею 1,2 кв. м. та коридор 1 площею 6, 1 кв. м. залишити в спільному користуванні.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, аргументуючи їх мотивами, викладеними в позовній заяві, та просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Заяву про розгляд справи у його відсутність не надано, причини неявки суду не повідомлено. Тому, у відповідності до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що відповідач в судове засідання не з'явивсь без поважних причин.Судом враховано не визнання позовних вимог відповідачем, висловлене в судовому засіданні, яке відбулось 15.04.2013 року.

Враховуючи думку позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.09.2012 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої вінницької державної нотаріальної контори Ковальською Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1-3208 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.09.2012 року, спадкоємцями майна ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є її син: ОСОБА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 в ? частці; син ОСОБА_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 в ? частці. Свідоцтво про право на спадщину на ? успадковану частку вказаної вище квартири видано ОСОБА_1 (а.с. 6).

Згідно витягу про державну реєстрацію прав КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентарізації» № 35644812 від 27.09.2012 року власником ? частки квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с. 7).

В судовому засіданні судом оглянуто і досліджено інвентаризаційну справу № 86141 на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1.

Згідно матеріалів вище зазначеної інвентаризаційної справи спірна квартира складається з трьох житлових кімнат, а саме: з кімнати « 5», площею 8,0 кв. м., кімнати « 6» площею 11,5 кв. м. та кімнати « 7» площею 14,3 кв. м., коридору « 1» площею 6,1 кв. м., туалету « 2» площею 1,2 кв. м., ванної « 3» площею 2,0 кв. м. та кухні « 4» площею 5,5 кв. м. Загальною площею 48,6 кв. м., житловою площею 33,8 кв. м. та підсобною площею 14,8 кв. м.

Згідно особового рахунку НОМЕР_1 та довідки МКП ЖЕК № 6 № 727 від 23.03.2013 року у вище зазначеній квартирі проживає чотири особи: ОСОБА_2 з 1968 року, ОСОБА_1 з 1968 року, ОСОБА_3 з 1995 року, ОСОБА_4 з 2007 року. Власником особового рахунку є ОСОБА_1 (а.с. 10-11).

Судом було роз'яснено позивачу його право заявити клопотання про призначення судової експертизи для визначення можливих варіантів користування квартирою, враховуючи не визнання відповідачем позовних вимог. Однак, позивач клопотання не заявив і своїм правом не скористався.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (ст.ст. 13, 41 Конституції України).

Згідно ч. 2 ст. 355 ЦК України, майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Поняття права власності визначено ст. 316 ЦК України, згідно якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а у відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей. Право користування власністю ?? це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею

йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Згідно ст. 1299 ЦК України якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, єнерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Судом встановлено, що право власності за відповідачем на його частку в спадковому майні (1/2 частка квартири) не зареєстроване, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи.

На позивача, у випадку встановлення порядку користування квартирою за його вимогами, буде виділена кімната площею 11,5 кв.м., а відповідачу - 8,0 кв.м., що було б погіршенням їхніх житлових умов. При цьому слід мати також на увазі, що в одну кімнату забороняється вселяти різнополих користувачів.

Право спільної часткової власності здійснюється на засадах рівноправності та недопущення ущемлення інтересів одного співвласника за рахунок іншого.

Що ж стосується існуючої у співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені у ст. ст. 364, 367 ЦК України.

Суду не надано позивачем належних доказів в розумінні ст. 57 та ст. 58 ЦПК України про встановлення саме такого порядку користування квартирою, як він вимагає, враховуючи не визнання відповідачем позовних вимог.

Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, згідно ст. 391 ЦК України.

Також, в судовому засіданні позивач зазначив, що не проживає в спірній квартирі. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 3 ЦПК України). Позивачем не доведено наявність порушення, невизнання або оспорювання його прав.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно п.п. 10, 13 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМУ від 24.01.2006 року № 45, мешканці квартири, житлового приміщення у гуртожитку, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі) зокрема: мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням; встановлюють за узгодженням порядок використання підсобних приміщень, а також черговість їх прибирання; розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг. За умови відсутності по квартирного (по кімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг, плата розподіляється за послуги з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар).

Також, суд звертає увагу, що Житловий Кодекс України регламентує можливість укладення договору найму жилого приміщення. Щодо розділу особових рахунків, то визначений позивачем спосіб захисту цивільних прав та інтересів, зокрема: з подальшим відкриттям особових рахунків, не передбачений статтею 16 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованим та недоведеним. Судом не встановлено обмеження прав позивача у користування чи розпорядженні його власністю.

Враховуючи положення ст. 88 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі вище викладеного та керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 9, 150 ЖК України, п. 6 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321, ч. 2 ст. 355, ч. 1 ст. 356, ч. 1 та ч. 2 ст. 358, ч. 1 ст. 360, ст.ст. 391, 1297, 1299 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 77, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 з подальшим відкриттям окремих особових рахунків - відмовити.

Судові витрати залишити за ОСОБА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду позивачем може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: