Рішення № 32761058, 26.07.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

2027/13349/2012

2/643/360/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2013 Московський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді Майстренко О.М. при секретарі Постульга О.Г. розглянувши у відритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності на 1\2 частину квартири та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання втративши право користування житловим приміщенням -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просить визнати ізольовану трикімнатну квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1, яка належить за договором купівлі -продажу ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) - спільною власністю подружжя.

Поділити спільне майно подружжя, а саме спірну квартиру та визнати за ним право власності на ? частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування посилається на те, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1, та перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, за даним позовом - ОСОБА_2 ( раніше ОСОБА_2 ), що проживає в даний час разом з ним за адресою: АДРЕСА_1.

З 24 грудня 1988 року по 1993 рік вони проживали з відповідачкою також разом в юридично оформленому шлюбі.

Шлюб був розірваний у 1993 році, але шлюбні стосунки між ними припинені не були, вони проживали разом, однією сім'єю увесь цей час до теперішнього моменту.

В період шлюбу і до моменту його юридичного припинення та в подальшому за час проживання з відповідачкою однією сім'єю за спільні кошти ними разом було придбане певне спільне майно, а саме: будинок, який був розташований АДРЕСА_2, було реалізоване спільно нажите майно, а саме будинок АДРЕСА_2; ізольована квартира розташована по АДРЕСА_3.; автомобіль "Таврія", автомобіль УАЗ, зазначене майно, а саме: ізольована квартира розташована по АДРЕСА_3.; автомобіль "Таврія", автомобіль УАЗ були продані ними за спільною згодою та кошти від продажу даного майна були витрачені на купівлю ізольованої трикімнатної квартири, розташованої в м. Харкові за адресою: АДРЕСА_1., договір купівлі- продажу якої був укладений на дружину - відповідача за даним позовом, про що свідчить копія договору купівлі - продажу даного житла.

На момент укладання договору купівлі спірної квартири відповідач проживала разом з ним та дочкою, однією сім'єю, за адресою: АДРЕСА_2.

Після купівлі даного помешкання, а саме ізольованої трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 вони разом із дружиною та дочкою переїхали до нього.

Пізніше ними у 2003 році був здійсненний продаж будинку придбаного за час шлюбу та розташованого за адресою: АДРЕСА_2, кошти від продажу данного майна були витрачені на ремонт у квартирі, придбаній у 2001 році за адресою АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, пред*явила позов до ОСОБА_1 та просить визнати останнього втративши право користування спірним жилим приміщенням.

В обґрунтування посилається на те, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23.09.1993 року (справа № 2-2729/1993) шлюб було розірвано.

Після розірвання шлюбу з відповідачем за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23.09.1993 року вони добровільно розділили спільно нажите майно, а саме: продали квартиру в Феодосії та автомобілі в 2000 році, будинок в м. Зміїв, отримавши кожний свою частку коштів.

Відповідач ОСОБА_1, після розірвання шлюбу, проживав в частині будинку по АДРЕСА_4, яка належала йому на праві особистої власності на підставі договору міни від 22.09.1986 року, посвідченого державним нотаріусом 3-ї Харківської державної нотаріальної контори, що підтверджується копією договору. Також він і був зареєстрований за даною адресою, що підтверджується наданими відповідачем довідками державної податкової інспекції.

Ще до розірвання шлюбу позивач та відповідачка припинили шлюбні стосунки і проживали окремо, про що свідчить рішення Московського районного суду м. Харкова, де зазначено, що з 1991 року шлюбні відносини припинено, причина розпаду сім'ї -порушення шлюбної вірності відповідача.

Про те, що позивач проживав окремо від відповідачки свідчать матеріали справи, оглянутої судом, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору міни недійсним, де зазначено, що до 1994 року відповідач проживав на АДРЕСА_4.

За цей час у відповідача були стосунки з іншими жінками, з якими він по декілька років проживав однією сім'єю. Так, в 2003 - 2004 році проживав з ОСОБА_5. З 2006 року після народження онука донькою ОСОБА_6, позивач зняв квартиру АДРЕСА_1 де мешкав приблизно до трьох років. 2009 - 2010 рік проживав з ОСОБА_7, потім одразу з ОСОБА_8, що підтверджується сторінкою з Інтернету ОСОБА_8, та фото, на яких позивач з іншою жінкою.

На підставі договору купівлі-продажу від 28.10.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_2 (ОСОБА_2.), є власницею трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 житловою площею 43,4 кв.м., загальною площею 62,8 кв.м., що підтверджується копією договору та витягу з державного реєстру, а також копією технічного паспорту.

Ця квартира придбана нею через вісім років після розірвання шлюбу з відповідачем за її особисті кошти. Вона сама сплачувала комунальні послуги та квартплату, благоустроювала квартиру, замовляючи у виробників двері та вікна.

На початку 2008 року відповідач звернувся до неї з проханням тимчасово зареєструвати його в спірній квартирі, так як у нього виникли негаразди з колишньою дружиною і він бажав вирішити питання зі своєю частиною будинку по вул. Семиградській. За її згодою 06.02.2008 року він зареєструвався в спірній квартирі, що підтверджується довідкою, наданою відповідачем.

Після реєстрації ОСОБА_1 в спірну квартиру не поселявся, речей не перевозив.

Протягом всього часу з моменту реєстрації у 2008 році, відповідач спірною квартирою не користувався, не виконував обов'язки, пов'язані з оплатою на утримання будинку та комунальних послуг, він тільки зберігав реєстрацію, що підтверджується актом сусідів та договором про реструктуризацію заборгованості, про яку ОСОБА_1 також не знав. За весь цей час лише відповідачка за основним позовом виконувала обов'язки по сплаті квартирної плати та комунальних послуг, що підтверджується наданими нею копіями квитанцій. Квитанція про нарахування комунальних платежів на дану квартиру, надана відповідачкою, свідчить про те, що за кожною позицією є величезна заборгованість. Відповідач за зустрічним позовом не надав жодного доказу, що він виконував обов'язок по утриманню житла. Таким чином відповідач навіть не набув право користування спірною квартирою.

Таким чином, позивачка вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, та просить її позов задовольнити.

Суд, вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а в позові ОСОБА_2 необхідно відмовити по наступним підставам.

Як було встановлено судом, та сторони не заперечували, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 1988 року по 1993 рік.

Рішенням Московського райсуду м. Харкова від 23.09.1993 року шлюб між сторонами був розірваний.

Від шлюбу мають спільну доньку- ОСОБА_6- ІНФОРМАЦІЯ_3.

Як вбачається з пояснень позивача ОСОБА_1, після розірвання шлюбу вони продовжували проживати однією сім*єю до 2012 року.

В період шлюбу і до моменту його юридичного припинення та в подальшому за час проживання з відповідачкою однією сім'єю за спільні кошти ними разом було придбане спільне майно, а саме: будинок, який був розташований АДРЕСА_2, було реалізоване спільно нажите майно, а саме будинок АДРЕСА_2; ізольована квартира розташована по АДРЕСА_3.; автомобіль "Таврія", автомобіль УАЗ.

Вказане майно, а саме: ізольована квартира розташована по АДРЕСА_3.; автомобіль "Таврія", автомобіль УАЗ були продані ними за спільною згодою та кошти від продажу даного майна були витрачені на купівлю ізольованої трикімнатної квартири, розташованої в м. Харкові за адресою: АДРЕСА_1., договір купівлі- продажу якої був укладений на дружину - відповідача за даним позовом, про що свідчить копія договору купівлі - продажу даного житла.

На момент укладання договору купівлі спірної квартири сторони проживала разом та з дочкою, однією сім'єю, за адресою: АДРЕСА_2.

Після купівлі спірного житлового помешкання, а саме ізольованої трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_1 разом із дружиною та дочкою переїхали до нього.

Пізніше ними у 2003 році був здійсненний продаж будинку, придбаного за час шлюбу та розташованого за адресою: АДРЕСА_2, кошти від продажу данного майна були витрачені на ремонт у квартирі, придбаній у 2001 році за адресою АДРЕСА_1.

Факт продажу вказаного майна сторони в судовому засіданні не заперечували, однак представник відповідача ОСОБА_2 пояснила, що вказане спільне майно, придбане в період шлюбу було ними продано за спільною згодою, а гроші, що були виручені з продажу спільного майна були поділені між ними по рівну.

Як вбачається з довідки з місця проживання, 06.02.2008 року позивач ОСОБА_1 зареєструвався в спірній квартирі, в якій також зареєстровані відповідачка ОСОБА_2 , їх спільна донька та онук.

З показань доньки сторін -ОСОБА_6, яка була допитана як свідок, вбачається, що позивач мешкав разом з ними однією сім*єю до 2012 року, до часу коли її мати не зареєструвала повторний шлюб.

Після реєстрації шлюбу між батьками стали виникати конфлікти щодо спірної квартири.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11, підтвердили суду, що сторони проживали однією сім*єю, вели спільне господарство, разом відпочивали.

Ці обставини також підтверджуються наданими суду сімейним фотоальбомом, на якому сторони спільно відпочивають, разом святкують новий рік, знаходяться в спірній квартирі на протязі до 2012 року.

Із наданої суду відеозйомки, також вбачається, що позивач разом з відповідачем та донькою знаходяться в спірній квартирі.

ОСОБА_1 будучи допитаним у судовому засіданні у відповідності зі ст..184 ЦПК України, підтвердив доводи позовної заяви та пояснив, що між ним та відповідачкою шлюб, який було укладено в 1988 році був юридично розірваний у 1993 році, але шлюбні стосунки між ними припинені не були до січня 2012 року.

ОСОБА_6, донька позивача, пояснила суду, що з дня свого народження мешкала разом з батьком ОСОБА_1 та матір*ю ОСОБА_2 (ОСОБА_2), до 2003 року в будинку у м. Змійов, Харківської області, а потім до січня 2012 року в м. Харкові, в квартирі АДРЕСА_1. Про те, що батько та матір були офіційно розлучені їй стало відомо в 2012 році. До січня 2012 року її батьки - позивач та відповідачка проживали разом однією сім'єю, вели спільне господарство. Батько працював, а мати була домогосподаркою.

ОСОБА_12, пояснив суду, що він мешкає в м. Змійов Харківської області, був сусідом сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яких він знав як батьків ОСОБА_6. З ОСОБА_6 він товаришував до того часу, як її батьки купили квартиру та поїхали зі Змійова до м. Харкова в 2003 році.

ОСОБА_14, пояснила, що у 2003 році вона придбала житловий будинок в м. Змійов, Харківської області у ОСОБА_6, з якими познайомилась з цього приводу як с подружжям, про те що вони не перебували у зареєстрованому шлюбі їй не було відомо.

ОСОБА_4 пояснила суду, що вона колишня дружина ОСОБА_1. Розлучилась з ним в 1996 році. Ій було відомо що він одружився з ОСОБА_2. До 2008 року ОСОБА_1 з ОСОБА_2 приїжджали до її постійного місця проживання - АДРЕСА_4 та користувалися ним, складали деякі речі в кімнаті, поводились один до одного як чоловік та дружина. Про те що вони не перебувають у зареєстрованому шлюбі їй не відомо. У 2010 році вона звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 З рішенням суду у 2011 році за нею залишено право користування приміщенням АДРЕСА_4, а ОСОБА_1. навпаки позбавлено.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що у період 1993 - 2012 роки сторони проживали однією сім*єю.

ОСОБА_1 в цей період часу працював, зареєстрований як приватний підприємець, мав значний дохід.

На час виникнення спірних правовідносин, вони регулювались Законом України №

885-ХІІ «Про власність», відповідно до ч. І ст. 17 якого майно, придбане внаслідок

спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено

письмовою угодою між ними.

Враховуючи вищевикладене, та те що факт проживання сторін однією сім'єю підтверджується доказами по справі, суд виходить з того, що вказані особи проживали разом та вели спільне господарство.

Наявність постійного доходу у ОСОБА_1 в цей період часу свідчить про те, що спірна квартира придбана за рахунок сумісної праці позивача та відповідача, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

В позові ОСОБА_2 суд відмовляє, так як визнає за ОСОБА_1 право власності на ? частину спірної квартири.

Керуючись ст.. ст.. 57-60 ЦПК України, ст.. ч. 1 ст. 17 Закона України № 885-ХХ11 «Про власність», суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім*єю без реєстрації шлюбу з 1993 року по 2012 рік.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1

В позові ОСОБА_2 відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Харківський апеляційний суд через районний суд протягом 10 днів.

Суддя: