Ухвала суду № 32756895, 01.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4918/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

01 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2013 року у справі за позовом представництва «Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 жовтня 2012 року № 0000722230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 14 вересня 2012 року по 27 вересня 2012 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Представництвом "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2010 року по 27 вересня 2012 року.

Результати перевірки відображено в акті № 3251/22-30/26602083 від 4 жовтня 2012 року, в якому контролюючим органом встановлено порушення Представництвом "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ" вимог пункту 160.8 статті 160 Податкового кодексу України, внаслідок чого представництвом занижено суму податку на прибуток у розмірі 225 207 грн., в тому числі: за 9 місяців 2010 року - 20 967 грн., за 2010 рік - 48 347 грн., за І квартал 2011 року - 30 869 грн., за ІІ квартал 2011 року - 32 872 грн., за І-ІІІ квартали 2011 року - 67 203 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року - 106 398 грн., за І квартал 2012 року - 38 800 грн. та за півріччя 2012 року - 39 593 грн.

На підставі складеного акта перевірки, 18 жовтня 2012 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби винесене податкове повідомлення-рішення № 0000722230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 247 193 грн., з якої за основним платежем - 225 207 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) - 21 986 грн. за платежем: податок на прибуток іноземних юридичних осіб, код платежу: 3011020500.

За результатами оскарження зазначеного рішення відповідача в адміністративному порядку скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що надходження від юридичної особи "Гюрінг ОХГ", яка діє від імені та в інтересах "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ", грошових коштів на рахунок, відкритий Представництву "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ" в уповноваженому банку, не може бути визнано доходом у вигляді безповоротної фінансової допомоги, одержаним нерезидентом з джерелом його походження в Україні, оскільки таке надходження здійснюється в межах єдиного балансу підприємства - нерезидента, до складу якого входять і окремі баланси його структурних підрозділів; не спричиняє за собою зміни величини активів або зобов'язань підприємства; не тягне за собою ріст власного капіталу суб'єкта господарської діяльності - "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ", а тим більше - Представництва "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ".

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), розділ III якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств. У п. 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПК України зазначено, що р. III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р., якщо інше не встановлено цим підрозділом.

На час проведення позивачем господарської діяльності у 2010 р. та першому кварталі 2011 р. діяв Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 1.32 ст. 1 якого зазначав, що господарською діяльністю була будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених ст. 7 зазначеного Закону (пп. 4.1.1 та пп. 4.1.3).

Положеннями п 13.8. ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Відповідно до пп. 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.54 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Особливості оподаткування нерезидентів визначені в ст. 160 ПК України, згідно з п. 160.1 якої під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються резидентом;

в) роялті;

г) фрахт та доходи від інжинірингу;

ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди;

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу;

є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;

й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Відповідно до п. 160.2 ст. 160 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з абзацом першим п. 14.1.193 п. 14 ст. 14 Кодексу постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні.

Одночасно відповідно до абзацу третього з/п. 14.1.193 п. 14[.1] ст. 14 Кодексу постійним представництвом не є, зокрема, утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Згідно з п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу України суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, несуть відповідальність за порушення правил ведення податкової звітності (п. 47.1.1 ст. 47 Кодексу).

Таким чином, відповідальність за подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств покладене на представництва нерезидентів, які відповідають поняттю "постійне представництво", визначеному в пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Що стосується діяльності представництва нерезидента, що має підготовчий або допоміжний характер, вказаної в абзаці третьому пп. 14.1.193 п. 14[.1] ст. 14 Кодексу, то аналогічні положення містять міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, які є складовою податкового законодавства України (ст. 3 Кодекси).

Вказаними договорами визначені умови відносно відповідності діяльності представництва резидента однієї договірної країни на території інший такій, яка створює "постійне представництво" іноземного суб'єкта господарювання на території України в розумінні конкретного міжнародного договору. Серед цих умов, зокрема, визначені види діяльності представництва резидента однієї договірної країни на території іншої, які мають підготовчий або допоміжний характер відносно основної діяльності такого резидента, внаслідок чого ці представництва не набувають в цілях оподаткування статусу "постійного представництва" в частині діяльність такого характер. Тобто здійснення представництвом операцій у рамках підготовчої або допоміжної діяльності відносно нерезидента звільняється від оподаткування, оскільки така діяльність не носить характеру господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції на підставі аналізу ст. 5 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, підписаної 03.07.1995 року в м. Бонні та ратифікованої Законом України від 22.11.1995 року 449/95-ВР, представництво "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ" не проводило господарську діяльність на території України, а здійснювало збирання інформації для материнської компанії.

Враховуючи, що види діяльності представництва відрізняються від видів діяльності головної компанії, суд приходить до исновку, що представництво "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ" не є постійним представництвом в розумінні Податкового кодексу України та Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно.

У ст. 103 ПК України визначений порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

У п 103.2 цієї статті ПК України визначено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.4, п. 103.5 ст. 103 ПК України).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, представництво "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ" (ідентифікаційний код 26602083) не є юридичною особою та є представництвом фірми "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ", Федеративна Республіка Німеччина.

Видами діяльності Представництва "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ" є: дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, рекламна діяльність.

Представництво "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ" зареєстроване Міністерством економіки України 28 листопада 2006 року та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби.

З матеріалів справи вбачається, що компанією "Гюрінг ОХГ" в період з 7 липня 2010 року по 31 серпня 2012 року на рахунок Представництва "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ" перераховано кошти для фінансування витрат на утримання Представництва "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ".

Судом першої інстанції встановлено, що загальними зборами учасників фірми "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ" 28 вересня 2006 року прийнято рішення про те, що фінансування Представництва "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ" в Україні з місцезнаходженням у м. Києві, ідентифікаційний код: 26602083, буде здійснюватись товариством "Гюрінг ОХГ" та уповноважено товариство "Гюрінг ОХГ" діяти від імені та в інтересах "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ" та здійснювати будь-які платежі для цілей фінансування витрат Представництва.

28 вересня 2006 року фірмою "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ" видано довіреність "Гюрінг ОХГ" на здійснення платежів з метою фінансування витрат Представництва "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ" в Україні, а також у зв'язку з діяльністю представництва "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ". В довіреності зазначено, що товариство "Гюрінг ОХГ" має право діяти від імені та в інтересах "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ".

Згідно торговельного реєстру "А" суду першої інстанції, повними учасниками "Гюрінг ОХГ" є: Д-р Гюрінг, Йорг, дипломований економіст, Албштадт та "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ", Албштадт.

Згідно торговельного реєстру "В", предметом діяльності "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ" є придбання та управління частками участі в німецьких та іноземних підприємствах, зокрема, реалізація функцій повного учасника товариства "Готтліб Гюрінг КГ".

Позивачем під час розгляду справи надано належним чином засвідчені (перекладені та апостильовані) довідки на підтвердження того, що в період з 2010 року по 2012 рік Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ та Гюрінг ОХГ мали статус резидентів в Німеччині.

Як вбачається з матеріалами справи, Представництво "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ" за період з 1 липня 2010 року по 27 вересня 2012 року подавало податкову звітність з податку на прибуток до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва - "Розрахунок оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється податковим органом". У рядку 01 Розрахунку "Валовий дохід" показників за період з 1 липня 2010 року по 27 вересня 2012 року Представництво відображало отримані грошові кошти від компанії "Гюрінг ОХГ" (Німеччина) в якості фінансування витрат Представництва, на загальну суму 3 226 668 грн. За період з 1 липня 2010 року по 27 вересня 2012 року Представництвом у рядку 2 Розрахунку задекларовано валові витрати у сумі 2 258 667 грн., формування даних витрат здійснювалось згідно з пунктом 13.8 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 160.8 статті 160 Податкового кодексу України.

У відповідності до частини першої статті 7 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватися в другій Державі, але тільки у тій частині, що відноситься до цього постійного представництва.

Представництво "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ" не здійснювало комерційну діяльність на території України.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що грошові кошти, передані нерезидентом - юридичною особою "Гюрінг ОХГ", яка діє від імені та в інтересах "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ", Представництву "Готтліб Гюрінг Бетайлігунгсгезельшафт мбХ" не є доходом з джерелом їх походження з України і ці операції не можуть розглядатись як господарська діяльність постійного представництва нерезидента на території України, спрямована на отримання доходу на користь позивача. Грошові кошти, передані нерезидентом - юридичною особою представництву не відповідають критеріям визнання їх доходом, оскільки не приводять до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до збільшення власного капіталу нерезидента - юридичної особи.

Вивчивши зазначені обставини, керуючись наведеними вище положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ПК України, приймаючи до уваги положення Угоди, суд приходить до висновку, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог пункту 160.8 статті 160 Податкового кодексу України є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішенні прийняте податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2013 року у залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.