Рішення № 32774750, 02.08.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2013 року справа № 919/750/13

Суддя господарського суду міста Севастополя Лотова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом

Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011),

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1),

про стягнення 331 002,24 грн, розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 - головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність від 29.12.2012;

від відповідача - не з'явився.

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 331 002,24 грн, з яких: 17 055,20 грн - заборгованість з орендної плати за період з 01.12.2012 до 31.05.2013, 835,73 грн - пеня, 1 749,83 грн - 30% річних, 311 361,48 грн - штраф; про розірвання договору оренди нерухомого майна № 211-11 від 01.08.2011, укладеного між позивачем та відповідачем, та про зобов'язання відповідача звільнити приміщення першого поверху з № 1-3 до № 1-25, загальною площею 463,0 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, та передати їх за актом прийому-передачі позивачу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 01.08.2011 №211-11 в частині своєчасної і повної оплати.

Ухвалою суду від 03.07.2013 року порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їx задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, вимоги ухвал суду від 03.07.2013, від 15.07.2013, не виконав, витребувані судом документи та письмовий відзив на позовну заяву з документальним та правовим обґрунтуванням своїхзаперечень суду не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений за адресою місцезнаходження згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних ociб та фізичних ociб - підприємців.

Частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у paзi ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних ociб та фізичних осіб-підприємців. У paзi відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Вщповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку, що матеріали справи у достатній мipi характеризують правовідносини сторін у справі, у зв'язку з чим вважає можливим розглянути за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ :

01.08.2011 мiж Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна №211-11 (далі - Договір) (арк. с. 13-14).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар - приймає в оренду майно - приміщення першого поверху з № 1-3 до № 1-25, загальною площею 463,0 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, яке перебуває на балансі КП СМР «Аррікон» (далі - об'єкт оренди), вартість якого складає згідно з незалежною оцінкою від 31 травня 2009 року - 1 396 010,00 грн.

Пунктом 3.2 Договору, передбачено, що орендна плата складає 8 648,93 грн за місяць оренди (з застосуванням індексів інфляції станом на липень 2011), та перераховується не пізніше 20 числа поточного місяця.

Сума орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю (пункт 3.3 Договору).

За умовами пункту 4.4.3 Договору Орендар зобов'язався своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням об'єктом оренди.

Сторони домовились, що Договір діє з моменту його підписання до 18.11.2014 (пункт 7.1 Договору).

Внаслідок неналежного виконання умов Договору, у відповідача утворилась заборгованість в сумі 17 055,20 грн, що i стало причиною звернення позивача до суду iз даним позовом.

Bceбiчно i повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Kpiм того, правові засади організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна, яке перебуває у комунальній власності, та майнових відносин між орендодавцями щодо господарського використання даного майна, визначені Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХП (у редакції чинній на час вчинення правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 2 вказаного Закону від 10.04.1999 № 2269-ХП орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України та статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачеві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статі 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як установлено судом, за умовами Договору (пункт 3.2) Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, в порушення наведених приписів, доказів погашення заборгованості з орендної плати відповідачем не надано, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 17 055,20 грн за період 01.12.2012 по 31.05.2013 обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 30% річних в сумі 1 749,83 грн.

Суд вважає дану вимогу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинна виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший poзмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.6 Договору передбачено, що у разі прострочення внесення орендної плати, що продовжується більш ніж 30 календарних днів, Орендодавець має право вимагати, а Орендар зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця понад збитків 30% річних від прострочення суми за весь період прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних (арк. с. 12), суд визнав його вірним, а отже, позовні вимоги в частині стягнення 30% річних від простроченої суми в розмірі 1 749,83 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочений виконання, (частина друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасні виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користе одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, пеня є мірою відповідальності боржника за порушення ним строків виконання грошового зобов'язання.

Згідно із пунктом 8.5 Договору, у разі порушення строку внесення орендної плати встановленого пунктом 3.2 Договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню у розмірі 200% від облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який буде нараховуватися пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 835,73 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення штрафу в сумі 311 361,48 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8.7 Договору, у разі прострочення внесення орендної плати більше 60 календарних днів Орендар сплачує на користь Орендодавця штраф у сумі, що дорівнює трикратному розмірові річної орендної плати за Договором.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягай стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, якізаслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойку (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України), Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Судом встановлено, що розмір штрафних санкцій (311 361,48 грн) є непомірно великим у порівнянні із розміром загального зобов'язання (17 055,20 грн).

