Постанова № 32755323, 30.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року Справа № 5009/2575/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.суддів :Бакуліної С.В. (доповідач) Полянського А.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат"на постановувід 15.05.2013 року Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 5009/2575/12господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тітан-Трейд"доДержавного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат"простягнення 350 000,00 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: не з'явилисьвід відповідача:Вєдєрнікова О.С. (довіреність № 67 від 05.12.2012р.)В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Гончаренко С.А.) від 28.02.2013 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суд (головуючий суддя Чернота Л.Ф., судді Стойка О.В., Шевкова Т.А.) від 15.05.2013 року, у справі № 5009/2575/12 позов задоволено; стягнуто з Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тітан Трейд" 350 000,00 грн. збитків та 7 000,00 грн. судових витрат.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суд від 15.05.2013 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.7, 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст.33 ГПК України, ст.ст.623, 951 ЦК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тітан-Трейд" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" 350 000,00 грн. збитків, завданих втратою калію хлористого в кількості 60 т, переданого відповідачеві на зберігання за договором.

Задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

10.09.2010 року між Казенним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат" - правонаступником якого є відповідач по справі - (Зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тітан-Трейд" (Поклажодавець) був укладений договір зберігання майна (договір), відповідно до якого Зберігач приймає, а Поклажодавець передає на зберігання протягом строку цього договору калій хлористий у кількості 60 тон, загальною заставною вартістю 350 000,00 грн.

Поклажодавець, в свою чергу, зобов'язувався сплачувати кошти в сумі 500,00 грн. за зберігання майна протягом одного календарного місяця (п.1.2 договору).

Право власності на майно до Зберігача не переходить (п.1.3 договору).

В розділі 2 договору встановлено, що зберігач зобов'язаний, зокрема, вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання; нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна; повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього; зберігач не має права користуватися майном, крім випадків, узгоджених поклажодавцем, за умови, що таке право оформлюється письмово.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, Зберігач повинен відшкодувати Поклажедавцеві всі пов'язані з цим збитки.

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств. На виконання умов договору, відповідно до накладної №2 від 30.09.2010 року позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання калій хлористий в кількості 60 тон заставною вартістю 350 000,00 грн.

Відповідно до п.6.1. договір діє до 31 грудня 2011 року.

Листом № 04/02-01 від 04.02.2011 року позивач звернувся до відповідача з проханням повернути з відповідального зберігання калій хлористий повністю в кількості 60 т, однак листом №68-2.4/826 від 28.02.2011 року відповідач відмовив у поверненні калію.

В зв'язку з відмовою відповідача виконати обов'язки за договором зберігання та повернути калій хлористий зі зберігання, ТОВ "Тітан Трейд" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про зобов'язання ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" повернути калій хлористий, переданий на зберігання згідно договору зберігання від 10.09.2010 року.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.11.2011 року у справі №2/5009/5323/11 встановлено, що калій хлористий, який переданий на зберігання, був використаний відповідачем у виробничих цілях. Зазначене рішення набуло законної сили.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів ч.1 ст.938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Частинами 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Водночас, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільною, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.3 ст.623 Цивільного кодексу України).

Так, законом, а саме ч.1 ст.951 Цивільного кодексу України, визначено, що збитки, завдані поклажедавцеві втратою (нестачею), відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами (ст.225 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти) договору, визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Судами досліджено зміст п.4.3. Договору щодо заставної вартості майна і встановлено, що договір або окремі його пункти не визнані недійсними.

Судами також встановлені обставини, які засвідчують, що укладаючи договір зберігання, відповідач свідомо та добровільно погодився, що вартість майна, яке приймається ним на зберігання становить 350 000,00 грн., а відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини - відшкодування Поклажедавцеві всіх пов'язаних з цим збитків.

Оскільки вартість переданого на зберігання майна погоджена сторонами безпосередньо у договорі в розмірі 350 000,00 грн., судами правомірно стягнуто цю суму з відповідача на користь позивача в якості збитків, завданих відповідачем позивачеві втратою цього майна.

Враховуючи, що за оцінкою судів кредитором доказано розмір збитків в сумі 350 000,00 грн., а боржником не спростовано, що ця сума збитків не відповідає вартості майна, доводи касаційної скарги до уваги не приймаються. Касаційна інстанція також відзначає, що у даному випадку оцінка майна не є обов'язковою, відповідно, судами не порушено приписів ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Крім того скаржником взаємоохоплюючі поняття "вартість майна" та "заставна вартість майна" (еквівалент цінності об'єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей) помилково ототожнено з поняттям "ціна майна" (фактична сума грошей, сплачена за об'єкт оцінки або подібне майно), які визначені у Національному стандарті №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року №231.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2013 року у справі № 5009/2575/12 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

А.Полянський