Постанова № 32775236, 17.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

17 липня 2013 року 18:49 год. №826/9168/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Левченко І.В.,

представників: позивача - Стародуб С.М., відповідача - Мисливий І.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Приватного підприємства "АВ-Ексім" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових пові-домлень-рішень від 01.06.2013 №0007942280 та №0007932280,

в с т а н о в и в:

Позивач просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 01.06.2013 №0007942280 та №0007932280 з підстав невідповідності результатів перевірки вимогам ЦК, ПК і наданим до перевірки документам, та стверджує про правомірне формування валових витрат і податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Профінком".

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов з наведених підстав.

Представник відповідача не визнав позов, надав письмові заперечення, в яких просить відмовити в позові, зазначивши в запереченнях зміст акта перевірки, за результатами якої встановлено завищення позивачем валових витрат і податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з фіктивним підприємством ТОВ "Профінком".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 25.04.2013 №318 та згідно з п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з пи-тань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та ПДВ при взаємовідно-синах з ТОВ "Профінком" за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, за результатами якої скла-дено акт від 20.05.2013 №1465/22.8-15/33695734 і винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 01.06.2013 №0007932280, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 8144 грн. (у т.ч.: 7737 грн. - основний платіж, 407 грн. - штраф);

- від 01.06.2013 №0007942280, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкоду-вання ПДВ за січень, лютий, березень 2011 на 6190 грн. і застосовано штраф в розмірі 1 грн.

Судом встановлено, що спірне грошове нарахування та зменшення від'ємного зна-чення ПДВ здійснено відповідачем у зв'язку з порушенням позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон №334/94), пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97) та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК внаслідок чого, як зазначив в акті відповідач, було занижено податок на прибуток на 7737 грн. за 4 кв. 2010 та 1 кв. 2011 і завищено суму ПДВ, що підлягає бюджет-ному відшкодуванню, на 6190 грн. за січень-березень 2011.

Згідно з актом зміст директор і засновник ТОВ "Профінком" гр. ОСОБА_3 не здійснював фінансово-господарської діяльності, не укладав договорів (угод, контрактів) на постачання товарів (робіт, послуг), не підписував та не видавав як посадова особа ТОВ "Профінком" видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури та інші документи фінансово-господарські, а також не уповноважував третіх осіб проводити фінансово-господарську діяльність ТОВ "Профінком" від його імені. У зв'язку з цим відповідач зробив висновок про невідповідність наданих позивачем до перевірки первинних документів щодо взаємовідносин з ТОВ "Профінком", які складені в порушення вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704, та не взяв їх до уваги.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкових повідомлень-рішень.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у т.ч. витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення по-даткового обліку не належать до складу валових витрат (пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Аналогічні правила податкового обліку ПДВ визначені п.п. 198.3, 198.6 ст.198 ПК, що застосовуються з 01.01.2011.

Законом України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність (ч.2 ст.3). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9).

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено прид-банням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Судом встановлено, що позивачем віднесено до складу валових витрат 30950 грн. (у т.ч. за 4 кв. 2010 - 6500 грн., за 1 кв. 2011 - 24450 грн.) та до складу податкового кредиту з ПДВ 6190 грн. (у т.ч.: за грудень 2010 - 1300 грн., за січень 2011 - 1610 грн., за лютий 2011 - 3280 грн.) нарахованих у зв'язку з придбанням робіт у ТОВ "Профінком".

До перевірки та до суду позивач надав завірені копії наступних документів:

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

від 03.12.2010 №26 на суму 7800 грн. (у т.ч. ПДВ - 1300 грн.);

від 19.01.2011 №0011909 на суму 9660 грн. (у т.ч. ПДВ - 1610 грн.);

від 08.02.2011 №020812 на суму 10230 грн. (у т.ч. ПДВ - 1705 грн.);

від 15.02.2011 №021511 на суму 9450 грн. (у т.ч. ПДВ - 1575 грн.);

- податкові накладні ТОВ "Профінком":

від 03.12.2010 №26 на суму 7800 грн. (у т.ч. ПДВ - 1300 грн.);

від 19.01.2011 №0011909 на суму 9660 грн. (у т.ч. ПДВ - 1610 грн.);

від 08.02.2011 №020812 на суму 10230 грн. (у т.ч. ПДВ - 1705 грн.);

від 15.02.2011 №021511 на суму 9450 грн. (у т.ч. ПДВ - 1575 грн.).

Вказані документи складені на підставі укладених між позивачем (Замовник) та ТОВ "Профінком" (Виконавець) договорів виконання робіт: ПМР31 від 25.10.2010, ПМР31 від 10.01.2011, від ПМР33 від 01.02.2011, ПМР34 від 07.02.2011, умови яких відображені в акті, а копії наявні у справі.

Однак дані документи не можуть бути прийняті судом в якості належних і допустимих доказів на підтвердження правильності відображення в податковому обліку валових витрат і податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Профінком", з огляду на наступне.

Як вбачається, надані позивачем господарські договори та документи від імені ТОВ "Профінком" містять підпис ОСОБА_3, проте факт підписання зазначених документів вка-заною особою не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи.

Заперечуючи проти наданих позивачем документів, представник відповідача зазначив про неможливість їх підписання ОСОБА_3, пославшись на постанову Деснянського райо-нного суду м. Києва від 07.06.2012 по кримінальній справі №1-404/12 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Згідно даної постанови закрито провадження у кримінальній справі, а ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 205 КК України на підставі ст. 45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям. В ході кримінального провадження встановлено та зазначено в постанові наступне: "протягом листопада-грудня 2010 року ОСОБА_3 знаходячись за невстановленою слідством адресою в м.Києві, погодившись на пропозицію невстановленої слідством особи придбав та здійснив перереєстрацію на своє ім'я суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ "Профінком" з метою прикриття незако-нної діяльності та отримання грошової винагороди, не маючи наміру здійснювати в подальшому, після перереєстрації підприємства, фінансово-господарську діяльність, та достовірно знаючи, що здійснює перереєстрацію його для використання іншими особами для прикриття незаконної діяльності, надав невстановленій слідством особі, копію свого паспорта та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру для оформлення реєстраційних та статутних документів ТОВ "Профінком", а також підписав статут ТОВ "Профінком" та нотаріально посвідчив свій підпис у нотаріуса., чим надав можливість здійснити перереєстрацію, для використання невстановленою слідством особою з метою прикриття незаконної діяльності, суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "Профінком"».

Виконуючи відведену йому роль у скоєні злочину, ОСОБА_3, 16 грудня 2010 року, в невстановлений слідством час, знаходячись в приміщенні ПАТ "Конверсбанк" за адресою м.Київ, вул. Солом'янська, 33, відкрив банківський рахунок №260000667501, з метою отри-мання грошової винагороди, надавши невстановленим слідствам особам можливість займатись незаконною діяльністю.

Підсудний в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні злочину та підтвердив вищезазначені обставини. Пояснив, що дійсно погодився на пропозицію незнайомих чоло-віків, за винагороду 500 гривень, зареєструвати підприємство, надавши останнім ксероко-пію свого паспорту та ідентифікаційного коду та підписавши відповідні документи. Вину свою визнав повністю.".

Постанова суду про закриття провадження у кримінальній справі не є підставою для звільнення сторін від доказування відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС, позаяк не є вироком суду в кримінальній справі, проте вказує на те, що ОСОБА_3 не брав участь в укладенні госпо-дарських договорів та виконанні господарських зобов'язань, а також не складав і не підписував фінансового-господарських документів.

Разом з тим, в ході розгляду справи представник позивача не спростував зазначених в цій постанові обставини та не надав доказів участі ОСОБА_3 в господарських операціях і достовірності його підписів в наданих документах.

Отже, надані позивачем документи не є належно оформленими первинними докумен-тами, оскільки не відповідають встановленим п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97, п. 201.1 ст. 201 ПК та ч. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

Приходячи до такого висновку, суд враховує правову позицію Верховного Суду Ук-раїни, висловлену в постанові від 05.03.2012 по справі №21-421а11, згідно з якою складені і підписані неповноважними особами податкові накладні не можуть вважатися належно офор-мленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Хоча фактичні обставини справи, яка переглядалася Верховним Судом України, сто-сувалися лише правильності оформлення лише податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит з ПДВ, однак суд вважає, що з метою однакового застосу-вання законодавства правова позиція Верховного Суду України підлягає застосуванню й у питаннях з'ясування дійсності й інших первинних бухгалтерських документів, для яких ч. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює відповідні обов'язкові вимоги, у т.ч. щодо їх складення та підписання відповідними уповноваженими особами.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками відповідача щодо відсутності належного документального підтвердження правильності формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту та про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97, п. 198.6 ст. 198 ПК, Положення про докумен-тальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704, та вважає неправомірним віднесення позивачем до складу валових витрат за 4 кв. 2010, 1 кв. 2011 30950 грн. і до складу податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010, січень, лютий 2011 7737 грн. по контрагенту ТОВ "Профінком".

Як вірно встановлено перевіркою, вказані порушення призвели до заниження податку на прибуток на загальну суму 7737 грн. та завищення від'ємного значення ПДВ і відповідно суми бюджетного відшкодування ПДВ на 6190 грн., тому донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток, зменшення суми бюджетного відшкодування і застосу-вання штрафних санкцій відповідає вимогам пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 і п. 123.1 ст. 123, п. 7 підрозд. 10 розд. ХХ ПК, порушень чого позивачем не доведено, а судом не вбачається.

Статус ТОВ "Профінком" як платника ПДВ не спростовує наявність вказаних пору-шень і не може свідчити про правомірність формування податкового кредиту з ПДВ, адже за змістом наведеного вище п. 198.6 ст. 198 ПК не дозволяється віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, що оформлені з порушенням вимог ст. 201 ПК. Також не спростовують відсутність належно оформлених первинних бухгалтерських і податкових документів по взаємовідносинах з ТОВ "Профінком", які є підставою ведення бухгалтерського і податкового обліку, посилання позивача на подальше використання у господарській діяльності придбаних робіт, а також надані позивачем докази подальшої реалізації продукції щодо якої ТОВ "Профінком" виконувалися допоміжні роботи.

Констатація позивачем того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законо-давства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.

Водночас суд не погоджується з посиланнями відповідача на недійсність господар-ських зобов'язань між позивачем і ТОВ "Профінком" і вважає такі доводи відповідача необґрунтованими і безпідставними, з огляду на відсутність відповідних судових рішень про визнання господарських договорів недійсними, а також з огляду на відсутність належного документального підтвердження завідомо умисної мети і факту спрямованості правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим ч. 1 ст. 228 ЦК пов'язує визначення порушення публічного порядку.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати правочин недійсним або нікчемним. Між тим, помилкові посилання відповідача щодо недійсності правочину, у даному випадку, не спростовують відсутність належно оформлених первинних документів по взаємовідно-синам з ТОВ "Профінком", тому за цих обставин лише помилковість посилань відповідача на нікчемність правочинів не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 138, 158-163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко