Рішення № 32770851, 01.08.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

справа № 757/11040/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

01 серпня 2013 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Кирилюк І.В.,при секретарі:Гурніку А.І.,за участю: позивача:ОСОБА_2, представника позивача:ОСОБА_3,відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернулась до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач, ОСОБА_4), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 140 220,00 грн., три проценти річних в розмірі 4 206,60 грн., моральну шкоду в розмірі 70 000,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідач згідно розписок одержала від позивача грошові кошти в розмірі 144 220,00 грн. як аванс в рахунок укладення в майбутньому договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2. Однак, після одержання коштів відповідач зобов'язань не виконала, самовільно знесла предмет договору купівлі-продажу та виставила земельну ділянку на продаж. Від укладення договору купівлі-продажу відповідач відмовилась. Повернути кошти відповідач також відмовилась. Позивач направила лист на адресу відповідача з вимогою повернути сплачені кошти, однак грошові кошти відповідач не повернула, відповіді не надала. У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням трьох процентів річних. Крім того, позивач зазначає, що неправомірними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 70 000,00 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.06.2013 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали з викладених в позовній заяві підстав та просили їх задовольнити, щодо заочного розгляду справи позивач не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи, в порядку ст. 74 ЦПК України, повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

За таких обставин, враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, суд, згідно ч. 1 ст. 224 ЦПК України, визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, заслухавши пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 домовились про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 після оформлення необхідних документів.

В рахунок укладення в подальшому зазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_4 одержала від ОСОБА_2 140 220,00 грн., що підтверджується розписками від 23.07.2009 року, 14.08.2009 року, 25.02.2010 року, 14.03.2011 року, 19.04.2011 року, 24.06.2011 року, 14.05.2012 року (а. с. 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11).

Передача грошових коштів ОСОБА_4 підтверджується також поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які зазначили, що були присутні під час передачі коштів.

Таким чином, між позивачем та відповідачем на підставі розписок виникли зобов'язальні правовідносини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25.12.2007 року, яке набрало законної сили, за ОСОБА_4 (дівоче прізвище ОСОБА_4) було визнано право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1. Також 27.11.2012 року ОСОБА_4 одержала у власність земельну ділянку площею 0,0266 га, розташовану у АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування земельної ділянки.

Проте, договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 між позивачем та відповідачем укладено не було. Грошові кошти, одержані в якості авансу за договором купівлі-продажу ОСОБА_4 не повернула.

20.03.2013 року ОСОБА_2 направила на адресу ОСОБА_4 претензію з вимогою повернути до 31.03.2013 року грошові кошти в розмірі 280 440,00, тобто подвійну суму завдатку.

Однак, відповідач вимоги претензії не виконала, грошові кошти не повернула.

Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка становить 140 220,00 грн.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження повернення одержаних грошових коштів відповідач не надав.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 140 220,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання три проценти річних за весь час прострочення в розмірі 4 206,60 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, то за таке прострочення останній повинен сплатити три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок позивача, суд повністю з ним погоджується.

При цьому, суд звертає увагу, що три проценти річних не є штрафною санкцією, а є грошовим зобов'язанням, яке виникає на підставі закону.

За таких обставин, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних в розмірі 4 206,60 грн. є обґрунтованими та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Як визначено у ст.. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Разом з тим, суд звертає увагу, що між позивачем та відповідачем існують зобов'язальні правовідносини, які не передбачають відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ст.. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу та витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Як визначено у ст.. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Так, при звернені до суду з даним позовом ОСОБА_2 було сплачено 114,70 грн. судового збору за вимоги немайнового характеру - відшкодування моральної шкоди, та 1 444,27 грн. за вимоги майнового характеру - стягнення заборгованості та трьох процентів річних, що підтверджується квитанціями від 31.05.2013 року № 3210023 та № 3210022 відповідно.

Крім того, представником позивача, який є адвокатом, надано в судовому засіданні акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 01.08.2013 року, розрахунок компенсаційних витрат, пов'язаних з розглядом справи, квитанцію до прибуткового ордеру від 02.07.2013 року на підтвердження витрат на правову допомогу в розмірі 5 505,60 грн.

Також позивачем було понесено інші витрати, необхідні для розгляду справи, а саме, з метою виклику ОСОБА_4 до суду позивачем було направлено телеграму, вартість направлення склала 77,40 грн., що підтверджується квитанцією від 27.06.2013 року № 5455.

Таким чином, понесені ОСОБА_2 та документально підтверджені судові витрати становлять 7 141,97 грн.

Разом з тим, оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 7 027,27 грн. грн. у відшкодування судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст.ст. 23, 525, 526, 530, 610, 625, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 61, 79, 84, 88, 174, 209, 213 - 215, 218, 223-228 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 140 220 грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 4 206 грн. 60 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 7 027 грн. 27 коп. у відшкодування судових витрат.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії до Печерського районного суду міста Києва.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.В.Кирилюк