Рішення № 32763710, 31.07.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17116/13-ц

Провадження №2/761/6484/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 липня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді: Піхур О.В.

при секретарі: Маліченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк Руский Стандарт" про зобов'язання у виконанні договору банківського вкладу, стягнення упущеної вигоди, реального збитку, компенсації моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Руский Стандарт" ( далі - відповідач) про зобов'язання у виконанні договору банківського вкладу, стягнення упущеної вигоди, реального збитку, компенсації моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.02.2013 р. між ним та відповідачем було укладено договір № 021049919 банківського вкладу (депозиту) «Руский Стандарт - Рантьє» (далі - договір) з терміном дії до 13.02.2014 р. Позивач зазначає, що 23.04.2013 р. відповідно до п.п. 2.1. та 3.1.1 договору, він мав намір поповнити свій вклад на суму 10000,00 доларів США, проте відповідач відмовив йому у поповненні вкладу посилаючись на заборону Головного банку у прийомі додаткових внесків згідно із п. 4.2. договору. У зв'язку із відмовою прийняти грошовий внесок, позивач звернувся до відповідача із заявою про відповідь щодо даної відмови, проте відповідь не вирішила проблему позивача та була звичайною відпискою зі сторони банку. Позивач вважає, що п. 4.2. договору, в якому зазначено, що банк має право встановлювати правила та обмеження на внесення додаткових внесків на депозитні рахунки, є нікчемним, завуальованим та прописаним нечітко, що порушує вимоги ЗУ «Про захист прав споживачів». Крім того, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити йому проценти упущеної вигоди, відповідно до ст. 1061 ЦК України, які він міг би отримати у разі внесення додаткового внеску на рахунок в суму 10000,00 тис. доларів США, а саме в сумі 230,6 доларів США. Також, у зв'язку із відмовою зарахувати додатковий внесок, позивач був змушений витрачати кошти на листування, що спричинило йому збитки на суму 20,00 грн. Позивач вважає, що незаконними діями відповідача, йому було завдано моральної шкоди, яка виразилася в порушенні його планів на розпорядження коштами, а відмова була сильним шоком від нахабства і беззаконності дій по відношенні до вкладників, окрім того йому багато часу довелося витратити на відновлення порушеного права.

Тому, позивач просив суд зобов'язати відповідача виконувати умови договору банківського вкладу (депозиту) «Руский Стандарт - Рантьє» від 13.02.2013 р. № 021049919 протягом усього періоду дії договору поповнювати вклад (особистий рахунок № НОМЕР_1) шляхом прийняття та зарахування отриманих від вкладника готівкових грошових коштів або шляхом безготівкового перерахування; стягнути з відповідача упущену вигоду за договором банківського вкладу у розмірі 230,6 доларів США, реальний збиток в сумі 20,00 грн. та у відшкодування моральної шкоди - 21000,00 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову посилаючись на те, що згідно із п. 8.1. договору, позивач підтверджував, що він був ознайомлений, розумів і повністю погоджувався з усіма положеннями договору і зобов'язувався неухильно їх дотримуватися. Зазначив, що наказом банку № 347 від 17.04.2013 р. було встановлено заборону на поповнення всіх діючих строкових вкладів в іноземній валюті з 19.04.2013 р., керуючись в даному випадку п.п. 4.1 та 4.2 ст. 4 договору. У відповідності до п. 4.3. ст. 4 договору, відповідач повідомив позивача про обмеження на внесення додаткових внесків. Представник відповідача вважає зазначену заборону правомірною та такою, що відповідає умовам договору, а тому заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справ, вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як передбачено ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В судовому засіданні встановлено, що 13.02.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 021049919 банківського вкладу (депозиту) «Руский Стандарт - Рантьє» з терміном дії до 13.02.2014 р.

Позивач зазначив, що 23.04.2013 р. відповідно до п.п. 2.1. та 3.1.1 договору, він мав намір поповнити свій вклад на суму 10000,00 доларів США, проте відповідач відмовив йому у поповненні вкладу посилаючись на заборону Головного банку у прийомі додаткових внесків згідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 договору вкладник вправі в будь - який час вносити кошти на депозитний рахунок як у готівковій формі в касах банку, так і безготівковим грошовими переказами відповідно до чинного законодавства України та встановлених банком правил та обмежень.

П. п. 4.1. ат 4.2. ст. 4 договору передбачено право відповідача на встановлення обмежень щодо зарахування внесків, на підставі якого наказом банку, витяг якого міститься в матеріалах справи, № 347 від 17.04.2013 р. було встановлено заборону на поповнення всіх діючих строкових вкладів в іноземній валюті з 19.04.2013 р.

У відповідності до п. 4.3. ст. 4 договору, відповідач повідомив позивача не менше ніж за один день, способами вказаними в п. 2.7.1. договору, а саме: шляхом розміщення повідомлень на інформаційних стендах у відділеннях банку та на веб-сайті банку в мережі Інтернет, що підтверджується п.п. 8,9,10 зазначеного наказу.

Отже, наказ № 327 про встановлення обмежень на зарахування внесків, є правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства та умовам договору, з яким позивач був ознайомлений та погодився зі всіма його умовами при підписанні про що зазначено в п. 8.1. договору.

Згідно з ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її прав, має право на їх відшкодування.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а як вбачається з матеріалів справи позивачем не було надано доказів на обґрунтування своїх позовних вимог.

Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам та поясненням сторін, враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено, що позивач при підписанні договору був ознайомлений із його змістом і умовами та те, що наказом банку № 347 від 17.04.2013 р. заборону на поповнення всіх діючих строкових вкладів в іноземній валюті з 19.04.2013 р. було встановлено правомірно і відповідно до умов договору, суд вважає, що умови договору не суперечать вимогам ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому відповідач прав позивача не порушував, а отже у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 57, 60, 88, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, ЦПК України; ст. ст. 22, 207, 526, 627, 628, 1167 ЦК України; п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 4 від 31.03.1995 року (із змінами та доповненнями); ЗУ «Про захист прав споживачів», суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк Руский Стандарт" про зобов'язання у виконанні договору банківського вкладу, стягнення упущеної вигоди, реального збитку, компенсації моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя