Рішення № 32768645, 31.07.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2013 р. Справа № 918/918/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом Рівненського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради (далі - Рада), Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (далі - Підприємство) до товариства індивідуальних власників квартир "Сім'я" (далі - Товариство) про стягнення заборгованості в сумі 16 055 грн. 88 коп.,

за участі представників:

Ради: не з'явився,

Підприємства: Роговського Р.С. за дов. від 18 січня 2013 року № 139/01-11,

Товариства: не з'явився,

органу прокуратури: Герасимчук Ю.М. за посв. від 20 жовтня 2012 року № 010595,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2013 року Рівненський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Ради та Підприємства про стягнення з Товариства 16 055 грн. 88 коп. В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що на виконання умов договору на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію № 768, укладеного між Підприємством та Товариством 1 жовтня 2009 року, з урахуванням додатку № 1 до цієї угоди, останньому протягом липня 2012 року - травня 2013 року були надані послуги по водопостачанню та водовідведенню. Оскільки відповідач взятий на себе обов'язок щодо оплати наданих йому у вищезазначений період послуг виконав не в повному обсязі, заборгувавши Підприємству 15 327 грн. 81 коп., прокурор, посилаючись на статті 509, 526, 549-551, 610, 611, 624, 625, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193, 231-232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтю 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", просив суд стягнути з Товариства вищезазначену суму боргу, а також 487 грн. 42 коп. пені та три проценти річних у розмірі 240 грн. 65 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13 червня 2013 року порушено провадження у справі № 918/918/13, розгляд якої було призначено на 26 червня 2013 року.

Ухвалою суду від 26 червня 2013 року розгляд справи було відкладено на 31 липня 2013 року.

До початку судового засідання 31 липня 2013 року через канцелярію суду надійшла заява Підприємства від 30 липня 2013 року № 2419/01-11 про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої останнє просило суд стягнути з Товариства 17 654 грн. 03 коп. основного боргу за надані позивачем протягом липня 2012 року - липня 2013 року послуги по водопостачанню та водовідведенню (з урахуванням проведених відповідачем 31 травня 2013 року та 12 липня 2013 року часткових погашень суми боргу в загальному розмірі 1 600 грн. 00 коп.), 487 грн. 42 коп. пені та три проценти річних у розмірі 240 грн. 65 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 31 липня 2013 року представники Підприємства та прокуратури позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві (з урахуванням заяви від 30 липня 2013 року № 2419/01-11 про збільшення розміру позовних вимог), та наполягали на їх задоволенні.

Рада про дату, час і місце розгляду даної справи була повідомлена належним чином, проте явку свого повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечила, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням причин щодо своєї явки на адресу суду не направила.

Товариство також не забезпечило явку свого повноважного представника у призначені судові засідання, витребуваних судом документів не надало, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направило.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33028, місто Рівне, вулиця В'ячеслава Чорновола, будинок 35А. Проте вказані поштові відправлення були повернуті підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну їх зберігання (а.с. 69-72).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів. Водночас останній своїми процесуальними правами щодо участі в господарських засіданнях, подачі доказів та їх дослідженні не скористався.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника Товариства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Підприємства та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 жовтня 2009 року між Товариством та Підприємством був укладений договір на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію № 768, за умовами якого, з урахуванням додатку № 1 до цього договору, останнє зобов'язалося надати відповідачу послуги з водопостачання, водовідведення та очищення стічних вод, а Товариство, у свою чергу, - своєчасно оплатити надані послуги (а.с. 9-10).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1.1 даної угоди об'єми і характеристика води та стоків, вид послуг, що надаються, наведені в дислокації об'єктів у додатку № 1 до цього договору.

Згідно дислокації об'єктів і розрахунків водопостачання та водовідведення, що є невід'ємною частиною договору № 768 від 1 жовтня 2009 року, зазначені послуги надаються Товариству за адресою: м. Рівне, вул. Чорновола, буд. 35 А (а.с. 10).

Кількість води, використаної абонентом, визначається за показниками перевірених і опломбованих водолічильників (пункт 3.1 договору).

Пунктом 3.3 даного договору передбачено, що кількість господарсько-побутових і виробничих стоків приймається рівною кількості спожитої води з комунального водопроводу та інших джерел разом взятих.

