Рішення № 32767888, 17.07.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3654/13-ц

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

17 липня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Шаховніної М. О. ,

при секретарі - Довгалюк Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Дієса" про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 24 вересня 2012 року він був прийнятий на посаду продавця непродовольчих товарів ТОВ "Дієса", а 18 лютого 2013 року був звільнений з займаної посади за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Однак, в день його звільнення відповідачем не було проведено виплату заробітної плати за лютий 2013 року, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість. Час затримки виплати заробітної плати становить 16 робочих днів (з 19.02.2013 року по 12.03. 2013 року).

Крім того, як зазначає позивач, своїми діями відповідач наніс йому моральну шкоду, що виразилась у душевних стражданнях.

Посилаючись на те, що відповідач порушив норми трудового законодавства та своїми діями спричинив моральну шкоду, ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь з ТОВ "Дієса" середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 1 658 грн. 24 коп. та моральну шкоду у розмірі 6 218 грн. 40 коп.

У судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву, в якій просить позов задовольнити та розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини поважності неявки в судове засідання суду не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заочний розгляд справи відбувається за відсутності представника відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, на підставі ухвали про заочний розгляд справи.

Суд, вважає можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач був прийнятий на роботу на посаду продавця непродовольчих товарів Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" з 24 вересня 2012 року (а.с. 3).

Відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 звільнений з посади продавця непродовольчих товарів Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" 18 лютого 2013 року згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 3).

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України.

У силу ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки ПАТ "Альфа-Банк" вбачається, що заробітна плата за лютий 2013 року позивачу була виплачена лише 12 березня 2013 року (а.с. 4).

При обчисленні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку суд виходить з Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.

При цьому, суд виходить із нарахованої заробітної плати за останні 2 місяці (1188,13 грн. та 1324,61 грн.), а затримка розрахунку складає 16 робочих днів (з 19.02.2013 року по 12.03. 2013 року).

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку складає 1188,13 грн. + 1324,61 грн./ 31 день = 103,64 грн. (середньоденна заробітна плата) х 16 днів (час вимушено прогулу) = 1 658,24 грн.

Враховуючи те, що фактичний розрахунок по заробітній платі перед позивачами було проведено 12 березня 2013 року, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 1 658,24 грн., а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно роз'яснень п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд визначає зазначену суму без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Враховуючи доведеність позивачем, що саме діями відповідача були порушені законні права позивача, що призвело до його моральних страждань, суд вважає за можливе задовольнити частково вимоги позивача про стягнення з відповідача 200 грн. моральної шкоди.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави 229,40 грн. судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. 47, 116,117 КЗпП України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 15, 58, 59, 60, 88, 209, 212-215, 224, 228, 233 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (код ЄДРПОУ 36483471) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 1 658 грн. 24 коп. (одна тисяча шістсот п'ятдесят вісім гривень двадцять чотири копійки) без урахування податків та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на користь ОСОБА_1 200 грн. моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (код ЄДРПОУ 36483471) в дохід держави 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень сорок копійок).

У решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя М. О. Шаховніна