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій за Договором до - до 18 000,00 грн.

На думку суду, такий розмір відповідальності є адекватним суті вчиненого відповідачем правопорушення та його наслідкам.

У зв'язку з невиконанням відповідачем протягом тривалого часу зобов'язань щодо внесення орендної плати позивач вимагає розірвати договір оренди нерухомого майна від 01.08.2011 №211-11 та зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити приміщення першого поверху з № 1-3 до № 1-25, загальною площею 463,0 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, та передати майно Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради за актом прийому - передачі.

Суд вважає вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Загальний порядок розірвання договорів визначений статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною третьою статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", яка є спеціальною правовою нормою, передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до пункту 7.4 Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у випадку істотного порушення договору іншою стороною та з інших підстав передбачених договором або законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Судом встановлений факт порушення відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна від 01.08.2011 №211-11 в частині внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі, що, в контексті частини третьої статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та пункту 7.4 Договору, є підставою для розірвання цього Договору на вимогу однієї із сторін (в даному випадку Орендодавця - позивача у справі) у зв'язку з невиконанням іншою стороною (Орендарем - відповідачем) своїх зобов'язань.

Отже, вимога позивача про розірвання Договору оренди нерухомого майна від 01.08.2011 №211-11 є правомірною та відповідає способам захисту цивільного права, визначеним пунктом 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України.

За викладених обставин, вимога позивача про розірвання договору оренди є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити на наступному.

Згідно з частиною п'ятою статті 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір розірвано він вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, Договір оренди нерухомого майна від 01.08.2011 №211-11 вважатиметься розірваним із дати набрання даним судовим рішенням законної сили.

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Відповідно до пункту 6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 № 02-5/225 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" державні та комунальні підприємства мають право звертатися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права.

Частина друга статті 16 Цивільного кодексу України називає одним із способів захисту цивільних прав та інтересів примусове виконання обов'язку в натурі.

Наведеній нормі кореспондує стаття 20 Господарського кодексу України, частина друга якої також відносить до способів захисту прав і законних інтересів господарюючих суб'єктів присудження до виконання обов'язку в натурі.

Частиною першою статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 4.4.14 Договору встановлений обов'язок Орендаря повернути об'єкт оренди у разі припинення дії договору у належному стані протягом 30 календарних днів з дати припинення договору.

Зважаючи на те, що судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди, об'єкт оренди - приміщення першого поверху з № 1-3 до № 1-25, загальною площею 463,0 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 - підлягає поверненню позивачеві за актом приймання-передачі.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання відповідача звільнити орендоване майно та повернути його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, яка є похідною від вимоги про розірвання договору, також підлягає задоволенню.

Беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір підлягає стягненню з Відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, на р/р місцевого бюджету м. Севастополя № 33213870700001 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400) заборгованість у розмірі 37 640,76 грн. (тридцять сім тисяч шістсот сорок грн. 76 коп.), з яких: 17 055,20 грн. (сімнадцять тисяч п'ятдесят п'ят грн. 20 коп.) - заборгованість з орендної плати за період з 01.12.2012 по 31.05.2013, 835,73 грн.(вісімсот тридцять п'ять грн. 73 коп.) - пеня, 1 749,83 грн. (одна тисяча сімсот сорок дев'ять грн. 83 коп.) - 30% річних, 18 000 грн. (вісімнадцять тисяч грн. 00 коп.) - штраф.

3. Розірвати договір оренди нерухомого майна № 211-11 від 01.08.2011 на приміщення першого поверху з № 1-3 до № 1-25, загальною площею 463,0 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, укладений між фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

4. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути приміщення першого поверху з № 1-3 до № 1-25, загальною площею 463,0 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та передати їх за актом прийому-передачі фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044).

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, на р/р № 37188003000416 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 25750044) 8914,04 грн. (вісім тисяч дев'ятсот чотирнадцять грн. 04 коп.) судового збору.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 02.08.2013.

Суддя Ю.В. Лотова