Розрахунки за воду, використану абонентом, та стоки здійснюються відповідно до глави 3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу № 65 від 1 липня 1994 року, чинного законодавства України та встановлених тарифів (для населення 2 грн. 16 коп. - (водопостачання); 1 грн. 99 коп. (водовідведення); для інших споживачів - 5 грн. 49 коп. (водопостачання); 6 грн. 38 коп. (водовідведення). У разі їх зміни оплата наданих послуг здійснюється за новими тарифами без будь-яких узгоджень з абонентом розмірів цих тарифів та термінів їх введення (пункт 3.5 договору).

У пункті 3.6 сторони погодили, що абонент проводить оплату за отримані послуги згідно даного договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підприємства, який вказаний у рахунку за послуги водопостачання та водовідведення, протягом 3 днів з дня його отримання. При цьому абонент самостійно отримує рахунок до 10 числа кожного наступного місяця. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачується неустойка; 2) у другу чергу сплачується основна сума боргу.

Пунктом 3.8 договору передбачено, що у разі наявності у абонента заборгованості більше як за 1 місяць, здійснена абонентом оплата рахується як погашення заборгованості за минулий період незалежно від дати, періоду оплати, зазначеному в платіжному дорученні чи касовому чеку.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору у період з липня 2012 року по липень 2013 року Товариству було надано послуги по водопостачанню та водовідведенню на загальну суму 19 751 грн. 07 коп. (у липні 2012 року на суму 847 грн. 17 коп., у серпні 2012 року на суму 868 грн. 67 коп., у вересні 2012 року на суму 889 грн. 42 коп., у жовтні 2012 року на суму 740 грн. 12 коп., у листопаді 2012 року на суму 418 грн. 30 коп., у грудні 2012 року на суму 2 001 грн. 64 коп., у січні 2013 року на суму 2 101 грн. 78 коп., у лютому 2013 року на суму 1 871 грн. 77 коп., у березні 2013 року на суму 2 020 грн. 65 коп., у квітні 2013 року на суму 2 049 грн. 74 коп., у травні 2013 року на суму 2 015 грн. 59 коп., у червні 2013 року на суму 2 045 грн. 35 коп., у липні 2013 року на суму 1 880 грн. 87 коп.). У зв'язку з цим Підприємством згідно умов даного договору було виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату отриманих послуг (а.с. 50-60, 75-76).

Про належне виконання Підприємством своїх зобов'язань за даним договором щодо надання послуг по водопостачанню та водовідведенню також свідчить відсутність з боку Товариства претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Однак всупереч умовам договору споживач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості наданих йому у вищезазначений період послуг виконав не в повному обсязі та несвоєчасно проводив оплату їх вартості, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед Підприємством у розмірі 17 654 грн. 03 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором від 1 жовтня 2009 року № 768, яка складає 17 654 грн. 03 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед Підприємством, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог прокурора про стягнення з Товариства вказаної суми, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати вартості наданих йому послуг за договором від 1 жовтня 2009 року № 768, прокурор просив суд стягнути з Товариства 487 грн. 42 коп. пені, нарахованої за несвоєчасне проведення розрахунків на відповідні суми основного боргу за період з 14 серпня 2012 року по 14 травня 2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2 укладеної між сторонами угоди передбачено, що у разі несплати або часткової оплати послуг водоканалу у встановлені цим договором строки абоненту нараховується пеня протягом усього періоду прострочення за кожний календарний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який оплачується пеня.

Судом встановлено, що розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої прокурором, відповідає вищезазначеним приписам законодавства, положенням договору, а також є арифметично вірним, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також прокурор на підставі статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 240 грн. 65 коп., нараховані на відповідні суми основного боргу за період з 14 липня 2011 року по 14 травня 2013 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений прокурором до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми також підлягає задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства індивідуальних власників квартир "Сім'я" (33028, місто Рівне, вулиця В'ячеслава Чорновола, будинок 35А, ідентифікаційний код: 22556531) на користь Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (33028, місто Рівне, вулиця Степана Бандери, будинок 2, ідентифікаційний код: 03361678) 17 654 (сімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 03 коп. основного боргу, 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 42 коп. пені та три відсотки річних у розмірі 240 (двісті сорок) грн. 65 коп.

Стягнути з товариства індивідуальних власників квартир "Сім'я" (33028, місто Рівне, вулиця В'ячеслава Чорновола, будинок 35А, ідентифікаційний код: 22556531) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 1 серпня 2013 року

Суддя Є.В. Павленко