Ухвала суду № 32759153, 15.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.07.2013 р. Справа№ 5015/2943/12

позивач: ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

до відповідача: ЛМКП "Львівтеплоенерго"

про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ

за заявою: ЛМКП "Львівтеплоенерго" заяву про розстрочку виконання рішення суду

Представники:

Позивача (Стягувач): Чижевська Р.В. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача (Боржник): не з'явився.

Суть спору:

Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" подано Заяву про розстрочення (на 15 років: з травня 2013р. по квітень 2028р. включно) виконання Рішення Господарського суду Львівської області від 21.08.2012р. у справі № 5015/2943/12 про стягнення з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 1621854,21грн. основного боргу, 37428,07грн. 3% річних, 16218,54грн. інфляційних нарахувань, 81696,04грн. пені, 35143,94грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 04.07.2013р. призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 17год. 20хв. 15.07.2013р.

Представнику Позивача оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача (Стягувача) в судове засідання з'явилась, надала пояснення по суті заяви.

15.07.2013 року представником через канцелярію суду подано заперечення на заяву Боржника про розстрочення виконання рішення суду з обґрунтуванням наявності підстав для відмови в задоволенні даної заяви.

Також, 15.07.2013р. представником подано клопотання в якому зазначено про те, що Позивач категоричного заперечує проти продовження строку розгляду заяви Відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Представник Заявника (Відповідача, Боржника) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

15.07.2013 року подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду заяви, яке мотивує перебуванням у відпустці представника по даній справі.

З приводу поданого клопотання суд зазначає, що враховуючи вимоги ч.1 ст.121 ГПК України щодо необхідності розгляду заяви у десятиденний строк; беручи до уваги заяву Стягувача про категоричне заперечення продовження строку розгляду заяви у строк, більше, ніж 10 днів, враховуючи також те, що Сторона (Боржник) згідно приписів ст.28 ГПК України не обмежена однією особою при здійсненні представництва, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів клопотання та відсутності правової підстави у суду для відкладення розгляду заяви, а відтак, відмови в задоволенні клопотання про відкладення розгляду заяви.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.08.2012р. у справі № 5015/2943/12 вирішено стягнути з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 1621854,21грн. основного боргу, 37428,07грн. 3% річних, 16218,54грн. інфляційних нарахувань, 81696,04грн. пені, 35143,94грн. судового збору.

12.02.2013 року головним державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Амбриз Р.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП 36518823 (на виконання наведеного рішення).

Вимога Товариства про розстрочення виконання Рішення суду обґрунтована складним фінансовим становищем, відсутністю вини Боржника у виникненні боргу, відсутністю коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо б було звернути стягнення, що призведе до загрози банкрутства.

Також, в обґрунтування заявлено вимоги стосовно розстрочення виконання рішення суду Боржник посилається на п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.01.2012 року.

Проте, Стягувач (Позивач) заперечив проти даної заяви з підстав наведених у запереченні на заяву про розстрочення виконання рішення суду поданої через канцелярію суду 15.07.2013 року.

Розглянувши заяву судом встановлено наступне.

1. Відповідно до 121 ГПК України господарський суд має право надати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках та при наявності обставини, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим.

Боржник є підприємством, яке надає послуги з теплопостачання та інше, всім категоріям споживачів та володіє обіговими коштами та активами, на які може бути накладене стягнення. Таким чином, обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, Боржником не доведені.

2. Щодо надання розстрочки виконання рішення суду стосовно наявності виняткових обставин, які також відсутні Стягувач зазначає наступне:

Посилання боржника на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності якої можливе надання розстрочки виконання рішення. Крім того, важке фінансове становище утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних обставин, що б унеможливило виконання договірних зобов'язань та рішення суду.

Також, Стягувач пояснив, що у зв'язку з тим, що ЛМКП "Львівтеплоенерго" на теперішній час веде активну господарську діяльність, а саме укладає договори, за якими отримує продукцію (в даному випадку природний газ) (наведене підтвердили в судовому засіданні представники Боржника), то повинно нести й обов'язки за цими договорами (укладеними з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"), а саме вчасно розраховуватись у відповідності до договірних умов.

При цьому суд бере до уваги, що Стягувач є державним підприємством, і невиконання рішення суду у встановлені законом строки може вплинути на права Держави.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Тому, враховуючи зазначену норму, надання розстрочки на підставі тяжкого фінансового стану боржника не може вважатися підставою для застосування положень п. 6 ст. 83 ГПК України, адже, враховуючи положення ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник у випадку порушення грошового зобов'язання не може посилатися на неможливість його виконання.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно з ст.174 ГК України, є господарський договір.

Спірний договір є двостороннім правочином, за змістом якого ДК "Газ України" взяла на себе обов'язок поставити природний газ Боржнику, а останній в свою чергу взяв на себе обов'язок прийняти та оплатити отриманий природний газ на умовах та в строки встановлені договором. Даний правочин не розповсюджується на бюджетні відносини, а вчасність надходження коштів Боржнику для погашення йому різниці в тарифах не впливає на порядок та строки проведення розрахунків, оскільки дана обставина не обумовлена умовами Договору.

Підставою для проведення розрахунків між сторонами за спожитий природний газ є спірний договір, зокрема п. 6.1 Договору та підписані акти приймання-передачі природного газу, а тому, виходячи з положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Крім цього суд бере до уваги, що згідно доводів самого ж Боржника, станом на час укладення договору № 06/11-859-БО-21 від 30.08.11р., низький рівень платоспроможності та наявність заборгованості у Боржника також мали місце, відтак, беручи на себе зобов'язання, в тому числі визначаючи строк виконання таких, Боржник міг врахувати стан здійснення розрахунків.

Таким чином, ні нормами чинного законодавства ні Договором не передбачено звільнення від відповідальності у зв'язку з невиконанням державою взятих на себе зобов'язань по відшкодуванню різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Крім того, Боржник у своїй заяві не наводить жодних доказів, про те, що виконати рішення суду неможливо, чи з певних причин складно, а обґрунтовує свою заяву негативними наслідками виконання такого рішення для Боржника, які настануть в майбутньому, що не передбачено ст.121 ГПК України.

3. При цьому із звіту про фінансові результати за 9 місяців 2012р. вбачається важкий фінансовий стан Боржника, проте, Боржником не надано жодних доказів в підтвердження можливості виконання рішення суду у зазначений ним строк.

Крім цього, беручи до уваги звіт про фінансові результати за 9 місяців 2012р. суд зазначає, що враховуючи збитковість Боржника у суду відсутні докази платоспроможності Боржника протягом наступних 15 років, та поданий Боржником звіт аж ніяк не підтверджує можливість виконання ним рішення у спосіб, яки просить Боржник.

Відтак, Боржником не надано доказів про реальні заходи, які протягом певного часу дозволять йому виконувати погашення заборгованості за вищезазначеним судовим рішенням.

Крім "винятковості випадків" (ст. 121 ГПК України), пунктом 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 N02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" (надалі - Роз'яснення), вказано, що ".. .вирішуючи питання про ... розстрочку виконання рішення... господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи".

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін. Господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Беручи до уваги наведене Стягувач просить суд, звернути увагу на виняткові обставини, які склалися в ДК "Газ України" внаслідок несвоєчасної оплати боржниками заборгованості за спожитий природний газ, а саме:

Через несплату коштів боржниками, в тому числі і ЛМКП "Львівтеплоенерго", Стягувач не повною мірою розраховується із Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", що, в свою чергу, погіршує розрахункову дисципліну за імпортований природний газ та веде до зменшення податкових надходжень до Державного бюджету України.

ДК "Газ України" (Стягувач) не є газовидобувною компанією, постачала природний газ, отриманий за договорами з Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", яка в свою чергу даний природний газ закуповує за зовнішньоекономічними контрактами у іноземних імпортерів. Також, представник Стягувача зазначив, що умовами зовнішньоекономічних контрактів, за якими закуповується природний газ для більшості категорій споживачів України, встановлені чіткі та жорсткі строки розрахунків за спожитий газ.

Проте, вказану заборгованість ДК "Газ України", в силу ст. 617 ЦК України, зобов'язана сплачувати незалежно від рівня розрахунків своїх контрагентів. Також зауважив, що, невиконання своїх грошових зобов'язань за отриманий природний газ перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" в подальшому призведе до невиконання грошових зобов'язань перед іноземними постачальниками. Несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою взагалі зупинення постачання природного газу на територію України, що майже і сталося 01.01.2006 року та відбулося 01.01.2009 року.

Крім того, важливе значення має та обставина, що, як зазначалось вище, ДК "Газ України" не є газовидобувною компанією. На даний час ДК "Газ України" знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності, природний газ не постачає споживачам України.

Тобто інших джерел погашення заборгованості за спожитий природний газ, ніж її стягнення в судовому порядку зі своїх контрагентів у ДК "Газ України" не існує.

Надання розстрочки об'єктивно може погіршити складний фінансовий стан Стягувача.

При цьому суд бере до уваги, що Стягувач є державним підприємством, і невиконання рішення суду у встановлені законом строки може вплинути на права Держави.

