Постанова № 32771378, 11.07.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2013 р. (14:43) Справа №2а-12340/12/0170/9

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., за участю представників сторін:

від позивача - Кірдан Р.П., довіреність №1 від 11.07.13 р.;

від відповідача - не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтехкомплект»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримтехкомплект» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №2226 від 19.09.2012р. «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Кримтехкомплект», визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Кримтехкомплект» на підставі наказу №2226 від 19.09.2012 р., визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2012р. №0007682204, №0007672204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті по необґрунтованим висновкам про порушення позивачем норм податкового законодавства, які були зроблені відповідачем внаслідок встановлення ним нікчемності правочинів укладених між позивачем та ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Визит Торг», та як наслідок, неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток. Таки висновки були включені відповідачем до акту перевірки безпідставно, оскільки зроблені з формальних підстав, без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у вказаних контрагентів товарів (робіт, послуг) та використання їх в господарській діяльності, таки висновки не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача та є необґрунтованими. Позивач вказує, що операції з вказаними контрагентами, за результатами яких сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість не є нікчемними, фактично відбулися та мали реальний характер.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Позивач є юридичною особою, що підтверджується випискою з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №460471 від 05.01.2012 року (а.с.66, т.1) та витягом з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №13124 станом на 29.10.2012р. (а.с.69-74, т.1).

Згідно з довідкою від 25.01.2012 року №303/29-0 позивач з 04.12.2006 року взятий на податковий облік в органах податкової служби за №6603 (а.с.68, т.1).

Суд зазначає, що позивач є платником податку на додану вартість з 17.01.2007 р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100197425 від 15.02.2009р. (а.с.67, т.1).

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим з 24.09.2012р. тривалістю 5 робочих днів була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтехкомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Визит Торг» за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., про що складено акт №6853/22-7/34740955 від 05.10.2012р. (далі - Акт) (а.с. 31-62, т.1).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Кримтехкомплект»:

1. п.п.14.1.201 п.14 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.6, п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.97р., ТОВ «Кримтехкомплект» в податковому обліку завищена сума податкового кредиту за період з 01.07.2009р. по 29.02.1012р. у загальному розмірі 619359,00грн.

2. п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.97р., та п.п.14.1.181, п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1.ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.14. п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.07.2009р. по 29.02.1012р. на загальну суму ПДВ 438642,00грн.

3. п.п.14.1.181, п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1.ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.14. п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшене від'ємне значення рядка 21 Декларацій «Залишок в від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду», зменшене від'ємне значення рядка 24 Декларацій «Залишок в від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» за період з 01.07.2009р. по 29.02.1012р. на загальну суму 180717,00грн.

4. п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР та п.п.14.1.185, п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період з 01.07.2009р. по 29.02.1012р. у загальній сумі 3096795,00грн.

5. п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР та п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ТОВ «Кримтехкомплект» в податковому обліку занижено податок на прибуток у загальній сумі 752253,00грн.

На підставі вищенаведеного Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.10.2012р. №0007682204 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 561295,75грн., з яких 438642,00грн. - основний платіж, 122653,75грн. - штрафні санкції та №0007672204 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 869936,00грн., з яких 752253,00грн. - основний платіж, 117683,00грн. - штрафні санкції (а.с.17-18, т.1).

З Акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено неправомірне віднесення позивачем до складу матеріальних витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, у зв'язку із відсутністю фактичного постачання позивачу товарів (робіт, послуг) контрагентами позивача - ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Визит Торг» та відсутністю реального виконання господарських операцій.

Відповідач, в якості обґрунтування таких доводів, в Акті перевірки посилається на постанову слідчого групи слідчих старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012р., винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, згідно з якою порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), у тому числі ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Визит Торг», з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.28 ч.2, 205 ч.2 КК України. У зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість та відсутність права на формування валових витрат по операціях з підприємствами постачальниками. Отже, по вказаним контрагентам не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг), за період з 01.07.2009р. по 29.02.1012р. з урахуванням їх виду, обсягу та розрахунків.

Крім того, відповідач, в якості обґрунтування своїх доводів, в Акті перевірки посилається на висновки Актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки» ТОВ БВП «Строитель-плюс» від 11.04.2012р. №37/22/31263808, ПП «Нантехімидж» від 06.04.2012р. №7/22/37081965, ПП «Кримспецтехнолоджи» від 06.04.2012р. №17/22/36693441, ПП «Комманд» від 06.04.2012р. №32/22/37081766, Фірма «Капітель Плюс» від 11.04.2012р. №38/22/31095815, ПП «Визит Торг» від 06.04.2012р. №26/22/37081939.

Виходячи з вищевикладеного відповідач дійшов висновку про заниження податку на додану вартість у сумі 42864200грн. у зв'язку з невизнанням податкового кредиту у сумі 619359,00грн. та заниження податку на прибуток приватних підприємств в сумі 869936,00грн. у зв'язку з завищенням валових витрат у сумі 3096795,00грн., що сформовані за взаємовідносинами із ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Визит Торг» та які визнані відповідачем нікчемними правочинами. У тому числі:

- 69500,00грн., з яких 11583,34грн. ПДВ та 57916,66грн. витрат по взаємовідносинами із ТОВ БВП «Строитель-плюс»;

- 119720,44грн., з яких 19953,39грн. ПДВ та 99767,05грн. витрат по взаємовідносинами із ПП «Нантехімидж»;

- 16200,00грн., з яких 2700,00грн. ПДВ та 13500,00грн. витрат по взаємовідносинами із ПП «Кримспецтехнолоджи»;

- 3308,84грн., з яких 551,47грн. ПДВ та 2757,37грн. витрат по взаємовідносинами із ПП «Комманд»;

- 110462,02грн., з яких 18410,34грн. ПДВ та 92051,70грн. витрат по взаємовідносинами із ПП «Визит Торг»;

- 3397504,21грн., з яких 566198,19грн. ПДВ та 2831306,02грн. витрат по взаємовідносинами із Фірма «Капітель Плюс».

Перевіряючи висновки податкового органу судом встановлено, що ТОВ «Кримтехкомплект» придбало у ТОВ БВП «Строитель-плюс» транспортні послуги на загальну суму 69500,00грн., у т.ч. ПДВ 11583,34грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними, які занесені до реєстру отриманих податкових накладних.

Судом встановлено, що ТОВ «Кримтехкомплект» придбало у ПП «Нантехімидж» товари (будівельні матеріали) на загальну суму 119720,44грн., у т.ч. ПДВ 19953,40грн., що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, які занесені до реєстру отриманих податкових накладних.

Судом встановлено, що ТОВ «Кримтехкомплект» придбало у ПП «Кримспецтехнолоджи» вантажно-розвантажувальні роботи на загальну суму 16200,00грн., у т.ч. ПДВ 2700,00грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними, які занесені до реєстру отриманих податкових накладних.

Судом встановлено, що ТОВ «Кримтехкомплект» придбало у ПП «Комманд» товари (будівельні матеріали) на загальну суму 3308,84грн., у т.ч. ПДВ 551,47грн., що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, які занесені до реєстру отриманих податкових накладних.

Судом встановлено, що ТОВ «Кримтехкомплект» придбало у ПП «Визит Торг» товари (будівельні матеріали) на загальну суму 110462,02грн., у т.ч. ПДВ 18410,34грн., що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, які занесені до реєстру отриманих податкових накладних.

Судом встановлено, що між ТОВ «Кримтехкомплект» (Замовник) та Фірма «Капітель Плюс» (Постачальник) укладено договір постачання №040110/9/89 від 04.01.2010р. (а.с.105, т.1), відповідно до якого Постачальник зобов'язується надати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язаний прийняти цей товар та своєчасно здійснювати сплату на умовах, що містяться у цьому договорі. Предметом постачання є труби пластикові та металеві, комплектуючі та обладнання до інженерних систем водопостачання, каналізації, дренажу, газу і необхідна номенклатура товарів для спецмонтажу.

Судом також встановлено, що між ТОВ «Кримтехкомплект» (Замовник) та Фірма «Капітель Плюс» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №9/88 від 05.01.2010р. (а.с.106, т.1), відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги з вантажно-розвантажних робіт.

На виконання умов зазначених договорів Фірма «Капітель Плюс» надало, а ТОВ «Кримтехкомплект» прийняло товари (роботи, послуги) на загальну суму 3397566,95грн., у т.ч. ПДВ 566261,16грн., що підтверджується видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними, які занесені до реєстру отриманих податкових накладних.

Судом також встановлено, що придбані у ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Визит Торг» товари (роботи, послуги) були використані позивачем у власній господарської діяльності: товари були реалізовані кінцевим покупцям, що підтверджується видатковими накладними, а послуги із транспортування та вантажно-розвантажні роботи, були використані для вантаження та розвантаження реалізованого та придбаного товару, а також для його транспортування, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт.

Отже, під час судового розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може віднести до валових витрат та включати до податкового кредиту відповідні суми.

При цьому суд звертає увагу на те, що Акт перевірки не містить опис дослідження первинних документів позивача та факт використання поставлених товарів (робіт, послуг) у господарської діяльності позивача, тоді як матеріалами справи підтверджено, що товари (роботи, послуги) придбані у вищенаведених контрагентів, використовувалися позивачем у його господарській діяльності

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, передбачає, що "первинні документи" - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що факти відсутності у первинних документах позивача будь-якого з обов'язкових реквізитів перевіркою також не встановлено і в Акті перевірки не наведено.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, Акт про неможливість проведення зустрічної перевірки, на який посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд також вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених договорів між позивачем та ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Визит Торг», з огляду на таке.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із КП «Альянс» суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Судом з'ясовано, що угоди між позивачем та ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Визит Торг», виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товарів (робіт, послуг) покупцю і отримання за це коштів продавцем. Таким чином, зміст правочинів з ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Визит Торг» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладений за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаних правочинів.

За таких підстав, доводи відповідача про відсутність здійснення реального виконання господарських операцій є необґрунтованими.

Що стосується висновків податкового органу про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період з 01.07.2009р. по 29.02.1012р. у загальній сумі 3096795,00грн, що призвело до заниження податку на прибуток на 752253,00грн. та завищення податкового кредиту за період з 01.07.2009р. по 29.02.1012р. у загальному розмірі 619359,00грн, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 438642,00грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який втратив чинність, але діяв під час виникнення спірних відносин, далі - Закон №334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування» полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення містяться у п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, яким передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Визит Торг» були товарними, реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу скоригованих валових витрат, вартість товарів (робіт, послуг) придбаних у ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Визит Торг» на загальну суму 3096795,00грн.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який втратив чинність, але діяв під час виникнення спірних відносин, далі Закон №168), поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

В силу вимог п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4.5 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту с суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити реквізити, що наведені у цій статті, зазначені окремими рядками.

Як зазначено у п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми викладені у Податковому кодексі України.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Визит Торг» на момент укладення з позивачем договорів були зареєстровані у якості юридичних осіб, що підтверджується витягом з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.75-91, т.1).

Перевіряючи податкові накладні, виписані ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Визит Торг» судом встановлено, що вони відповідають вимогам ч.2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Враховуючи дотримання норм чинного законодавства під час оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів позивачем та його контрагентами - ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Визит Торг», суд вважає протиправним висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту у сумі 619359,00грн.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Відповідачем не надано доказів не отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Визит Торг», не проведення платежів з ними (в тому числі оплату ПДВ), не використання отриманих товарів (робіт, послуг) в господарській діяльності платника податків.

Крім того, з метою встановлення реальності правочинів, укладених ТОВ «Кримтехкомплект» з названим вище контрагентами, судом по справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої було доручено експертам ТОВ «Кримське експертне бюро».

На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

1. Чи правильно визначений податковий кредит позивача по господарським операціям, що були предметом перевірки (Акт №6853/22-7/34740955 від 05.10.2012р.)?

2. Чи підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача отримання товарно-матеріальних цінностей

(послуг) від контрагентів? В якому розмірі? Якими документами та чим підтверджується?

3. Чи підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача фактичне виконання угод, що були предметом перевірки (Акт №6853/22-7/34740955 від 05.10.2012р.)?

4. Чи використовувались позивачем у господарської діяльності отримані товарно-матеріальні цінності (послуги) від контрагентів?

5. Чи підтверджується документами документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача висновку акту перевірки щодо заниження ПДВ на суму 742013,00 гривень, щодо заниження податку на прибуток 869963,00 гривень?

За результатом проведення експертизи експертом складний висновок від 13.06.2013 року №354/12 (а.с.132-268, т.2, а.с.1-47, т.3), яким встановлено що:

1. Податковий кредит ТОВ «Кримтехкомплект» за господарськими операціями, що були предметом перевірки, а саме із ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Визит Торг» сформовано правильно.

2. Отримання товарно-матеріальних цінностей (послуг) від ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Визит Торг» у розмірі 3716695,51грн., у т.ч. вартість без ПДВ 3097298,83грн. та ПДВ 619396,68грн., підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Кримтехкомплект», а саме податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт (здачі-прийняття).

3. Фактичне виконання угод, що були предметом перевірки із ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Визит Торг» у розмірі 3716695,51грн., у т.ч. вартість без ПДВ 3097298,83грн. та ПДВ 619396,68грн., підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Кримтехкомплект», а саме податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт (здачі-прийняття), банківськими виписками.

4. Товари (будівельні матеріали у асортименті), послуги із транспортування та вантажно-розвантажувальні роботи використовувались ТОВ «Кримтехкомплект» у господарської діяльності, що підтверджено документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Кримтехкомплект», а саме податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт (здачі-прийняття) та реєстрами документів, які надані до актів, що підтверджують вантажно-розвантажувальні роботи.

5. Висновки акту перевірки щодо заниження ПДВ на суму 742013,00грн. та заниження податку на прибуток 869936,00грн. документами документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Кримтехкомплект» не підтверджується.

Використані під час дослідження документи у повному обсязі наявні в матеріалах справи.

Частиною 5 статті 82 КАС України встановлено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Розглянувши Висновок експертизи №354/12 від 13.06.2013 року, співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги при прийнятті рішення у справі.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в Акті перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства та про протиправність прийнятих на підставі проведеної перевірки податкових повідомлень-рішень.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АРК ДПС №2226 від 19.09.2012р., суд вважає, що в цій частині позов обґрунтований та належить до задоволення, з огляду на таке.

Наказ від №2226 від 19.09.2012р. обґрунтований посиланням на п.п.78.1.11 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України. Відповідно до вказаного наказу встановлений строк проведення перевірки 5 робочих днів, а саме з 24.09.2012р.

Суд застосовує нормативно - правові акти чинні на час прийняття оскаржуваного наказу та вчинення дій з проведення перевірки позивача.

У відповідності пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, встановлено, що органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиївні) та фактичні перевірки.

П.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка відповідно до абз.3 п.п. 75.1.2. п. 75.1. Податкового кодексу України не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Підставою прийняття наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, вказаний п.п. 78.1.11 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, а саме - отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Отже, п.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України має застосовуватись, кореспондуючись з нормами Кримінально-процесуального кодексу України, які визначають обсяг повноважень слідчого під час здійснення останнім владних повноважень у порушених кримінальних справах.

Згідно п. 41.2 ст.41 ПК України розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначається ПК України та іншими нормативно-правовими актами.

Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та у порядку, передбаченому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами України (п. 78.3 ст. 78 ПК України).

У відповідності ст.114 Кримінально-процесуального кодексу України (введеного в дію з 1 квітня 1961 року Законом Української РСР від 28 грудня 1960 року) - постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Кримінально-процесуального кодексу України (КПК України) особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій, вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій.

Отже, законодавством чітко встановлений перелік повноважень слідчого, що не підлягає розширеному тлумаченню, зокрема, слідчий має право формувати доказову базу, в тому числі, шляхом вимагання проведення ревізій.

Ревізія за своєю сутністю є лише методом документального контролю стану фінансово-господарської діяльності платника податків, зокрема, в частині надходження та витрачання коштів та матеріальних цінностей, та в переважній більшості випадків проводиться одночасно зі здійсненням контролю за нарахуванням та сплатою податків та зборів із відповідними органами державної податкової служби шляхом координації дій. Проведення ревізій стосується компетенції органів контрольно-ревізійної служби, що не входить до структури органів державної податкової служби України та здійснюється за правилами контрольно-ревізійного законодавства.

Згідно із ст. 130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова. У постанові зазначається місце і час її складання, посада особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, в якій провадиться слідство, і обґрунтування прийнятого рішення, а також стаття цього Кодексу, на підставі якої прийнято рішення.

В порядку п. 6 ч. 1 ст. 5, п.3 ч.1 ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" № 2135 від 18.02.1992 р. органи податкової міліції можуть порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 5. ч. 5 ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" при виконанні завдань оперативно-розшукової діяльності, пов'язаних з припиненням правопорушень у сфері податкового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції.

Згідно ч.2 ст.5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів забороняється.

При цьому зазначений порядок у порушених кримінальних справах регламентується виключно кримінально-процесуальним законодавством та стосується випадків проведення дослідчих та слідчих дій органами досудового слідства, до яких, відповідно до ч. 1 ст. 102 Кримінально-процесуального кодексу України, не відносяться державні податкові інспекції.

Останні в процесі своєї діяльності повинні дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами України, іншими нормативними актами згідно п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України.

Таким чином, відповідна норма не містить повноважень слідчого доручати проведення позапланових перевірок органам державної податкової служби. Саме податкова міліція, наділена правом здійснювати документальну позапланову перевірку в межах порушеної кримінальної справи відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 і п.78.1.11 ПК України.

Також норма п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України не визначає компетенцію слідчого під час здійснення повноважень у порушених кримінальних справах, зокрема, його право призначати в порядку п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальну виїзну позапланову перевірку, оскільки відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України сферою дії Податкового кодексу України є відносини, що виникли у сфері справляння податків і зборів; не розповсюджується на відносини, що виникли при порушенні кримінальної справи.

Таким чином, спірні правовідносини є законодавчо неврегульованими зважаючи на не кореспондування положень кримінально-процесуального законодавства вимогам податкового законодавства в частині проведення позапланових виїзних перевірок платника податків на виконання постанови слідчого структурного підрозділу державної податкової служби, а саме - податкової міліції.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень повинно переслідувати забезпечення інтересів держави виключно в межах законності та верховенства права, тобто будуватись на принципах обґрунтованості, тобто через вмотивовані дії; безсторонності, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчинюється дія; добросовісності, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливості, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційності та адекватності; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи. Тобто, іншими словами, суб'єкти владних повноважень повинні діяти лише в межах тих повноважень, що прямо передбачені законом та засновані на принципі імперативності.

Тому норма ч. 5 ст. 114 Кримінально-процесуального кодексу України стосовно того, що постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами, має застосовуватись із урахуванням вищевикладеного.

Відповідно до п. 4.1.4 п. 4.1 ст.4, п.56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, наказ Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС №2226 від 19.09.2012р. не відповідає вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства зважаючи на відсутність чіткого та однозначного їх одночасного врегулювання нормами податкового та кримінально-процесуального законодавства, у зв'язку з чим такий наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

У зв'язку із тим, що суд дійшов висновку про визнанням протиправним та скасування наказу відповідача №2226 від 19.09.2012р. то, як наслідок, є протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кримтехкомплект» на підставі наказу №2226 від 19.09.2012р.

При таких обставинах позовні вимоги щодо визнання дій Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кримтехкомплект» на підставі наказу №2226 від 19.09.2012р. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів не отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Визит Торг», не проведення платежів з ним (в тому числі оплату ПДВ), не використання цих товарів (робіт, послуг) в господарській діяльності платника податків, а також доказів щодо правомірності проведення позапланової невиїзної перевірки позивача. Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень.

У зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2146,00грн. з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 11.07.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 15.07.2013 року.

Керуючись статтями 158-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №2226 від 19.09.2012р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кримтехкомплект».

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кримтехкомплект» на підставі наказу №2226 від 19.09.2012р.

4. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС, прийняті відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтехкомплект» 25.10.2012р.:

- №0007682204 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 561295,75грн., з яких 438642,00грн. - основний платіж, 122653,75грн. - штрафні санкції;

- №0007672204 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 869936,00грн., з яких 752253,00грн. - основний платіж, 117683,00грн. - штрафні санкції.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтехкомплект» судовий збір у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.