Постанова № 32774960, 30.07.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. Справа № 924/454/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників:

від органу прокуратури - не з'явився

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

від третіх осіб - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу позивача Державного підприємства "Славутське лісове господарство" на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.06.13 р. у справі № 924/454/13

за позовом Виконувач обов'язків Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері м.Нетішин в інтересах держави, органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Державного агенства лісових ресурсів України в особі Державного підприємства "Славутське лісове господарство"

до Товариство з обмеженою віідповідальністью "Каландар" м.Славута

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Варварівської сільської ради Славутського району

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Держземагенства у Славутському районі

про визнання недійсним державного акту серії ХМ (без номера) на право постійного користування землею площею 3,33 га, виданого Варварівською сільською радою народних депутатів від 03.06.1994р. виробничо-комерційному підприємству "Каландр" та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 001;

про скасування державної реєстрації державного акту серії ХМ (без номера) на право постійного користування землею площею 3,33 га;

про вилучення з незаконного користування товариства з обмеженою відповідальністю "Каландр" земельну ділянку, надану на підставі державного акту серії ХМ (без номера) на право постійного користування землею площею 3,33 га, виданого Варварівською сільською радою народних депутатів від 03.06.1994 р.

В судовому засіданні 23.07.2013 року оголошувалась перерва до 30.07.2013 року.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.06.2013 року у справі № 924/454/13 (суддя Заверуха С.В.) в позові відмовлено. Присуджено до стягнення з державного підприємства "Славутське лісове господарство" в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 8691,48 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права при неповному дослідженні обставин справи та прийняти нове, яким позов задоволити. Зокрема, з посиланням на ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 16 Лісового кодексу України (в редакції 1994 року) зазначає, що ні Варварівська сільська рада, ні її виконавчий комітет, не були наділені повноваженнями на надання у постійне користування оскаржуваної земельної ділянки. З посиланням на ч.6 ст. 19, ч.ч.1,5 ст. 31 Земельного кодексу України (у редакції 1990 р.), апелянт звертає увагу, що останнім не надавалось погодження щодо вилучення та подальшого надання для МП "Каландр" у постійне користування земельної ділянки площею 3,33 га із земель, що перебували у його користуванні. Також, згідно матеріалів безперервного лісовпорядкування за 2001 рік дана земельна ділянка продовжувала перебувати у користуванні лісогосподарського підприємства. В підтвердження своєї позиції посилається на п.1 ч1 ст.13, п.1 ч.1 ст. 16 Лісового кодексу України, п.1 ч.1 ст.12, ч. ч.1,4 ст. 19 Земельного кодексу України, вказуючи, що Варварівська сільська Рада не мала повноважень надавати у постійне користування земельну ділянку лісового фонду за межами населеного фонду, при цьому технічна документація не подавалась, межі земельної ділянки не встановлювались, про що свідчить лист управління Держземагенства у Славутському районі №01-02-08/248 від 22.03.2013 р.

В судовому засіданні 23.07.2013 р. апелянт підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задоволити.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, проти доводів апелянта заперечив, рішення суду вважає законним та обґрунтованим, апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою. Зокрема зазначає, що скасувати акт у відповідності до чинного законодавства неможливо та протизаконно, що було у повній мірі враховано судом при вирішенні справи. Також зазначає, що виконавчий комітет Варварівської сільської ради діяв у межах делегованих повноважень та у відповідності до законодавства України. А у ТОВ "Каландр" існували всі правові підстави для користування спірною земельною ділянкою. Зазначає, що сільська рада у відповідності до ст. 19 ЗКУ 1990 р. мала всі повноваження щодо передачі спірних земель у користування ТОВ "Каландр" та не існує ніяких доказів що свідчать про зворотне.

В судовому засіданні 23.07.2013 р. представники відповідача підтримали заперечення на апеляційну скаргу.

Інші учасники провадження у справі письмових відзивів на апеляційну скаргу не надали, явку представників в судове засідання не забезпечили. Про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином, що стверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресатам.

Зважаючи, що явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази не витребовувались, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі всіх представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 10.06.2013 року у справі № 924/454/13 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, мале підприємство "Каландр", відповідно до статуту, зареєстрованого рішенням Славутського міськвиконкому від 16.04.1992 р., мале виробничо-комерційне підприємство "Каландр" засноване згідно договору засновників від 24.12.1992 р. у відповідності з Законом України "Про підприємства".

Рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради №22 від 27.01.1994 р. вирішено перереєструвати мале підприємство "Каландр" в товариство з обмеженою відповідальністю "Каландр".

Про вказану вище перереєстрацію також свідчить установчий договір та п. 1.4 статуту ТзОВ "Каландр". Відтак, останній є правонаступником малого підприємства "Каландр".

Листом №576 від 12.10.2012 р. Державне підприємство "Славутське лісове господарство" звернулося до Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, в якому просило сприяти у процедурі скасування державних актів з послідуючою передачею земельної ділянки площею 3,33 га в постійне користування ДП "Славутський лісгосп".

Відповідно до договору купівлі-продажу від 14.02.1994 р. затвердженого начальником Козятинського відділу Південно-Західної залізниці, останній продав, а покупець ТзОВ "Каландр" купив об'єкти піонерського табору "Вогник": 1) пральня, 2) складова, 3) будівля, 4) медичний пнкт,5) будівля, 6) будівля, 7) столова, 8) будівля, 9) лазня, 10) прибиральня, 11) прибиральна, 12) басейн для плавання, 13) підвал, 14) будівля, 15) водонапірна башта, 16) огорожа, 17) трансформаторна підстанція з обладнанням.

22 березня 1994 року складений акт передачі основних засобів підписаний та скріплений печатками сторін (в тому числі бухгалтерами).

Рішенням Варварівської сільської ради Славутського району від 28.12.2005 р. №37 майновому комплексу, який розташований на землях Варварівської сільської ради і має поштову адресу м. Славута, вул. Б. Хмельницького 143, присвоїти нову поштову адресу: с. Голоки вул. Колгоспна 45 Славутського району Хмельницької області.

Довідкою №58 від 29.01.2002 р. начальник Славутського районного відділу земельних ресурсів повідомив, що за ТОВ "Каландр" станом на 01.01.2002 р. є в наявності 3,33 га під виробничими дворами і будівлями.

09.07.2010 р. відповідачу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (на підставі рішення №3 від 23.06.2010 р.) в с. Голоки, вул. Церковна (Колгоспна), 45 "А", а саме опис об'єкта: загальна площа 1656,6 кв.м.: - підсобне приміщення 1, загальною площею 132,4 кв.м.; - приміщення майстерні ,2, загальною площею 270,7 кв.м.; приміщення складу-навісу, 3, загальною площею 423,6 кв.м.; приміщення складу, 4, загальною площею 83,7 кв.м.; приміщення трансформаторної підстанції, 5, загальною площею 41,8 кв.м.; приміщення столярної майстерні, 6, загальною площею 704,4 кв.м.

12.01.2006 р. відповідачу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно ( на підставі рішення №37 від 28.12.2005 р.) в с. Голоки, вул. Колгоспна, буд. 45 "Б", а саме домоволодіння, житлова площа 86 кв.м., житловий будинок 128,7 кв.м.

Згідно наявної незасвідченої копії рішення Варварівської сільської ради народних депутатів "Про закріплення земельної ділянки за МП "Каландр" №15, вирішено в зв'язку з придбанням МП "Каландр" будівель та споруд колишнього піонерського табору "Вогник" закріпити земельну ділянку площею 3,33 га та видати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 3,33 га.

Оригінал вказаного рішення оглянуто в судовому засіданні апеляційною інстанцією.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею Серії ХМ від 03.06.1994 р. №001 виробничо-комерційному підприємству "Каландр" м. Славута на підставі рішення Варварівської сільської Ради №15 від 1994 р. надано у постійне користування для виробничих потреб 3,33 гектарів землі.

Листом №142/04-05/2012 від 22.08.2012 р. виданого архівним відділом Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області повідомлено, що в справі Варварівської сільської Ради Славутського району "Протоколи засідань виконкому" за 1994 рік, яка знаходиться на зберіганні в архівному відділі, немає рішення про закріплення земельної ділянки за МП "Каландр". Під №15 від 22.06.1994 р. є лише рішення виконавчого комітету сільської ради щодо соціального захисту престарілих та непрацездатних громадян. Інших рішень за №15 немає. Протоколом виконавчого комітету Варварівської сільської ради №6 від 22.06.1994 р. на порядок денний виносились питання стосовно, зокрема соціального захисту одиноких престарілих та непрацездатних громадян, згідно розпорядження представника Президента України.

На запит в.о. Хмельницького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Головне управління статистики у Хмельницькій області повідомило 22.03.2013 р. за №05-07/171, що мале підприємство "Каландр" зареєстроване виконавчим комітетом Славутської міської ради 16.04.1992 р. за №96/л, а 27. січня 1994 р. було перереєстровано виконавчим комітетом Славутської міської ради у товариство з обмеженою відповідальністю "Каландр". Крім того, згідно даної відповіді в ЄДРПОУ по Хмельницькій області відсутні дані щодо включення виробничо-комерційного підприємства "Каландр".

Відповідно до листа управління Держземагенства у Славутському районі №01-02-08/248 від 22.03.2013 р., документація із землеустрою, на підставі якої прийнято рішення Варварівської сільської ради про передачу у постійне користування для МП "Каландр" земельної ділянки площею 3,33 га в архівному фонді управління Держземагенства у Славутському районі не рахується; згідно інвентаризаційного опису №1 від 31.12.2010 р. закритих книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Книга записів державних актів на право постійного користування землею Варварівської сільської ради, у якій зареєстровано вищезазначений державний акт відсутня.

Окрім того, згідно листа Управління Держкомзему у Славутському районі від 25.03.2013 р. №01-02-08/255, земельна ділянка площею 3,33 га яка розташована на території Варварівської сільської ради та перебуває на підставі державного акту серії ХМ без номера від 03.06.1994 р. у постійному користуванні ВКП "Каландр" знаходиться за межами населеного пункту.

Листом №17 від 22.04.2003 р. Славутський районний відділ земельних ресурсів погоджує та вважає за можливе змінити цільове призначення земельної ділянки із земель промисловості в землі для будівництва та обслуговування жилого будинку ТОВ "Каландр" та надати її в постійне користування площею - 0,2500 на території Варварівської сільської ради.

Розпорядженням Славутської районної державної адміністрації №228р. від 15.07.2003 р. змінено цільове призначення земельної ділянки ТзОВ "Каландр" площею 0,25 га з промислового на землю під будівництво та обслуговування житлового будинку.

Вважаючи вказаний акт на право постійного користування землею незаконним, прокурор в інтересах позивачів звернувся до суду з позовом про визнання недійсним акту, скасуванням державної реєстрації останнього та вилучення з незаконного користування земельної ділянки.

Оскаржуваним рішенням від 10.06.2013 року у справі № 924/454/13 суд першої інстанції відмовив прокурору в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

За приписами глави 15 Земельного кодексу України користування землею може здійснюватись на праві постійного користування, тобто користування без обмеження строку, або тимчасового користування на умовах оренди.

Статтею 92 вказаного Кодексу встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

За приписами статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно (ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції 1994 р.) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. (п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Згідно з 3, п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" - господарським судам слід враховувати, що право посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому законом порядку.

Підстави набуття прав на землю визначені розділом IV ЗК України.

Згідно з ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

В п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

В п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Статтею 19 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII встановлено, що сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Згідно ч.1 ст. 30 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (ст. 22 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року).

Судом першої інстанції встановлено, що спірний державний акт виданий на підставі рішення виконавчого комітету Варварівської сільської Ради. Отже, даний акт в силу приписів статті 116 Земельного кодексу України, ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції 1994 р.), Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р., є лише документом який посвідчує право користування, проте відповідач набув таке право саме на підставі рішення виконавчого комітету.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що зважаючи на чинність рішення, згідно якого відповідач наділений правом постійного користування землею вказаною у спірному акті, обраний позивачами (прокурором) спосіб захисту, шляхом визнання недійсним державного акту, ніяким чином не захистить порушені та оспорювані права позивачів, що виключає можливість задоволення даного позову в цій частині. При цьому, як зазначено в статті 1 ГПК України, особи звертаються до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних інтересів та з метою вжиття заходів спрямованих на запобігання правопорушенням. Також вірно зазначено, що тільки рішення місцевого самоврядування породжує набуття відповідачем прав та обов'язків землекористувача, а тому без наявності рішення державний акт на право постійного користування земельною ділянкою підлягає анулюванню у встановленому порядку, і є нечинним та не породжує правових наслідків.

Суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність доводів позивачів відносно того, що виконавчим комітетом Варварівської сільської Ради не приймалося рішення про закріплення за відповідачем земельної ділянки площею 3,33 га. Так, оригінал вказаного рішення з підписами голови виконкому, секретаря та печаткою оглянуто судом в судовому засіданні. Факту підроблення даного рішення не встановлено. Натомість з письмових пояснень третьої особи (Варварівської сільської ради) вбачається, що питання про надання ТОВ "Каландр" у постійне користування вищезазначеної земельної ділянки площею 3,33 га розглядалось виконавчим комітетом в 1994 році, про що було прийнято позитивне рішення. При цьому технічну документацію розробляв інженер-землевпорядник Степанюк А.С.

Доводи апелянта проте, що відповідачем технічна документація не розроблялася, не беруться до уваги, оскільки останні не підтверджені будь-яким допустимими доказами і спростовуються письмовими поясненнями голови сільської ради надані суду першої інстанції, згідно яких технічну документацію розробляв інженер - землевпорядник Степанюк А.С. та невідомо чому дана документація не збереглася. Окрім того, за нормами статті 19 Земельного кодексу України (в редакції 1994 р.) проект відведення земельної ділянки повинен подаватися до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка повинна розглянути його у місячний строк і в межах своєї компетенції прийняти рішення про надання земель. Тобто, саме третій особі (сільській раді) надавалася технічна документація, а діюче на час видачі спірного акту законодавство України, не зобов'язувало землекористувачів залишати копію проекту землевідведення, що виключає можливість отримання документації з землеустрою у відповідача. Враховується, що з часу видачі акту пройшло 20 років.

Відповідно до п.6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. №118, ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

З огляду на вимоги даного положення та наявні матеріали справи, суд першої інстанції вірно зазначив, що необґрунтованими є доводи позивачів проте, що на час видачі спірного акту не існувало малого підприємства. Так, судом встановлено, що ідендентифікаційний код малого виробничо-комерційного підприємства "Каландр" є тотожним з кодом його правонаступника товариства з обмеженою відповідальністю "Каландр". Останнє також вбачається з аналізу статутів та установчих зборів. Таким чином, в акті на постійне користування зазначена особа, яка перебувала в ЄДР.

Державний облік лісів і державний лісовий кадастр містять систему відомостей і документів про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, якісний і кількісний стан лісового фонду, поділ лісів за групами та віднесення до категорій захисності, економічну оцінку та інші дані, необхідні для раціонального ведення лісового господарства і оцінки результатів господарської діяльності в лісовому фонді (ст. 95 Лісового Кодексу України в редакції 1994 р.).

Статтею 96 Лісового Кодексу України в редакції 1994 року встановлено, що державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться державними органами лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень і первинного обліку лісів за єдиною для України системою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.19 Земельного кодексу УРСР для будівництва промислових підприємств, житлових об'єктів, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі, магістральних трубопроводів, а також для інших несільськогосподарських потреб надаються землі несільськогосподарського призначення або непридатні для сільського господарства, або сільськогосподарські угіддя гіршої якості. Надання для вказаних цілей земельних ділянок із земель державного лісового фонду провадиться переважно за рахунок не вкритих лісом площ або площ, зайнятих чагарниками і малоцінними насадженнями.

Згідно п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Також колегія суддів не бере до уваги твердження апелянта, стосовно перебування у користуванні ДП "Славутське лісове господарство" та віднесення до земель лісового фонду земельної ділянки вказаної у спірному акті, оскільки дані доводи не підтверджені належними доказами. Так, в матеріалах справи відсутні документи передбачені ст.ст. 95, 96 Лісового Кодексу України в редакції 1994 р., в підтвердження віднесення до категорії земель лісового фонду 3,33 га земельної ділянки вказаної у плані зовнішніх меж землекористування державного акту, зокрема достовірних відомостей з державного лісового кадастру з посиланням на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування на зазначену в акті земельну ділянку.

Окрім того, встановлено що на час видачі акту, на земельній ділянці перебували об'єкти нерухомості піонерського табору "Вогник" належному МП "Каландр" на праві власності. При цьому з огляду на ч.1 ст. 30 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами перейшло право користування земельною ділянкою. Враховується відсутність у Козятинській дирекції залізничних перевезень інформації про приналежність земельної ділянки, яка знаходиться під піонерським табором "Вогник" (лист №09-2/78 від 24.05.2013 р.)

Згідно ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Тому підтвердженням того, що земельна ділянка відноситься до землі лісогосподарського призначення згідно ст. 19 Земельного кодексу України може бути тільки рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а враховуючи п. 6 ст. 31 Лісового Кодексу України - рішення облдержадміністрації. Однак, таких доказів позивачами та прокуратурою не надано.

Крім того, враховується, що згідно ч. 2 п.п. "в" ст.55 Земельного Кодексу України до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. Як правильно відмічено судом першої інситанції, згідно плану зовнішніх меж земельна ділянка вказана у спірному акті межує з присадибною ділянкою фізичної особи Габая М.Й. (даний факт не заперечується самим позивачем), проте у наданому позивачем планшеті відсутня вказівка на вказану вище присадибну ділянку. Звертається увага, що відмічені на планшеті земельні ділянки, які на думку позивача відображені (накладаються) у спірному акті, містять відомості про наявність табору для відпочинку (6), підсобних господарств та простору без дерев (2), а також саду (4). Встановлене вище з огляду на ст. 55 Земельного Кодексу України спростовує доводи позивача стосовно того, що земельні ділянки 4,2,6 зазначені на планшеті 5-6 є саме земельними ділянками лісового фонду.

Відтак, судом першої інстанції підставно зазначено, що викладене в сукупності та надані в матеріали справи планшети не підтверджують із безспірністю категорію земель вказану у спірному акті.

Відповідно до преамбули постанови Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки N 563-XII від 18.12.1990 року "Про земельну реформу" (в редакції, яка була чинною на час видачі акту) земельна реформа є складовою частиною економічної реформи, здійснюваної в Україні у зв'язку з переходом економіки держави до ринкових відносин. Завданням цієї реформи є перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність, а також у користування підприємствам, установам і організаціям з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до пунктів 2,3,5 цієї постанови здійснення земельної реформи покладено в тому числі і на сільські Ради народних депутатів, яким доручено: провести інвентаризацію земель усіх категорій, визначивши ділянки, що використовуються не за цільовим призначенням, нераціонально або способами, які призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; передачу земель у приватну та колективну власність, а також надання їх у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям у ході земельної реформи та закріплення їх прав власності або користування землею здійснювати в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до преамбули Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" (N 533-XII від 07.12.1990 року) цей Закон визначав засади місцевого та регіонального самоврядування - основи демократичного устрою влади в Україні, правовий статус місцевих Рад народних депутатів, а також інших форм територіальної самоорганізації громадян. Закон є основою утвердження повноти народовладдя на відповідних адміністративних територіях.

Згідно частини 3 статті 3 Земельного кодексу Української РСР (в редакції від 18.12.1990 року) повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що передача Варварівською сільською радою народних депутатів рішенням від 03.06.1993 р. (12 сесії Варварівської сільської ради) виконавчому комітету - права розглядати і приймати рішення в галузі регулювання земельних відносин в межах Варварівської сільської Ради у повній мірі кореспондується із нормами статті 3 Земельного кодексу Української РСР.

Також, статтею 19 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" до компетенції Ради народних депутатів віднесено серед іншого і розгляд питань регулювання земельних відносин відповідно до законодавства.

Статтею 9 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. №561-ХІІ (в редакції Закону від 1994 р.) була передбачена компетенція сільських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин.

Зокрема, до відання сільських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; 3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; 4) справляння плати за землю; 5) ведення земельно-кадастрової документації; 6) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства тощо.

Отже, не підтверджені жодними допустимими доказами доводи позивачів про те, що третя особа (Варварівська сільська рада) не мала повноважень надавати в постійне користування земельну ділянку площею 3,33 га вказана в акті зважаючи на знаходження останньої за межами населеного пункту. Так, лист управління Держземагенства у Славутському районі від 25.03.2013 р. №01-02-08/255, не свідчить проте, що на час видачі акту земельна ділянка перебувала за межами населеного пункту села Варварівка. Також, матеріали справи не містять проекту відведення означеної земельної ділянки, матеріалів із встановлення території адміністративно-територіальних утворень або їх частин, як це передбачено Законом України "Про землеустрій", технічної документації зі складання державного акта на право постійного користування землею та інших доказів щодо встановлення меж села Варварівці для співставлення із планом даної земельної ділянки.

Окрім того, на час прийняття спірного рішення, Сільські ради були наділені повноваженнями відповідно до законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин (ст. 19 Земельного кодексу України) щодо надання земельних ділянок, як в межах населених пунктів так і за їх межами.

Місцевим господарським судом вірно відмічено, що зважаючи на наявність рішення №15 "Про закріплення земельної ділянки за МП "Каландр" та враховуючи передачу Варварівською сільською радою народних депутатів виконавчому комітету права розглядати і приймати рішення в галузі регулювання земельних відноси, не можуть слугувати підставою для задоволення позову твердження прокурора про те, що в акті не вказано слів "виконавчий комітет".

Згідно абзацу 3 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. №7 "Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ" захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов в частині визнання недійсним державного акту заявлений необґрунтовано, не підтверджений належними доказами враховуючи чинність рішення виконавчого комітету Варварівської сільської Ради, згідно якого відповідач набув права та обов'язки землекористувача, зважаючи, що на земельній ділянці (наданої згідно рішення) у власності товариства перебувають об'єкти нерухомості, набуті у встановленому законодавством порядку, недоведеність належними доказами факту належності земельної ділянки до категорії земель лісового фонду.

Щодо вимоги про скасування реєстрації державного акту на право постійного користування землею площею 3,33 га колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.21. Інструкції про порядок складання, видачі. реєстрації та зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і права постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999р., реєстрація землеволодінь та землекористувань - це складова частина автоматизованої системи державного земельного кадастру, яка складається з комп'ютерної бази даних, що містить відомості про складання та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, порядок, функціонування і ведення якої встановлює Держкомзем України.

Частиною 2 п. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (ст. 26 вказаного закону).

Місцевий суд вірно зазначив, що прокурором заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Каландр", яке не має повноважень та обов'язків стосовно скасування державної реєстрації державного акту відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки зазначену дію здійснює державний орган, який в даному випадку не є відповідачем у справі.

Зважаючи на викладене та враховуючи відмову у задоволенні попередніх позовних вимог, суд правомірно відмовив в задоволені позову в частині скасування реєстрації державного акту на право постійного користування землею площею 3,33 га. Звертається увага, що підставою для скасування акта позивачі зазначають ч.2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", проте у позові відсутня жодна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав, однак за приписами даної статті запис вноситься лише у разі скасування вказаного рішення.

Щодо вимоги про вилучення з незаконного користування товариства з обмеженою відповідальністю "Каландр" земельної ділянки площею 3,33 га наданої на підставі державного акту, то відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Оскільки згоди на вилучення земельної ділянки відповідач не надавав, відсутні рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо вилучення земельної ділянки, незаконність користування земельною ділянкою не встановлено, враховуючи наявність на земельній ділянці належних товариству на праві власності об'єктів нерухомості, придбаних у законний спосіб, в задоволенні позову в цій частині також відмовлено правомірно.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 10.06.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Славутське лісове господарство" № 305 від 20.06.2013 р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 10.06.2013 року у справі № 924/454/13 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.