Постанова № 32775563, 29.07.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 року м. Львів № 813/3669/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М., представників позивача Назаревич В.М., третьої особи ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Львівська кондитерська фабрика «Світоч», за участі третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору приватного підприємства «Центр безпеки бізнесу», товариства з обмеженою відповідальністю Сучасні торгівельні рішення», до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» (далі - ПАТ «ЛКФ «Світоч») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкових повідомлень - рішень від 26.04.2013 року № 0000163100/1744 та № 0000173100/1745. Позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки від 16.04.2013 року про безтоварність господарських операцій ПАТ «ЛКФ «Світоч» з його контрагентами: ПП «Центр безпеки бізнесу» та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення». Позивач зазначив, що при укладенні договорів з ПП «Центр безпеки бізнесу» про встановлення системи відео спостереження, та із ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» щодо поставки загортальних машин, було дотримано всі передбачені законодавством вимоги. Договірні зобов'язання сторони виконали належним чином, а результати реальних господарських операцій відображено у бухгалтерському обліку підприємства. Проте податковий орган при проведенні перевірки не надав належної правової оцінки господарським взаємовідносинам ПАТ «ЛКФ «Світоч» з його контрагентами, в результаті дійшов до необґрунтованих висновків про те, що здійснені операції не мають достатньої доказовості їх фактичного здійснення. Такі висновки, як зазначає позивач, не відповідають дійсності і спростовуються належною первинною документацією за наслідками господарських операцій. Окрім того, висновок про нікчемність зроблено, по суті, на основі результатів податкових перевірок його контрагентів про фактичну неспроможність здійснення господарських операцій, без належного аналізу первинної документації. Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті на основі таких висновків, є протиправними, у зв'язку з чим заявлено даний позов. Представник позивача позовні вимоги підтримує повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях до неї, просить позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких полягає у наступному. Господарські операції ПАТ «ЛКФ «Світоч» з ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» та ПП «Центр безпеки бізнесу» не мають достатньої доказовості, що на думку податкового органу, свідчить про те, що фактично поставок товарів (послуг) не було. Зокрема, відповідач зазначив про те, що ПАТ «ЛКФ «Світоч» не надало ліцензій, товарно-транспортних накладних чи інших документів щодо транспортування товару, актів прийому-передачі товару, сертифікатів відповідності на товар, довіреностей на отримання товару. Крім того, зазначив, що під час перевірки отримано акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 02.10.2012 року № 1441/165/22-1/33618403 за наслідками позапланової виїзної перевірки ПП «Центр безпеки бізнесу» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, а також акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.01.2013 року № 278/22-2/37450138 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Сучасні торговельні рішення» щодо підтвердження господарських операцій з суб'єктами господарювання за період лютий, квітень, травень, червень 2012 року та акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 278/22-2/37450138 від 23.01.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Сучасні торговельні рішення» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Орінг» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року. На основі зазначених вище актів перевірок податковий орган встановив, що господарські операції ТОВ «Сучасні торговельні рішення» та ПП «Центр безпеки бізнесу» з їх контрагентами, за наслідками яких вони формували податковий кредит та податкові зобов'язання, не підтверджено. На цій підставі, а також з урахуванням даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», відповідач дійшов висновку, що господарських операцій, на основі яких сформовано податковий кредит та валові витрати ПАТ «ЛКФ «Світоч» насправді не відбулось, у зв'язку з чим і було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Зважаючи на наведені обставини відповідач вважає, що підстав для задоволення позову немає. Представник відповідача таку позицію також підтримує, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд замінив первісного відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові на його правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Львові).

Ухвалою від 06.06.2013 року суд залучив до участі у розгляді даної справи ТОВ «Сучасні торговельні рішення» та ПП «Центр безпеки бізнесу» як третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

На вимогу суду ПП «Центр безпеки бізнесу» надіслало суду письмові пояснення з приводу взаємовідносин з ПАТ «ЛКФ «Світоч» щодо доставки і монтажу системи відеоспостереження згідно з умовами договору №225 від 17.06.2010 року. Зокрема ПП «Центр безпеки бізнесу» підтвердило, що дійсно здійснило поставку та монтаж системи відео спостереження, а Замовник оплатив виконані роботи. ПП «Центр безпеки бізнесу», як зазначено у поясненнях, є зареєстрованим суб'єктом господарювання та платником податку на додану вартість. Для того, щоб займатись обраним видом діяльності підприємство отримало необхідні дозволи та ліцензії, копії яких долучено до матеріалів справи. Про виконані роботи сторони підписали відповідні акти, після чого ПАТ «ЛКФ «Світоч» оплатило їх вартість на загальну суму 414678 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 69113 грн. Результати господарських операцій відображено у податковому та бухгалтерському обліках підприємства, а податкові зобов'язання, як зазначило ПП «Центр безпеки бізнесу», оплачено у повному обсязі. З урахуванням наведеного просить позов задовольнити.

ТОВ «Сучасні торговельні рішення» також надіслало суду свої пояснення про те, що 13.02.2012 року уклало договір поставки з ПАТ «ЛКФ «Світоч» № 130212СТР-1 на поставку загортальних машин ЕД-10 в кількості 6 штук загальною вартість 1628370 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 271395 грн. Договірні зобов'язання виконано належним чином, товар поставлено у травні-липні 2012 року, а замовник повністю розрахувався у липні-серпні 2012 року.

Суд заслухав пояснення представників осіб, що беруть участь у справі, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі підтверджуються, та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ПАТ «ЛКФ «Світоч» зареєстровано як суб'єкт господарювання 11.12.1990 року виконавчим комітетом Львівської міської ради. З 07.08.1997 року підприємство зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом №100340227.

На основі долучених до матеріалів справи доказів суд встановив, що 17 червня 2010 року ПАТ «ЛКФ «Світоч» (за договором - Замовник) та ПП «Центр безпеки бізнесу» (за договором - Виконавець) уклали договір № 225, відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов'язався поставити, встановити та передати у власність Замовника, а Замовник прийняти, оплатити систему відеоспостереження.

На виконання договірних зобов'язань ПП «Центр безпеки бізнесу» протягом липня-серпня 2010 року доставило на територію Замовника, що за адресою м. Львів, вул. Ткацька, 10, необхідне обладнання та здійснило його монтаж.

По факту виконання робіт сторони підписали акт надання послуг (виконання робіт) №335 від 30.08.2010 року (том І, а.с. 172-174). Тоді ж Виконавець надав рахунок для оплати №РАХН-00341 від 30.08.2010 р. та податкову накладну №00488 від 30.08.2010 року на суму 414678,00 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 69113 грн. (том І, а.с. 175). 30.09.2010 року ПАТ «ЛФК «Світоч» провело повний розрахунок згідно з договором №225 від 17.06.2010 року шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 414678,0 грн., в т.ч. ПДВ 20%, на користь ПП «Центр безпеки бізнесу» відповідно до платіжного доручення №482397 від 30.09.2010 року.

Згідно з актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 25.10.2010 року систему відеоспостереження було введено в експлуатацію та присвоєно інвентарний номер 30010000541. Відповідно до бухгалтерської довідки ПАТ «ЛКФ «Світоч» від 05.06.2013 року (том І, а.с. 122) змонтоване обладнання рахується на балансі підприємства як основний засіб 3-ої групи в 4-му кварталі 2010 року та 1-му кварталі 2011р.; як основний засіб 4-ої групи, починаючи з 2-го кварталу 2011р. по даний час на нього нараховується амортизація.

Під час розгляду справи суд також встановив, що територія ПАТ «ЛКФ «Світоч» на час виконання угоди перебувала під охороною ТОВ «Експосервіс» згідно з договором №194-Ф/76 від 14.03.2009 року (том І, а.с. 150-155). Тому працівники охоронної фірми здійснювали контроль за переміщенням матеріальних цінностей на охоронювану ними територію, зокрема, шляхом проставляння на первинних документах власного штампу із зазначенням дати в'їзду. На підтвердження факту доставки спецобладнання для відеоспостереження на територію ПАТ «ЛКФ «Світоч» представник позивача долучила копії накладних на переміщення товару - обладнання для відеоспостереження (том І, а.с. 217-231).

Змонтована ПП «Центр безпеки бізнесу» система відеоспостереження функціонує на ПАТ «ЛКФ «Світоч» дотепер, що також підтверджується фотографіями окремих її елементів, які представник позивача надала суду (том І, а.с. 133-138).

На підставі виданої ПП «Центр безпеки бізнесу» податкової накладної №00488 від 30.08.2010 року ПАТ «ЛКФ «Світоч» відніс до складу податкового кредиту за серпень 2010 року податок на додану вартість на загальну суму 69113 грн. Окрім того, на підставі перелічених вище накладних та податкових накладних позивач збільшив балансову вартість основних засобів, що у свою чергу вплинуло на показники загальновиробничих витрат підприємства, а в підсумку на об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Іншим контрагентом позивача, господарські відносини з яким були об'єктом перевірки на предмет дотримання вимог податкового законодавства, є ТОВ «Сучасні торгівельні рішення». Під час розгляду справи суд встановив, що 13 лютого 2012 року ПАТ «ЛКФ «Світоч» (за договором - Замовник) та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» (за договором - Постачальник) було укладено договір поставки №130212СТР-1, згідно з умовами якого обов'язком Постачальника є: продати загортальні машини ЕД-10 в кількості 6 штук загальною вартістю 1628370 грн. (пп.1.1., 1.3. договору); на умовах поставки «DAP Львів» (п.3.2. договору); надати при поставці: видаткову накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру.

На виконання взятих зобов'язань Постачальник в травні-липні 2012 року поставив Замовнику: загортальні машини-автомати в кількості 2 шт. на загальну суму 542790,00 грн. згідно з накладною №373 від 23.05.2012 року (том І, а.с. 16). На цій підставі ПАТ «ЛКФ «Світоч» отримало податкову накладну №20 від 23.05.2012 року на суму 542790 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 90465 грн. (том І, а.с. 17); загортальні машини-автомати в кількості 2 шт. на загальну суму 542790 грн. відповідно до накладної №589 від 09.07.2012 року (том І, а.с. 19), після чого оформлено податкову накладну №12 від 09.07.2012 року на загальну суму 542790 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 90465 грн. (том І, а.с. 20); загортальні машини-автомати в кількості 2 шт. на загальну суму 542790 грн. по накладній №704 від 31.07.2012 року (том І, а.с. 22), після чого оформлено податкову накладну №131 від 31.07.2012 року на суму 542790 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 90465 грн. (том І, а.с. 23).

По факту виконання договірних зобов'язань ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» надало ПАТ ЛКФ «Світоч» рахунки для оплати поставленого товару: №386 від 23.05.2012 року, №577 від 09.07.2012 року, №684 від 31.07.2012 року (том І, а.с. 18, 21, 24). Таким чином, договірні зобов'язання сторони виконали належним чином.

Територія ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» на час виконання згаданої вище угоди також перебувала під охороною ТОВ «Експосервіс Груп» відповідно до договору №18-Ф/796 від 01.01.2012 року (том ІІ, а.с. 5-10). Тому ТОВ «Експосервіс Груп» знову ж таки здійснювало контроль за переміщенням матеріальних цінностей на охоронювану територію, зокрема, шляхом проставляння на одному з первинних документів (примірник Постачальника) власного штампу із зазначенням дати в'їзду. Такий штамп містить, зокрема, видаткова накладна №373 від 23 травня 2012 року із зафіксованим часом проїзду на територію - « 12:15 год. 31.05.2012 року» (том І, а.с. 16).

Відповідно до документів внутрішнього переміщення - накладних-вимог №4536180604 від 01.06.2012 року та від 21.08.2012 року придбане обладнання (загортальні машини (автомати) ЕД-10) старший комірник технічного складу ОСОБА_5 передав механіку інженерної служби ОСОБА_6 Як повідомила представник позивача, на даний час придбане обладнання зберігається в цеху №1 ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» за адресою м. Львів, вул. Ткацька, 10 (3-й поверх) і перебуває в стані монтування-налагодження для роботи в складі лінії з випуску куполоподібних цукерок. Оскільки обладнання ще не функціонує за призначенням, то таке не введено в експлуатацію як основний засіб, витрати на його придбання не віднесено до валових витрат, амортизаційні нарахування не здійснюються. Разом з тим, ПАТ «ЛКФ «Світоч» повністю розрахувалося за придбане на умовах договору №130212СТР-1 від 13.02.2012 року обладнання на загальну суму 1628370,0 грн. На підставі податкових накладних, отриманих від свого постачальника, позивач сформував податковий кредит за травень, липень 2012 року.

У березні - квітні 2013 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС провела документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «ЛКФ «Світоч» з питань достовірності нарахування та своєчасної сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Центр безпеки бізнесу» за серпень 2010 року та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» за травень-серпень 2012 року, за наслідками якої складено акт № 247/31-00/00382154 від16 квітня 2013 року (далі - акт перевірки від 16.04.2013 року). У висновках цього акта зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПАТ «ЛКФ «Світоч»: 1) п.3.1. ст.3, пп. 8.1.1. пп.8.1.2. п.81.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.8. ст.138, пп. 139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року встановлено заниження податку на прибуток в сумі 18400,5 грн.; 2) пп.7.4.1.,пп.7.4.4., п.7.4.5. п.7.4., пп. 7.7.1, пп. 7.7.5. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 324645 грн., у т.ч. за вересень 2010 року на суму 53250 грн., за жовтень 2012 року на суму 271395 грн.

Даючи оцінку взаємовідносинам ПАТ «ЛКФ «Світоч» та ПП «Центр безпеки бізнесу» податковий орган в акті перевірки від 16.04.2013 року зазначив, зокрема, про те, що при опрацюванні розшифровок податкового кредиту з податку на додану вартість ПАТ «ЛКФ «Світоч» у розрізі контрагентів за серпень 2010 року встановлено, що підприємство задекларувало отримання від ПП «Центр безпеки бізнесу» податкової накладної у вересні 2010 року на загальну суму ПДВ 69113 грн., що підлягає включенню до податкового кредиту. На основі «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» також було виявлено розбіжності між сумами податкового зобов'язання ПП «Центр безпеки бізнесу» та податковим кредитом ПАТ «ЛКФ «Світоч». Окрім того, податковий орган взяв до уваги результати позапланової виїзної перевірки названого контрагента позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, яку проводила ДПІ у Шевченківському районі м. Львова і за наслідками якої було складено акт від 02.10.2012 року № 1441/165/22-1/33618403. У цьому акті йдеться про те, що господарських операцій ПП «Центр безпеки бізнесу» з його постачальниками, зважаючи на такі чинники як місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, основних фондів, транспорту, часу, необхідного для виконання поставок з огляду на віддаленість контрагентів один від одного, в дійсності бути не могло. Відтак ПП «Центр безпеки бізнесу» не отримував товарно-матеріальних цінностей, тому фактично не міг їх реалізувати своїм покупцям. На підставі таких висновків відповідач у свою чергу зазначив в акті перевірки від 16.04.2013 року про те, що господарські операції з ПП «Центр безпеки бізнесу», які ПАТ «ЛКФ «Світоч» відобразило у своїх первинних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення, тому не спричиняють настання правових наслідків.

Такого ж висновку відповідач дійшов і стосовно господарських відносин позивача з ТОВ «Сучасні торговельні рішення». У цьому випадку при проведенні перевірки відповідач за допомогою «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» знову ж таки виявив розбіжності у декларуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту зазначених контрагентів на суму 90456 грн. А при опрацюванні розшифровок податкового кредиту з податку на додану вартість ПАТ «ЛКФ «Світоч» у розрізі контрагентів за травень 2012 року встановлено, що підприємство задекларувало отримання від ТОВ «Сучасні торговельні рішення» податкової накладної у червні 2012 року на загальну суму ПДВ 90465 грн., що підлягає включенню до податкового кредиту. Окрім того, було взято до уваги акти ДПІ у Печерському районі м. Києва: 1) № 278/22-2/37450138 від 23.01.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Сучасні торговельні рішення» щодо підтвердження господарських операцій з суб'єктами господарювання за період лютий, квітень, травень, червень 2012 року та 2) № 278/22-2/37450138 від 23.01.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Сучасні торговельні рішення» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Орінг» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року. Окрім того в акті перевірки від 16.04.2013 року відповідач зазначив про відсутність у платника сертифікатів та ліцензій на поставлені загортальні машини, на відсутність товарно-транспортних накладних, згідно з якими товар перевозився, що на його думку свідчить про безтоварність таких операцій.

На основі наведеного податковий орган зазначив про те, що ПАТ ЛКФ «Світоч» відобразило безтоварні господарські операції, що призвело до завищення показників податкового кредиту на загальну суму 324645 грн., у т.ч. за вересень 2010 року на суму 53250 грн., в травні 2012 року на суму 90465 грн., в липні 2012 року на суму 90465 грн., в серпні 2012 року на суму 90465 грн.

26 квітня 2013 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС видало податкові повідомлення - рішення:

- № 0000163100/1744 (далі - ППР №1), яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» за платежем податок на додану вартість на загальну суму 473655 грн., в тому числі за основним платежем - 324645 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 149 010 грн.;

- № 0000173100/1745 (далі - ППР №2), яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» за платежем податок на прибуток на 22029,50 грн., в тому числі за основним платежем 18400,5 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 629,0 грн.

Не погодившись рішеннями податкового органу ПАТ «ЛКФ «Світоч» звернулося з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

До набрання 01.01.2011 року чинності Податковим кодексом України правове регулювання відносин щодо справляння окремих видів податків, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток, регулювались нормами спеціальних законів, а саме: Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України № 334/94-ВР). Зважаючи на те, що об'єктом перевірки відповідача були правовідносини з його контрагентами, які виникли до 01.01.2011 року, тобто в період дії зазначених вище спеціальних Законів, так і відносини, які регулюються нормами Податкового кодексу України, то суд під час розгляду даної справи керується нормами як чинного законодавства, так і нормами, які діяли на момент виникнення відносин між ПАТ ЛКФ «Світоч» та ПП «Центр безпеки бізнесу».

Правовідносини щодо справляння податку на додану вартість до набрання чинності Податковим кодексом України регулював Закон України «Про податок на додану вартість», відповідно до вимог підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 якого об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

У відповідності до пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; 2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до пп.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010р. «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Порядок нарахування, декларування та сплати податку на прибуток, до набрання чинності Податковим кодексом України, був регламентований спеціальним законом - Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» Об'єктом оподаткування, згідно з приписами п. 3.1 ст. 3 цього Закону, є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, а також суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Закон України № 334/94-ВР визначає валовий доход як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход в т.ч. включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг). Не включаються до складу валового доходу в т.ч. суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), отримані (нараховані) платником ПДВ, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 11.3.1. ст. 11 Закону України № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу підприємства вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; 2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Чинний Податковий кодекс України містить, зокрема, наступні положення щодо обчислення та сплати податку на прибуток. Згідно з п.138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У пункті 138.1.1. ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 139.9 статті 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

При вирішенні спору суд виходить з наступних мотивів:

ПАТ «ЛКФ «Світоч» сформувало податковий кредит за серпень 2010 року на підставі податкових накладних від ПП «Центр безпеки бізнесу», які останній видав по факту виконання робіт щодо встановлення на ПАТ «ЛКФ «Світоч» системи відеоспостереження. Факт виконання робіт оформлено відповідним актом, який без зауважень підписали представники обох сторін, а також накладними, податковими накладними належної форми і змісту, про які зазначено вище. Крім того, результат виконання договірних зобов'язань ПП «Центр безпеки бізнесу» побачити на фотознімках, на яких зображено окремі елементи та пристрої системи відеоспостереження підприємства. Тобто, обладнання та послуги щодо його монтажу, які позивач замовив у ПП «Центр безпеки бізнесу», були призначені лише для використання у діяльності підприємства і ним же безпосередньо використовується. Систему відеоспостереження взято на баланс підприємства і у зв'язку з її експлуатацією на неї нараховується амортизація. На підставі тих же первинних документів витрати, понесені у зв'язку з встановленням системи відео спостереження враховано при обчисленні показників валових витрат підприємства, що в підсумку вплинуло на об'єкт оподаткування.

Щодо самого обладнання, яке ПП «Центр безпеки бізнесу» встановило на ПАТ «ЛКФ «Світоч», то його було придбано в інших суб'єктів господарювання, на підтвердження чого долучено копії накладних та отриманих податкових накладних (том І. а.с. 185-216)

ПП «Центр безпеки бізнесу», як встановлено під час судового розгляду справи, є зареєстрованим суб'єктом господарювання та платником податку на додану вартість. Господарська діяльність, якою займається назване підприємство, а йдеться про монтаж систем сигналізації, передбачає отримання дозволів та ліцензій. На підтвердження того, що ПП «Центр безпеки бізнесу» дійсно могло надавати ПАТ «ЛКФ «Світоч» послуги по монтажу системи відеоспостереження представник позивача надала суду копії наступних документів: сертифікат на систему управління якістю, виданий ПП «Центр безпеки бізнесу» органом з сертифікації системи якістю ТОВ «Міжгалузевий центр якості «Прирост», зареєстрований у Реєстрі Системи сертифікації УкрСЕПРО 23.12.2010 року №UA2.034.05597-10, дійний до 23.12.2015 року; двох спеціальних дозволів управління СБУ у Львівській області на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею: від 22.08.2012 року ЛВЗ-2012-969, який дійсний до 20.08.2015 року, та від 27.07.2009 року ЛВЗ-2009-495,який діяв до 27.07.2011 року; двох ліцензій Державного комітету України з будівництва та архітектури на здійснення будівельної діяльності, строк дії першої з 30.08.2005 року по 30.08.2010 року, другої - з 01.09.2010 року по 01.09.2015 року; двох ліцензій Державного департаменту пожежної безпеки МНС України №188497 серії АВ від 23.02.2007 року та №548347 серії АВ від 09.09.2010 року; ліцензії Державної інспекції техногенної безпеки України № 595948 серії АГ від 24.02.2012 року на надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення; трьох ліцензій МВС України: №221792 серії АБ від 12.10.2005 року на строк до 28.09.2010 року на надання послуг з охорони громадян, №179835 серії АБ строком дії до 08.07.2010 року на надання послуг пов'язаних з охороною державної та іншої власності, №540671 серії АБ від 02.11.2010 року (без зазначення строку дії) на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності (том ІІ, а.с. 15-28).

Крім того, під час судового розгляду справи суд встановив, що підприємство у своїй господарській діяльності користується трьома належними йому транспортними засобами, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії реєстраційних свідоцтв (том ІІ, а.с. 34-36). Також до матеріалів справи долучено довідку ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 10.07.2013 року №10748/20-2021, відповідно до якої станом на 09.07.2013 року ПП «Центр безпеки бізнесу» немає заборгованості зі сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету. (том ІІ, а.с. 30).

Наведене вище в цілому, зокрема наявність цілої низки дозвільних документів, фінансові звіти, а також письмові пояснення третьої особи, дають суду підстави для висновку, що цей контрагент позивача мав достатньо можливостей для того, щоб виконати зобов'язання згідно з умовами договору від 17.06.2010 року № 255, зміст яких відображено у згаданих вище первинних документах.

Щодо іншого контрагента - ТОВ «Сучасні торговельні рішення», то це товариство також зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість, на підтвердження чого товариство надіслало копію свідоцтва №768326 серії А01 про державну реєстрацію юридичної особи Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, копію свідоцтва № 100342529 від 25.05.2011 року та довідку форми №4-ОПП про взяття на облік платників податків у ДПІ у Печерському районі м. Києва. Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру підприємств, організації, установ одним із основних видів діяльності ТОВ «Сучасні торговельні рішення» є оптова торгівля електронними і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням.

Як встановлено під час судового розгляду справи, це товариство поставило позивачу загортальні машини ЕД-10, які ПАТ «ЛКФ «Світоч» придбало з метою реалізації проекту встановлення лінії з випуску куполоподібних цукерок відповідно до Робочого проекту «Реконструкція частини корпусу №1 для встановлення лінії з випуску куполоподібних цукерків на головному підприємстві ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» по вул. Ткацькій у м. Львові». Мета придбання зазначеного обладнання на думку суду цілком узгоджується як з видом господарської діяльності, який обрав позивач, так і з видом діяльності ТОВ «Сучасні торговельні системи». Наразі обладнання не функціонує і обліковується на складі як матеріальні запаси. Для візуалізації придбаного товару представник позивача долучила фотографії, на яких зображено це обладнання, що також дає змогу пересвідчитись у тому, що товар, який є предметом договору від 13.02.2012 року дійсно є на ПАТ ЛКФ «Світоч», і контрагент останнього додатково підтвердив це у своїх письмових поясненнях. Крім того, господарські операції щодо придбання загортальних машин відображено у накладних, податкових накладних, платіжних документах встановленої форми та змісту На підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Сучасні торговельні рішення» позивач сформував податковий кредит за травень та липень 2013 року.

З приводу доводів податкового органу щодо неналежного оформлення первинних документів, тобто про відсутність прізвищ та посад осіб, які безпосередньо отримували товар суд встановив, що при укладенні договору з ТОВ «Сучасні торговельні рішення» позивач надав своєму контрагенту лист №78 від 13.02.2013 року (а.с. 132) у якому зазначено про матеріально відповідальних осіб, які будуть отримувати товари по договору, вказало їх посади та завірило зразки їх підписів. У зв'язку з цим у первинних документах, якими зафіксовано господарські операції по даному договору, не зазначено матеріально-відповідальних осіб, оскільки їх імена та посади заздалегідь було повідомлено Постачальнику.

Крім того, під час судового розгляду справи представник позивача пояснила суду, що на підприємстві склалась різна практика отримання матеріальних цінностей: як з видачею довіреностей, так і без них. Тому, при отриманні загортальних автоматів ЕД-10 згідно з накладними від 23.05.2012 року та від 31.07.2012 року працівники підприємства резервували та оформляли такі довіреності, про що свідчать витяги з книги реєстрації довіреностей ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч», які також долучено до матеріалів справи раніше. Зокрема, відповідно до Журналу реєстрації довіреностей за 2012 рік ПАТ «ЛКФ «Світоч» підприємством було видано довіреність №02245 від 23.05.2012 року на ім'я ОСОБА_7 на отримання від ТОВ «Сучасні торговельні рішення» загортальних машин; та довіреність №02524 від 24.07.2012 року на ім'я ОСОБА_8 на отримання від ТОВ «Сучасні торговельні рішення» загортальних машин (а.с. 124, 125).

Що ж стосується відсутності товарно-транспортних накладних, ліцензій та сертифікатів відповідності, про що відповідач зазначає в акті перевірки для підтвердження власних висновків про безтоварність операцій, то такі доводи є безпідставними, оскільки податковим органом не було досліджено особливостей поставки за даним договором.

Так, поставка відбувалася на умовах DAP відповідно до правил Інкотермс 2010. Ці умови поставки передбачають обов'язок Постачальника організувати та оплатити транспортні витрати по доставці товару. Відтак, ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» не мало зобов'язань ні по документуванню, ні по забезпеченню, ні по оплаті транспортних послуг. У зв'язку з цим товарно-транспортні накладні на підприємстві не зберігалися. Стосовно посилання відповідача на відсутність сертифікатів та ліцензій на поставлені загортальні машини слід зазначити наступне. Сертифікати не фіксують факту здійснення господарської операції, а лише підтверджують, що товар відповідає встановленим вимогам. Технічну документацію на поставлений товар було надано і її копію додано до матеріалів справи. Ліцензії фіксують лише право підприємства на здійснення певного виду господарської діяльності, проте чинним законодавством України не передбачено ліцензування діяльності по продажу машин та устаткування для кондитерської промисловості.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з ПП «Центр безпеки бізнесу» та ТОВ «Сучасні торговельні рішення». Первинні документи, про які зазначено вище, і які, на думку суду, у повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій, позивач також надав податковому органу для перевірки, але їм не було надано належної правової оцінки.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Попри свій обов'язок, відповідач не довів суду неможливості здійснення ПП «Центр безпеки бізнесу» та ТОВ «Сучасні торговельні рішення» господарської діяльності, як це зазначено в акті перевірки від 16.04.2013 року. Висновки податкового органу про завищення показників податкового кредиту та заниження зобов'язань по податку на прибуток за наслідками господарських операцій позивача з названими контрагентами, по суті, ґрунтуються на результатах перевірок цих же контрагентів, які проводили ДПІ у Печерському районі м. Києва та ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, про фіктивність правочинів, укладених названими підприємствами.

З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, варто зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу. У даному випадку суд взяв до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10 наступного змісту. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація;. експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (пп. 83.1.1. 83.1.2. 83.1.383.1.4. 83.1.6. п. 81.3 ст. 83 ПК України).

Всупереч наведеній нормі, орган ДПС досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства. Проте, висновки про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України відповідач зробив з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ані Податковий кодекс України, ані Закон України «Про державну податкову службу України» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Податкові органи не наділено компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону. Встановивши, що правочин має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яку наведено у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема, корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо у нього і були б відповідні переконання.

За змістом статті 228 ЦК України у редакції, яка діє з 01 січня 2011 року, правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, належать до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

З цього приводу слід також додати, що відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На основі наведено вище суд дійшов до висновку, що прийняті на основі висновків акта перевірки від 16.04.2013 року податкові повідомлення-рішення від 26.04.2013 року №0000163100/1744 та №0000173100/1745 не відповідають критеріям, які наведено у ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки їх прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. Поряд з тим, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд вважає, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

На підставі норми статті 94 КАС України суд присуджує понесені позивачем судові витрати (судовий збір) з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 26.04.2013 року №0000163100/1744 та №0000173100/1745.

Стягнути з державного бюджету на користь публічного акціонерного товариства «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» судовий збір, який сплачено за подання даного позову, в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 02 серпня 2013 року.

Суддя Москаль Р.М.