4. Постанови ВГСУ, свідчать про наявність судової практики, яка унеможливлює застосування відстрочки виконання рішення Боржником, а саме:

- Постановою ВГСУ від 17.07.12 у справі № 21/150-10 встановлено наступне - "судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що відповідно до ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а підприємницька діяльність здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

- Постановою ВГСУ від 05.06.12 у справі № 2-5/3581-2009 встановлено наступне - "...в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення суди повинні врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначала, що з аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

В той же час наведені Заявником підстави для відстрочки виконання судового рішення не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочки виконання судового рішення.

- Постановою ВГСУ від 25.04.12 у справі № 2/97 встановлено наступне - "судами першої та апеляційної інстанцій зазначено про наявність скрутного фінансового стану боржника, що ускладнює виконання рішення господарського суду…, а також наявність заборгованості по іншим судовим спорам, що унеможливлює одночасне погашення боргу перед стягувачами.

Однак, надаючи відстрочку, суди не врахували матеріальні інтереси стягувача, оскільки він також здійснює підприємницьку діяльність ....

Судова колегія зазначила, що наведені відповідачем обставини не засвідчують неможливості або ускладнення виконання рішення місцевого господарського суду в даній справі і не є винятковими в розумінні статті 121 ГПК України. Ці обставини лише вказують на те, що виконання судового рішення зі справи негативно впливає на фінансовий стан Відповідача".

- Постановою ВГСУ від 23.02.11 № 7/70 встановлено наступне - "посилання скаржника на незадовільний фінансовий стан підприємства не може вважатися обставиною, що може слугувати підставою до відстрочення виконання рішення".

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду №02-5/333 від 12.09.1996 р. (в редакції від 22.10.2007 р.) "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Суд вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду від 21.08.2012 р. у справі №5015/2943/12, повинен враховувати наступне: матеріальні інтереси сторін; їх фінансовий стан; ступінь вини відповідача у вирішенні спору; вказати конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим для виконання у встановлений строк; наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини надання розстрочки виконання рішення господарського суду Львівської області від 21.08.2012 р. у справі №5015/2943/12 терміном на 15 років.

Заявником не доведено наявність обставин передбачених ст. 121 ГПК України, їх винятковість. Доказів здійснення заходів, які дозволять йому провести погашення заборгованості за вище зазначеним судовим рішенням суду не надав.

При цьому суд також зазначає, що відповідно до п.7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.01.2012 року, на яку посилається і сам Боржник, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення; проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Наведені Відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, укладення між Позивачем та Відповідачем Договору №14/12-221 про реструктуризацію заборгованості від 28.05.2012р., не є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки згідно копії цього Договору №14/12-221 від 28.05.2012 р., кредитор та боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу, що виникла у боржника перед кредитором за Договором поставки природного газу від 14.10.2010р. №06/10-1213-ТЕ-21.

Суд звертає увагу Заявника на те, що заборгованість Відповідача перед Позивачем, встановлена рішенням Господарського суду Львівської області від 21.08.2012р. у справі №5015/2943/12, виникла у зв'язку з невиконанням Відповідачем умов Договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/11-859 БО-21 від 30.08.2011р.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене вище, ступінь вини Відповідача, матеріальні інтереси Позивача, Держави, беручи до уваги недоведеність Заявником можливості виконання рішення суду протягом 15 років, в тому числі і те, що в підтвердження таких доводів Заявником не надано жодного доказу, суд вирішив, що доводи заявника щодо неможливості виконання рішення Господарського суду від 21.08.2012р. у справі №5015/2943/12, у зв'язку із важким фінансовим становищем, є необґрунтованими та не доведеними, а тому в задоволенні заяви про розстрочку виконання судового рішення на 15 років етапами, починаючи з травня 2013 року по квітень 2028 року включно рівними частинами по 9957,45грн. щомісяця - потрібно відмовити.

При цьому суд зазначає, що заява Боржника з ідентичними доводами та доказами вже вирішувалась господарським судом, наслідок чого було винесення 22.04.2013р. ухвали господарського суду Львівської області по даній справі про відмову у наданні розстрочки (відмовлено в задоволенні заяви), яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2013р. №5015/2943/12. Проте, в суда відсутні правові підстави для припинення провадження у справі, оскільки вирішення заяви про надання відстрочки не обмежує права особи щодо наступного звернення з такою заявою.

Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про розстрочення виконання рішення господарського суду Львівської області від 21.08.2012р. у справі №5015/2943/12 про стягнення з Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1621854,21грн. основного боргу, 37428,07грн. 3% річних, 16218,54грн. інфляційних нарахувань, 81696,04грн. пені, 35143,94грн. судового збору - відмовити.

Суддя Фартушок Т.Б.