Рішення № 32768129, 23.07.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" липня 2013 р. Справа № 906/953/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Слюсаренко І.Я. - довір. №538 від 22.07.2013;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Жежелівський кар'єр" (с.Жежелів Козятинський район Вінницька область)

до Міського комунального підприємства "Бердичівкомунсервіс" (м.Бердичів)

про стягнення 38739,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 38739,40грн., з яких: 35873,00грн. основного бору, 943,51грн. пені, 1887,02грн. 30% річних та 35,87грн. інфляційних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Повідомив, що станом на дату судового засідання заборгованість відповідача за поставлений товар не змінилась та складає 35873,00грн., на підтвердження чого надав довідку про стан заборгованості відповідача №554 від 23.07.2013 (а.с.58).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.56).

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного між Публічним акціонерним товариством "Жежелівський кар'єр" (позивач/постачальник) та Міським комунальним підприємством "Бердичівкомунсервіс" (відповідач/покупець) договору поставки щебеневої продукції №108/11-12 від 20.11.2012 (далі - договір, а.с.9-11), постачальник зобов'язується передати покупцю у власність щебеневу продукцію (надалі - товар) в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (п.1.1).

Найменування товару: відсів гранітний - 1000 тон, за ціною 25,00грн. за 1 тону (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.2 договору, загальна кількість товару, асортимент і ціна товару погоджується сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних, які виписуються постачальником.

Загальна сума договору (з урахуванням ПДВ): 25000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 4166,67грн. (п.2.4).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення покупця. Поставка товару здійснюється в строки, погоджені сторонами при прийнятті заявки.

Передача товару здійснюється в пункті поставки. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару та підписання сторонами накладних або актів приймання-передачі (п.6.2). Товар передається покупцю частинами-партіями. Під партією товару сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній (п.6.3 договору).

Як підтверджується матеріалами справи, з метою належного виконання умов договору в частині поставки товару, позивачем на підставі видаткових накладних №ПР-1745 від 23.11.2012 (а.с.14), №ПР-0000008 від 09.01.2013 (а.с.16), №ПР-0000062 від 14.02.2013 (а.с.18) та №ПР-0000171 від 27.03.2013 (а.с.19) було поставлено відповідачу, а останнім, згідно виданих на ім'я представника відповідача довіреностей №113 від 23.11.2012 (а.с.24), б/н від 09.01.2013 (а.с.23), №12 від 26.03.2013 (а.с.22) та №7 від 14.02.2013 (а.с.21), прийнято товару на загальну суму 35873,00грн.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 5.1 договору визначено, що покупець здійснює плату вартості партії товару, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою на 30 календарних днів, після отримання продукції.

09.01.2013 між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №1 до договору №108/11-12 від 20.11.2012 (а.с.12), згідно пункту 1 якого, сторони виклали п.5.1 договору в новій редакції: покупець здійснює оплату вартості партії товару, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника за отриманий товар з відстрочкою платежу до 10 лютого 2013 року.

26.03.2013 між сторонами спору було підписано Додаток №2 до договору №108/11-12 від 20.11.2012 (а.с.13), яким знову змінено п.5.1 договору, а п.1.2 договору викладено в новій редакції.

Так, згідно п.1.2 договору (з урахуванням Додатку №2 від 06.03.2013), предметом договору є товар - відсів кубовидний фракції 0 х 5 мм - 200 тон, за ціною 40,00грн. за 1 тону.

Відповідно до п.5.1 договору (з урахуванням Додатку №2 від 06.03.2013), покупець зобов'язується суму боргу за фактично отриманий товар, а саме: 421,2 тони відсіву та 778,1 тони відсіву кубовидного фракції 0-5мм на загальну суму 35873,00, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу до 8 квітня 2013 року.

Як вбачається з пояснень позивача, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий товар не виконав, у зв'язку з чим 15.05.2013 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №367 про сплату заборгованості на суму 35873,00грн., яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день судового розгляду справи становить 35873,00грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.14,16,18-19), додатками до накладних (а.с.15,17,20), довіреностями на отримання товару (а.с.21-24), довідкою про стан заборгованості №554 від 23.07.2013 (а.с.58) та іншими матеріалами справи.

У відповідності до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за поставлений товар обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, та підлягають задоволенню на суму 35873,00грн.

Що стосується заявленої до стягнення позивачем пені, що згідно розрахунку останнього становить 943,51грн. (а.с.28), слід зазначити наступне.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 343 ГК України передбачено, що розмір пені за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічна позиція викладена і в ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 №543/96-ВР.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що при невиконанні чи неналежному виконанні умов даного договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від неоплаченої суми, або суми невиконаної чи неналежне виконаної умови.

Згідно поданого розрахунку (а.с.28), позивач за період з 09.04.2013 по 11.06.2013 визначив суму пені за прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару у розмірі 943,51грн.

Дослідивши надані позивачем розрахунки, судом встановлено, що пеня нарахована останнім вірно, тому вимога про її стягнення у розмірі 943,51грн. є обґрунтованою.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, п.8.2 договору передбачено, що покупець, у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача (а.с.29), розмір 30% річних за період з 09.04.2013 по 11.06.2013 на суму 35873,00грн. складає 1887,02грн.

Судом встановлено, що виходячи з вказаного позивачем періоду нарахування, вимога про стягнення 30% річних у заявленій сумі є обґрунтованою та такою, що відповідає умовам договору і вимогам чинного законодавства України.

Що стосується нарахованих до стягнення з відповідача 35,87грн. інфляційних, то їх розрахунок позивачем проведено вірно, тому вимогу про їх стягнення у заявленій позивачем сумі суд вважає правомірною.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів сплати заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на суму 38739,40грн., з яких: 35873,00грн. боргу по оплаті поставленого товару, 943,51грн. пені, 1887,02грн. 30% річних та 35,87грн. інфляційних.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,34,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства "Бердичівкомунсервіс" (13300, Житомирська обл., місто Бердичів, вул. Чуднівська, будинок 156, іден. код. 37752790)

на користь Публічного акціонерного товариства "Жежелівський кар'єр" (22116, Вінницька обл., Козятинський район, село Жежелів, вул. Леніна, ідент. код. 00292379):

- 35873,00грн. боргу по оплаті поставленого товару;

- 943,51грн. пені;

- 1887,02грн. 30% річних;

- 35,87грн. інфляційних;

- 1720,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.07.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати: 1 - в справу,

2.3 - сторонам рек. з пов.