Рішення № 32768339, 23.07.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" липня 2013 р. Справа № 906/965/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Селявін І.І. - довір. №01/17с-219 від 03.05.2012;

від відповідача: ОСОБА_2 - НОМЕР_1 від 13.07.2007

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (АР Крим, с. Мазанка, Сімферопольський район)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 7530,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача 7530,90грн., з яких 5276,54грн. основної заборгованості, 2170,08грн. неустойки, 10,55грн. інфляційних та 73,73грн. 3% річних.

В судовому засіданні представник позивача повідомив, що станом на день судового розгляду справи заборгованість відповідача за поставлений товар згідно договору №0354-513 від 03.12.2010 відсутня, на підтвердження чого надав довідку №31/08-23т/14-63 від 23.07.2013 та акт звірки взаєморозрахунків від 01.08.2013 (а.с.22-23). Зауважив, що оскільки заявлені до стягнення з відповідача штрафні санкції останнім не сплачені, позивач підтримує позовні вимоги на суму не оплаченої відповідачем неустойки, інфляційних та 3 % річних, які станом на дату судового засідання складають 2254,36грн.

Відповідач в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, зокрема, вказав про повну сплату суми основного боргу у розмірі 5276,54грн.; проти нарахованої позивачем неустойки, інфляційних та 3 % річних у заявленому до стягнення розмірі заперечив.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (позивач/постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідач/покупець) договору поставки №0354-513 від 03.12.2010 (далі - договір, а.с.7-8), постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої, що іменуються як продукція та/чи товар, в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах даного договору (п.1.1).

Ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції, яка підлягає продажу згідно даного договору зазначається в додаткових угодах (додатках/специфікаціях до даного договору) чи можуть погоджуватися сторонами під час підписання накладної(их) і вказуватися в них (накладних). Продукція поставляється партіями. Партією продукції вважається кількість продукції, яка вказана в накладній (п.п.2.1, 2.2 договору).

Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що продукція поставляється на умовах DDP (ІНКОТЕРМС 2000 року) - адреса торговельної точки покупця. Постачання партій продукції здійснюється постачальником протягом 3 робочих днів з моменту погодження сторонами усної заявки покупця. Заявка покупця не являється невід'ємною частиною даного договору (п.2.5 ).

Моментом передачі партії (датою поставки) продукції являється дата її фактичного отримання, вказана покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію (відмітка ставиться на екземплярі постачальника)(п.2.10 договору).

Враховуючи те, що поставка продукції буде здійснюватися централізовано-кільцевими перевезеннями, відпуск продукції покупцю може здійснюватись без довіреності на отримання цінностей при умові виконання сторонами вимог абзацу 3 пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання п.2.11 договору, відповідачем було направлено позивачу лист зі зразками підписів та/або штампа та списку матеріально-відповідальних осіб, уповноважених отримувати товарно-матеріальні цінності від ТОВ "Кримська водочна компанія" без довіреності (а.с.17).

13.12.2012 та 26.12.2012 згідно видаткових накладних №РН-13-020111 (а.с.9) та №РН-13-020779 (а.с.10) позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 9015,90грн. Факт поставки продукції відповідачем не заперечується.

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.2.9 договору покупець зобов'язується оплачувати кожну придбану згідно даного договору партію продукції, не пізніше 7 календарних днів з моменту її передачі.

Згідно п.2.7 договору покупець оплачує вартість кожної партії продукції, яка постачається, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника. Підставою для оплати продукції, отриманої покупцем по даному договору, являється видаткова накладна, або ТТН №1-ТН/алког/, або даний договір.

Пунктом 2.8 договору сторони визначили, що грошові кошти, які надходять від покупця в оплату за отриману згідно договору продукцію, зараховуються постачальником в рахунок погашення заборгованості покупця послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченої накладної/ТТН.

Як вбачається з фіскальних чеків на оплату товару, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків виконав частково, сплативши на рахунок позивача 24.01.2013 - 1000,00грн., 28.01.2013 - 600,00грн., 29.01.2013 - 500,00грн., 04.02.2013 - 1039,36грн., 28.03.2013 - 300,00грн., 31.03.2013 - 150,00грн. та 15.04.2013 - 150,00грн., а всього 3739,36грн. (а.с.11-12).

Таким чином, на дату звернення до суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість за отриманий згідно договору від 03.12.2010 товар на суму 5276,54грн. (9015,90грн. - 3739,36грн.), що підтверджується видатковими накладними (а.с.9-10), копіями фіскальних чеків ТОВ "Кримська водочна компанія" (а.с. 11-12), довідкою позивача про стан заборгованості №31/08-23т/14-63 від 23.07.2013 (а.с.22) та іншими матеріалами справи.

Разом з тим, в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідачем було сплачено основну суму заборгованості у розмірі 5276,54грн., що підтверджується довідкою позивача №31/08-23т/14-63 від 23.07.2013 (а.с.22) та актами звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012 та 01.08.2013 (а.с.23-24).

Оскільки вказана сума була оплачена відповідачем після звернення позивача до суду, провадження у справі в частині стягнення 5276,54грн. слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Що стосується заявленої позивачем неустойки, що згідно розрахунку останнього становить 2170,08грн., слід зазначити наступне.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 343 ГК України передбачено, що розмір пені за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічна позиція викладена і в ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 №543/96-ВР.

Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що у випадку недотримання термінів оплати продукції, встановлених в п.2.9 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від ціни неоплаченої продукції за кожен день прострочення. У випадку якщо прострочення оплати складає більше 30 календарних днів покупець, крім того, повинен виплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від ціни партії продукції, оплата якої прострочена.

Так, позивач при здійсненні розрахунку пені у сумі 366,90грн. застосував подвійну облікову ставку НБУ за період з 03.01.2013 по 21.06.2013 на суму несплаченого боргу у розмірі 5276,54грн.

При цьому, у зв'язку з тим, що прострочення в оплаті за поставлений згідно накладних товар склала більше тридцяти днів, позивач, керуючись п. 4.1 договору, заявив до стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20%, що складає 1803,18грн.

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені та штрафу, господарський суд встановив, що нарахування проведено обґрунтовано, відповідно до вимог чинного законодавства та положень договору.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, розмір 3% річних за період з 03.01.2013 по 21.06.2013 на суму 5276,54грн. складає 73,73грн.

Судом встановлено, що виходячи з вказаного позивачем періоду нарахування, вимога про стягнення 3% річних у заявленій сумі є обґрунтованою та такою, що відповідає умовам договору і вимогам чинного законодавства України.

Що стосується нарахованих до стягнення з відповідача 10,55грн. інфляційних, то їх розрахунок позивачем проведено вірно, тому вимогу про їх стягнення у заявленій позивачем сумі суд задовольняє в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін (ст.32 ГПК).

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Заперечення відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, положеннями договору сторін та нормами чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 2254,36грн., з яких: 2170,08грн. неустойки, 73,73грн. 3% річних та 10,55грн. інфляційних. В частині стягнення 5276,54грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню за п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,49,80,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (97530, АР Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул.Садова, буд.19, ідент. код 36499654): 2170,08грн. неустойки; 73,73грн. 3% річних; 10,55грн. інфляційних та 1720,50грн. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 5276,54грн. боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.07.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу