Рішення № 32761662, 25.07.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-2391/2011

Провадження № 22ц/779/1564/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Мелінишин Г.П., Фединяка В.Д.

секретаря Петріва Д. Б.

з участю представника позивача Винника І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, з апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 28 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2010 року представник ПАТ «Фольксбанк» звернувся в суд із зазначеним позовом та після уточнення позовних вимог просив звернути стягнення на предмет іпотеки - двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 49, 4 кв.м., яка належить ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з метою погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 33 216,48 дол. США (що еквівалентно 263 672,42 гривень) на користь ПАТ «Фольксбанк» та примусово виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з вказаної квартири.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтував тим, що відповідач має заборгованість перед банком по кредитному договору від 22 серпня 2008 року на час подання заяви в сумі 24 637, 23 дол. США, що еквівалентно 194 727,74 гривні, яка підлягає стягненню за рахунок двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки згідно договору від 23 серпня 2007 року та належить на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_5

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 березня 2013 року позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22 серпня 2007 року звернено стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 23 серпня 2007 року та договору від 22 жовтня 2007 року про внесення змін до договору іпотеки: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 для погашення 263 672, 42 гривень заборгованості за кредитним договором шляхом надання ПАТ «Фольксбанк» права на продаж вказаного нерухомого майна з укладенням від імені іпотекодавця договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем з повідомленням іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки про свій намір укласти цей договір за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, надання ПАТ «Фольксбанк» всіх повноважень, необхідних для продажу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На дане рішення представник ПАТ «Фольксбанк» подав апеляційну скаргу, просив його змінити, ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги Банку про примусове виселення відповідачів з двокімнатної квартири АДРЕСА_1, в решті рішення залишити без змін.

Свої вимоги мотивував тим, що рішення в частині відмови у задоволенні позову про примусове виселення мешканців предмету іпотеки ухвалено всупереч нормам іпотечного договору та законодавства України, ґрунтується на необ'єктивних суперечливих одне одному висновках суду, неправильному застосуванню норм матеріального та процесуального права. Суд прийшов до помилкового висновку, що позивачем не було надано суду достатніх доказів повідомлення відповідача про добровільне звільнення приміщення, хоча на адресу суду було надано копії квитанцій про поштове відправлення на адреси відповідачів вимоги про звільнення квартири в місячний термін. Під час судового розгляду відповідачі не заперечували факт отримання повідомлень від банку.

Судом не враховано п. 21 іпотечного договору, що звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення всіх мешканців зареєстрованих у встановленому порядку за місцезнаходженням майна, що є предметом іпотеки по даному договору та після прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити предмет іпотеки протягом одного календарного місяця з дня отримання такої вимоги.

Також суд не взяв до уваги вимоги ст.. 39, 40 ЗУ «Про іпотеку» про те, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою іпотеко держателя вправі ухвалити рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, який вимоги скарги підтримав, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення підлягає з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у виселенні відповідачів суд першої інстанції зазначив про відсутність належних доказів отримання вимог Банку про добровільне звільнення предмету іпотеки-квартири.

Однак такий висновок суду не відповідає обставинам справи, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для його скасування в цій частині з ухваленням нового рішення.

Суд першої інстанції повинен був взяти до уваги, що згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч. ч. 2 і 3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» законодавець установлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30 березня 2012 року « 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати, що згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

За обставинами справи, рішенням Івано-Франківського міського суду від 9 грудня 2009 року ОСОБА_3 зобов'язано сплатити заборгованість за кредитним договором від 22 серпня 2008 року. Оскаржуваним рішенням суд звернув стягнення в рахунок погашення кредитної заборгованості на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки згідно договору від 23 серпня 2007 року та належить на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_5

Суд першої інстанції повинен був звернути увагу, що на а.с. 25-30 знаходяться вимоги до всіх трьох відповідачів, звільнити у місячний строк квартиру у зв'язку із зверненням з позовом в суд про стягнення іпотечного майна в рахунок погашення боргу.

Зазначені вимоги надсилались відповідачам рекомендованою поштою, тому у суду першої інстанції при зверненні стягнення на квартиру для погашення кредитного зобов'язання не було законних підстав для відмови у виселенні іпотекодавців із заставленої квартири.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» задоволити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 28 березня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: Г.П. Мелінишин

В.Д. Фединяк