Постанова № 32772708, 25.07.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2013 р. Справа №801/5206/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника позивача- Смоляков І. В. довіреність № б/н від 25.01.13, адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Торговельна марка "ТАВР"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування наказу від 18.12.12 №3300 і податкових повідомлень-рішень від 22.01.2013 №0000392206 та від 04.04.2013 №0001552206,

Обставини справи: Приватного підприємства "Торговельна марка "ТАВР" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказу від 18.12.12 №3300 і податкових повідомлень-рішень від 22.01.2013 №0000392206 та від 04.04.2013 №0001552206.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

У відповідності зі статтею 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу ДПІ в м. Сімферополі від 18.12.2012 №3300 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства "Торговельна марка "ТАВР"", повідомлення про проведення перевірки від 18.12.2012 №1248/22-6, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка приватного підприємства "Торговельна марка "ТАВР" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Скипер", ПП "Пан Буд" за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.

За результатами перевірки складений акт від 03.01.2013 №14/22-6/30494231, в якому зафіксоване порушення приватного підприємства "Торговельна марка "ТАВР":

- пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.6, пункту 138.8, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 35845,00 грн., у тому числі по періодах: за 2-4 квартали 2011 року в сумі 19742,00 грн., за 1 півріччя 2012 року в сумі 16103,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 17167,00 грн., в тому числі за листопад 2011 року у сумі 17167,00 грн..

Приватне підприємство "Торговельна марка "ТАВР" вважає, що дії відповідача по видачі наказу про проведення перевірки неправомірними, перевірку такою, що проведена с порушенням законодавства відносно підстав для її проведення.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

29.11.2012 позивачем отримано запит Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 27.11.2012 №56837/10/22-8 про надання інформації та ії документального підтвердження з питань взаємовідносин з рядом контрагентів за період з 01.04.2009 по 30.09.2012.

Листом від 03.12.2012 №403 ПП "Торгівельна марка "ТАВР" своєчасно з додержанням десятиденного терміну надано відповідачу копії документів, які підтверджують взаємовідносини з ПП "Пан Буд" та ПП"Скипер".

Однак, 19.12.2012 ПП "Торгівельна марка "ТАВР" отримало наказ ДПІ у м.Сімферополі від 18.12.2012 №3300 про проведення позапланової перевірки з питань взаємовідносин з ПП "Пан Буд" та ПП "Скипер".

Відповідно до наказу від 18.12.2012 №3300 підставою для проведення перевірки приватного підприємства "Торговельна марка "ТАВР" став підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, згідно якої за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з пункту 2.10 акту перевірки від 03.01.2013, відповідачем були використані під час проведення перевірки комп'ютерні інформаційні автоматизовані системи та документи, яки були надані позивачем супровідним листом, зареєстрованим у ДПІ 04.12.2012.

З наведеного суд робить висновок, що вимоги, щодо підстав для призначення перевірки, а саме - ненадання пояснень та документальних підтверджень на запит податкового органу, відповідачем не витримані. Документи були надані платником податків в об'ємі, який міг надати можливість їх дослідити без призначення позапланової перевірки.

Також суд вказує, що у наказі про призначення перевірки від 18.12.2012 №3300 не вказано період, за який належить перевірити платника податків. Наказ підписаний в.о.начальника ДПІ у м.Сімферополі.

20.12.2012 на адресу позивача надійшов лист Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 19.12.2012 №58990/20/22-6 за підписом заступника начальника ДПІ, яким внесені зміну у наказ про проведення перевірки з зазначенням періоду дослідження документів з 01.10.2009 по 30.09.2012.

Проте копію наказу, яким вносяться відповідні зміни додано не було.

Зазначене є порушенням пункту 89 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1242 "Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади"

Згідно пункту 89 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1242, накази (розпорядження) підписуються керівником установи, а у разі його відсутності - посадовою особою, яка виконує його обов'язки. Після підписання наказу (розпорядження) зміни до нього вносяться лише шляхом видання нового наказу (розпорядження) про внесення змін.

З вказаного встановлено, що період дослідження взаємовідносин позивача з ПП «Скипер» та ПП «Пан Буд» належним чином не визначений, що ставить під сумнів проведення позапланової перевірки за 01.10.2009 по 30.09.2012.

За таких обставин, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС від 18.12.2012 №3300.

По результатам акту перевірки ДПІ у м.Сімферополь були винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 22.01.2013 №0000392206 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25750,50 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 17167,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 8583,50 грн..

- від 22.01.2013 №0000402206 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 43896,50 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 35845,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 8051,50 грн..

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями ПП "Торговельна марка "ТАВР" була надана первинна скарга до ДПС АР Крим.

За результатами розгляду первинної скарги ДПС в АР Крим було призначено позапланову перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства при визначенні витрат по взаємовідносинам з ПП "Скипер" та ПП "Пан Буд" на підставі пункту 78.1.5. статті 78 Податкового кодексу України.

ДПІ у м.Сімферополь 25.02.2013 було видано наказ №964 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Торгівельна марка «Тавр» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності, вид ємного значення об'єкту оподаткування по взаємовідносин з ПП «Спипер», ПП «Пан Буд» за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.

За результатами перевірки складений акт від 15.03.2013 №1652/22.1/30494231, в якому зафіксоване порушення приватного підприємства "Торговельна марка "ТАВР":

- пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.2, пункту 138.6, пункту 138.8, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статі 139, пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України. в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 14270,00 грн., у тому числі по періодах: 2-4 квартали 2011 року в сумі 436,00 грн., півріччя 2012 року в сумі 13834,00 грн.

За результатами розгляду первинної скарги від 28.01.2013 №493 Державною податковою службою АР Крим ДПС скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 22.01.2013 №0000402206, прийняте стосовно ПП "Торговельна марка "ТАВР", в частині визначення грошового зобов'язання у загальній сумі 22709,50 грн. (21575,00 грн. податок на прибуток і 1134,50 грн. штрафні санкції).

У зв'язку з чим ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 04.04.2013 №0001552206 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 21187,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 14270,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 6917,00 грн..

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Порядок оподаткування податком на податок на прибуток підприємств з 01.01.2011 визначений розділом III Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток т на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином об'єктом доказування по даній справі є обставини встановлення позивачем досягнення фінансово-господарського результату, в іншому випадку визначення податкового зобов'язання можна визнати обґрунтованим, незважаючи на наявність у платника податку - позивача у справі, доказів сплати продавцю ПДВ у вартості товару та належно оформлених податкових накладних.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим Приватному підприємству "Торговельна марка "ТАВР" надане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №613547.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію:95047, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, Залізничний район, провулок Елеваторний, будинок 6-В.

Платником податків здійснюються наступні види господарської діяльності:

46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням (основний),

28.41 Виробництво металообробних машин,

33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання,

33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання,

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

В період з 01.10.2009 по 30.09.2012 приватне підприємство "Торговельна марка "ТАВР" мало господарським стосунки з ПП "Скипер" та ПП "Пан Буд".

Згідно статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Як зазначено у статті 179 Господарського кодексу України господарсько-договірни зобов'язання виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (стаття 180 ГК України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 656 Цивільного кодексу України, встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Інші договори купівлі-продажу, що не є предметом регулювання коментованої статті, можуть укладатися в усній (стаття 206 ЦК та коментар до неї) чи письмовій формі (статті 207 - 208 ЦК). Однак слід зауважити, що на вимогу особи, яка виступає стороною в договорі купівлі-продажу, навіть і такі правочини можуть бути нотаріально посвідчені (частина 4 статті 209 ЦК).

Таким чином договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

Судом встановлено, що між приватним підприємством "Торговельна марка "ТАВР" (покупець) та приватним підприємством "Скипер" (продавець) укладений договір купівлі-продажу від 26.10.2011 №256, відповідно до умов якого продавець повинен протягом жовтня 2011 по жовтень 2012 року передати у власність покупця відповідне майно, а покупець прийняти його та сплатити вартість.

01.11.2011 між позивачем та ПП «Пан Буд» був укладений договір купівлі-продажу №311, відповідно до умов якого продавець повинен протягом листопаду 2011 по жовтень 2012 року передати у власність покупця відповідне майно, а покупець прийняти його та сплатити вартість. Постачання відбувається транспортом покупця.

Таким чином сторонами дотриманні усі обов'язкові вимоги під час укладання угод вказаного виду, визначені основні положення договорів, які укладені відповідно до їх реального змісту.

На виконання умов вказаних договорів ПП «Скипер» видані видаткові накладні:

- від 15.11.2011 №1160 на загальну суму 33000,00 грн., у тому числі ПДВ- 5500,00 грн. (товар- комп'ютер AIO DIY48 8 Gb RAM. 500 Gb HDD, TFT 21" Intel Core i3. CPU 3,10 GHz (к-кт) 8471 30 00 00);

- від 16.11.2011 №1162 на загальну суму 33000,00 грн., у тому числі ПДВ- 5500,00 грн. (товар- комп'ютер AIO DIY48 8 Gb RAM. 500 Gb HDD, TFT 21" Intel Core i3. CPU 3,10 GHz (к-кт) 8471 30 00 00);

- від 11.01.2012 №63 на загальну суму 3699,60 грн., у тому числі ПДВ- 616,60 грн. (товар- корпус металевий 230х330х450, плата блоку живлення 160/220, плата у правління RE 160, механізм подачі дроту ССЖ 18, блок силового модуля 200А, кабель маса силовий 3м 1х16, амперметр 2000 А 75 мв, конденсатор К 50-18).

На виконання умов договору ПП «Пан Буд» видані видаткові накладні:

- від 24.11.2011 №1142 на загальну суму 19000,00 грн., у тому числі ПДВ- 3166,67 грн. (товар- комплект меблів офісної (великий кабінет), комплект меблів офісної (маленький кабінет));

- від 22.11.2011 №1140 на загальну суму 18000,00 грн., у тому числі ПДВ- 3000,00 грн. (товар- ворота металеві в'їзні з автоматичним приводом);

- від 13.02.2012 №246 на загальну суму 19908,92 грн., у тому числі ПДВ- 3318,15 грн. (товар- корпус металевий 230х330х450, плата блоку живлення 160/220, плата управління RE 160,механізм подачі дроту ССЖ 18, блок силового модуля 200А, кабель маса силовий 3м 1х16, амперметр 1000 А 150 мв, вольтметр 100В9030339100, кабель маса силовий 3 м 1х25, корпус металевий 280х420х520, механізм подачі дроту ССЖ 4С80, плата блоку живлення 300/380, плата управління RE250, блок силового модуля 400А, блок управління механізмом подачі дроту ССЖ11, кабель маса силовий 3м 1х35, корпус металевий 270х420х520, корпус механізму. що подає 250х260х550. механізм подачі дроту ССЖ 11, плата блоку живлення 350-500/380, плата управління RE350, блок силового модуля 300 А).

На підтвердження отриманих товарів позивач надав до матеріалів справи копії накладних, в яких зазначено найменування та відповідні банківські реквізити постачальника, існує посилання на договір на підставі якого проводиться поставка, порядковий номер накладної та дата її виписки, найменування товару, одиниця виміру, кількість товару, ціна, сума, ПДВ, вартість з урахуванням ПДВ, підпис особи та печатка постачальника, підпис особи з вказівкою на довіреність - замовника.

Судом зазначається, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій накладні, оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Отримані товарно-матеріальні цінності у подальшому були оформлені актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.11.2011.

На виконання вимог законодавства про спростування реальності вказаних операцій відповідачем не надано належних доказів, яки б свідчили протилежне.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.

Операції з придбання основних фондів у бухгалтерському обліку ПП "торговельна марка "ТАВР" відображена бухгалтерською проводкою Д-т 1521 "Капітальні інвестиції" та К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" введення у експлуатацію основних фондів відображено бухгалтерськими проводками:

Д-т 106 Д-т 1521 "Капітальні інвестиції" 5833,33 грн. (комплект меблів);

Д-т 109 Д-т 1521 "Капітальні інвестиції" 15000,00 грн. (ворота металеві);

Д-т 104 Д-т 1521 "Капітальні інвестиції" 9166,67 грн. (комп'ютер);

Д-т 106 Д-т 1521 "Капітальні інвестиції" 10000,00 грн. (комплект меблів).

Придбаним основним засобам присвоєні інвентарні номери, вони поставлені на баланс приватного підприємства "Торговельна марка "ТАВР" є виробничим підприємством.

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку в позивача.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://minrd.gov.ua/anulir) дата анулювання свідоцтва платника ПДВ приватного підприємства "Пан Буд"- 11.05.2012 та дата анулювання свідоцтва платника ПДВ приватного підприємства "Скипер"- 11.04.2012 .

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

15.11.2011 на адресу позивача виписано ПП "Скипер" податкову накладну №132 на суму 33000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 5500,00 грн.;

16.11.2011 на адресу позивача виписано ПП "Скипер" податкову накладну №145 на суму 33000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 5500,00 грн.;

24.11.2011 на адресу позивача виписано ПП "Пан Буд" податкову накладну №71 на загальну суму 19000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3166,67 грн.;

22.11.2011на адресу позивача виписано ПП "Пан Буд" податкову накладну №61 на загальну суму 18000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3000,00 грн.;

Судом встановлено, що на кожну операції поставки товарно-матеріальних цінностей на адресу позивача виписувалися податкові накладні, в яких зазначено найменування та відповідні реквізити продавця, існує посилання на договір на підставі якого проводиться поставка, порядковий номер накладної та дата її виписки, індивідуальні податкові номери продавця та покупця, номери свідоцтв про реєстрацію платником ПДВ, дата відвантаження товару, найменування товару, одиниця виміру, кількість товару, ціна, сума, ПДВ, вартість з урахуванням ПДВ, підпис особи та печатка постачальника.

Податкова накладна відповідає вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Розрахунки між суб'єктами господарювання відбувались у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення:

- від 31.01.2012 №104 на суму 37000,00 грн., у тому числі ПДВ- 6166,67 грн. ( по рах 1348, 1350 від 22.11.2011, від 24.11.2011 за меблі);

від 16.02.2012 №156 на суму 33000,00 грн., у тому числі ПДВ 5500,00 грн. (по рах. №1510 від 15.11.2011 за зварювальне обладнання);

- від 17.02.2012 №162 на суму 33000,00 грн., у тому числі ПДВ-5500,00 грн. (по рах.№1512 від 16.11.2011 за зварювальне обладнання);

- від 20.02.2012 №166 на суму 35083,20 грн., у тому числі ПДВ-5847,20 грн. (по рах. №66 від 11.01.2012 за зварювальне обладнання).

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-Ш та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28.11.2002 №249-ІУ суд надходить висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготоівкових коштів є належними та допустими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Для здійснення діяльності ПП "Торговельна марка "ТАВР" укладено договір про використання долі нежилого приміщення у виробничих цілях з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 від 01.04.2009. Орендоване приміщення знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та має прилеглу територію. З метою охорони орендованого приміщення були придбані металеві ворота виїзні з автоматичним приводом.

ПП "Торговельна марка "ТАВР" орендує приміщення у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без офісного обладнання, комплект офісної меблі та комп'ютерів були придбані для організації робочого місця співробітників офісу

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку в позивача, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту за операціями з ПП "Скипер", ПП "Пан Буд".

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товару, суд зазначає, що податковий орган дослідивши вказані документи під час перевірки, протиправно не прийняв їх до уваги.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

На підставі наведеного суд робить висновок, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Судом також не було встановлено обізнаності позивача щодо нібито протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим від 22.01.2013 №0000392206 та від 04.04.2013 №0001552206 є протиправними та підлягають скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-УІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 25.07.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 30.07.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 18.12.2012 №3300 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства "Торговельна марка "ТАВР" з питань взаємовідносин з ПП "Скипер", ПП "пан Буд" за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 18.12.12 №3300.

4.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 22.01.2013 №0000392206 та від 04.04.2013 №0001552206.

5. Стягнути на користь приватного підприємства "Торговельна марка "ТАВР" судовий збір у розмірі 504,37 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Т.С.Ольшанська