Ухвала суду № 32758767, 01.08.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1623/1066/12

Номер провадження 22-ц/786/2853/2013

Головуючий у 1-й інстанції Грузман Т.В.

Доповідач Хіль Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Хіль Л.М.,

суддів: Мартєва С.Ю., Чічіля В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Підкова +», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - відділ Держземагенства в Оржицькому районі, відділ Держкомзему в Оржицькому районі, Оржицьке РУЮ в Полтавській області в особі реєстраційної служби, про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними,

за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Підкова +» на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 21 червня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися у суд з вказаним позовом, де вказали, що у 2007 році між кожним із них окремо та ФГ «Підкова +» були укладені договори оренди земельних ділянок, при цьому документів про укладену угоду відповідач не надав.

Знаючи про те, що дія договорів закінчується у 2010 році, позивачі мали намір укласти договір оренди з іншим суб'єктом господарювання, проте їм стало відомо, що ФГ «Підкова +» 21.04.2011 року без згоди позивачів оформило та зареєструвало договори оренди строком дії на 10 років, які зареєстровані у відділі Держкомзему у Оржицькому районі.

Посилаючись на те, що жодних договорів з відповідачем вони не укладали, а договори, які укладені самостійно останнім мають підроблені підписи позивачів, вказуючи на відсутність у спірних договорах істотних умов, прохали визнати основні договори оренди земельних ділянок не дійсними.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 21 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Підкова +» про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними- задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди землі від 21 квітня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та фермерським господарством «Підкова +», зареєстрований у відділі Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.05.2011 року за № 532360004000784.

Визнати недійсним договір оренди землі від 21 квітня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та фермерським господарством «Підкова +», зареєстрований у відділі Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.05.2011 року за № 532360004000799.

Стягнуто з фермерського господарства «Підкова +» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 107, 30 грн. на користь кожного.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржило ФГ «Підкова +». Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, прохає рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 21.06.2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.04.2011 року між ОСОБА_2 та ФГ «Підкова +» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець (власник) земельної ділянки на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серія 1-ПЛ № 058526 від 11.05.2002 р. надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,13 га, яка розташована на території Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області.

Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.05.2011 року за № 532360004000784.

Також, 21.04.2011 року між ОСОБА_1 та ФГ «Підкова + » було укладений договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець (власник) земельної ділянки на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серія 1-ПЛ № 0585276 від 11.05.2002 р. надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,13 га, яка розташована на території Чутівської сільської ради Оржицького району Полтавської області.

Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.05.2011 року за № 532360004000799.

Додаток № 1 до договору оренди земельної ділянки від 21.04.2011 року містить посилання на те, що орендна плата становить 1765 грн. на рік та сплачується до 31.12. поточного року.

Додаток № 3 являється актом прийомки-передачі земельної ділянки за підписами сторін. У тексті вказаного додатку не міститься посилання на дату укладання договору оренди землі, хоча вказане зазначено у заголовку.

Відповідно до оригіналів договорів, що були дослідженні у судовому засіданні, та які було надані відділом Держземагентства, встановлено, що вони містять оригінальні підписи сторін, у п.19 договору слово «немає» є ксерокопійованим текстом. Печатка відповідача є нанесеною безпосередньо внаслідок контакту документу з рельєфним кліше печатки. Таким чином, встановлено, що спірні договори є укладеними, зазначення п.19 як ксерокіпійованого тексту не впливає на об'єм даного правочину та не свідчить про те, що вказаний договір є неукладеним.

Таким чином, письмова форма договору при його укладанні була дотримана.

Також встановлено, що додатки до договорів № 1 та № 3 в частині рукописних записів нанесені струменевим способом з використанням друкарського пристрою з відтворенням кольорового зображення струменево-краплинною технологією.

Вказане підтверджено висновком експерта № 173 від 24.04.2013 року, що отриманий внаслідок здійснення слідчих дій по кримінальному провадженню № 120121802800000028 від 13.12.2012 року.

До аналогічного висновку місцевий суд вірно прийшов внаслідок візуального огляду вказаних додатків, з чим погодилися і сторони, а тому за правилом ст. 61 ч. 3 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та не підлягають доказуванню.

Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ст. 215 ч. 1 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 638 ч. 1 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є, в тому числі умови, що визначені законом як істотні.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

У разі відсутності у договорі оренди землі хоча б однієї з його істотних умов, такий договір визнається недійсним за правилами ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (постанови Верховного Суду України від 6 лютого 2012 року у справі №6-104ц11, від 14 березня 2012 року у справі №6-7цс12, від 4 квітня 2012 року у справі №6-21цс12).

Відповідно до частини другої ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» передбачає обов'язкову істотну умову, як орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Невід'ємною частиною договору є акт приймання-передачі об'єкта оренди, що передбачено статтею 17 Закону України «Про оренду землі» де зазначено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за

актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України«Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12.06.2009 року № 5 роз'яснено, що висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про доведеність позивачами того, що сторонами було укладено угоду оренди землі, яка датована 21.04.2011 роком.

У судовому засіданні не надано доказів того, що договір, який був укладений між сторонами у 2007 році існував та його зміст є тотожним оспорюваному.

Разом з тим, судом вірно встановлено, що сторонами не досягнуто згоди щодо орендної плати із зазначенням її розміру, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Пункт щодо відповідальності за її несплату (пункт 14 договору) містить не зрозумілий для прочитання текст, так взагалі є нелогічним).

Крім того, належного акту приймання-передачі об'єкта оренди суду надано не було.

У зв'язку з викладеним, місцевий суд вірно вказав, що саме через недотримання даних істотних умов вказані договори оренди землі слід визнати недійсними, оскільки діючим законодавством не передбачено, що ксерокопії документів мають силу оригіналів.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Оскільки додатки до договорів не мають підписів сторін, то вони належним чином не підтверджують тих умов на виконання яких вони були спрямовані. Додатки № 1 та № 3 є додатками до договорів оренди та були передані до відділу Держкомзему в Оржицькому районі як такі, що регулюють істотні умови оспорюваних договорів.

Хоч в договорах також вказано розмір орендної плати, але вказане не розкриває поняття саме у які формі здійснюється виплата орендної плати (грошова, натуральна чи відробіткова) та договір не свідчить, що земельну ділянку передано орендареві, оскільки вказане зазначається в додатку до договору, що є його невід'ємною частиною.

Приписами ст. 10 ч. 3, ст. 60 ч. 1, 2 ЦПК України передбачено, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Всупереч вимог ст. 10 ч. 3, ст. 60 ч. 1, 2 ЦПК України, позивачами не доведено того, що між сторонами укладались угоди у 2007 році, вказане також суперечить довідці відділу Держкомзему у Оржицькому районі від 13.07.2012 року № 528/05.

Інші підстави для визнання договору оренди недійсним, як не відповідність спірних договорів оренди Типовому договору оренди землі затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України року «Про затвердження типового договору оренди землі» № 220 від 03.03.2004 року є такими, що суперечать положенням цивільного законодавства щодо свободи укладання угод.

Основним обов'язком сторін є те, щоб договір відповідав положенням Закону України «Про оренду землі», а не був тотожним Типовому договору.

Суд першої інстанції вірно вирішив питання про розподіл судових витрат при цьому правомірно керувався вимогами ст. ст. 79,84,88 ЦПК України.

Доводи, на які посилається ФГ «Підкова +» у апеляційній скарзі не заслуговують на увагу. Оскільки вони суперечать матеріалам справи та спростовуються обставинами, встановленими в суді першої інстанці.

Таким чином, фактичні обставини місцевим судом встановлені повно та об'єктивно, які підтверджуються матеріалами справи. Вказаним обставинам та наданим сторонами доказам судом першої інстанції надано належний правовий аналіз, що обґрунтовано відображено у мотивувальній частині судового рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213 - 215 ЦПК України та є законним і обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, а матеріали справи не дають підстав вважати, що суд при розгляді даної справи допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, які у відповідності до вимог ст. 309 ч. 1 п. 1, 3, 4 ЦПК України є підставами для скасування рішення.

Апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 303, ст. 307 ч. 1 п. 1, ст. 308 ч. 1, ст. 314 ч. 1 п. 1, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Підкова +» - відхилити.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 21 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя : /підпис/ Л.М. Хіль

Судді: /підпис/ В.А. Чічіль

/підпис/ С.Ю. Мартєв

Копія

Згідно: суддя апеляційного суду

Полтавської області Л.М. Хіль