Постанова № 32755276, 31.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року Справа № 906/297/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Студенця В.І.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Житомирської області від 23.04.2013

та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.06.2013

у справі №906/297/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства теплозабезпечення

про стягнення 4690446,03 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Гусак Б.М.

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства теплозабезпечення про стягнення 4690446,03 грн., з яких 4129943,37 грн. борг за поставлений природний газ згідно договору №8-2011-ТЕ-21-БО від 29.09.2011р., 423347,26 грн. - пеня, 116085,37 грн. - 3% річних, 21070,04 - інфляційні нарахування.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.04.2013р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.06.2013р. у справі №906/297/13-г позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства теплозабезпечення на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 2690000,00 грн. боргу за поставлений природний газ згідно договору від 29.09.11р. №8-2011-ТЕ-21-БО (бюджет) про постачання природного газу, 211673,63 грн. пені, 116085,37 грн. 3% річних, 21070,04 грн. інфляційних нарахувань та 62364,98 грн. судового збору.

В частині стягнення 439943,37грн. боргу, сплаченого відповідачем до порушення провадження у справі - відмовлено.

В частині стягнення 1000000,00 грн. боргу, сплаченого відповідачем після порушення провадження у справі - провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору.

Клопотання відповідача про зменшення стягуваної суми пені та відстрочку виконання рішення суду задоволено частково - зменшено стягувану суму пені на 50%, тобто до 211673,63 грн. В наданні відстрочки виконання рішення суду відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 та рішення господарського суду Житомирської області від 23.04.2013 в частині зменшення пені на 211673,63 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. В іншій частині прийняті судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.09.2011р. публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (газозбутова організація) укладено з Комунальним підприємством теплозабезпечення (споживач, відповідач) договір №8-2011-ТЕ-21-БО (бюджет) на постачання природного газу (арк.справи 13-16) та додаткові угоди до даного договору: №1/2011 від 11.10.11р., №2/2011 від 11.10.11р., №3/2011 від 20.10.11р., №1 від 03.01.12р. (арк.справи 17-21), газозбутова організація поставила відповідачу (споживачу) протягом листопада - грудня 2011 року та з січня по квітень 2012 року природний газ в обсязі 21088775 куб.м. на загальну суму 17694043,37 грн., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу за вказаний період.

Згідно з пп.1.1 договору від 29.09.11р., газозбутова організація зобов'язалася передати у власність споживача у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (надалі - газ) виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до пп.7.1 договору від 29.09.11р., оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті поставленого природного газу виконав неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість перед публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" в сумі 4129943,37 грн.

21.11.12р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (первісним кредитором) та публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новим кредитором, позивачем) було укладено договір №14/7065/12 про відступлення права вимоги (арк.справи 61,62), відповідно до пп.1.1 якого, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Комунального підприємства теплозабезпечення за договором на постачання природного газу № 8-2011-ТЕ-21-БО від 29.09.11р. у сумі 4129943,37 грн.

Як встановлено пп.1.2 договору від 21.11.12р., крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в пп.1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Згідно пп.2.4 договору про відступлення права вимоги, сторони договору здійснюють розрахунки за цим договором на визначену в пп.1.1 договору суму права вимоги, переданого від первісного кредитора новому кредитору шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно статті 601 Цивільного кодексу України. Зарахування здійснюється після підписання сторонами акта приймання-передачі документів.

За умовами підпункту 2.3 договору від 21.11.12р., первісний кредитор зобов'язаний протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання договору відступлення права вимоги письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги боргу.

Відповідно до пп.2.3 договору від 21.11.12р. публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" листом від 23.11.12р. № 7559/19 було повідомлено відповідача про відступлення права вимоги боргу та штрафних санкцій згідно договору №8-2011-ТЕ-21-БО (бюджет) на постачання природного газу від 29.09.11р. у зв'язку з укладенням договору №14/7065/12 про відступлення права вимоги від 21.11.12р.

26.11.12р. на виконання пп.2.2 договору від 21.11.12р. між сторонами даного договору було підписано акт приймання-передачі документів.

17.12.12р. позивачем (новим кредитором) на адресу відповідача було надіслано письмову вимогу у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) №26/2-396-12 про необхідність перерахування заборгованості згідно договору №8-2011-ТЕ-21-БО (бюджет) на постачання природного газу від 29.09.11р. в сумі 4129943,37 грн.

Оскільки зазначену вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення, позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості в сумі 4129943,37 грн.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено ст.514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для зменшення пені з огляду на наступне.

Як встановлено пп.9.3 договору від 29.09.2011р., за порушення строку оплати споживач сплачує на користь газозбутової організації крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також відшкодовує понесені газозбутовою організацією збитки.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами встановлено, постійне здійснення відповідачем проплат заборгованості, що підтверджується наданим позивачем переліком операцій, здійснених за період з 01.09.11р. по 22.04.13р. та зважаючи на фінансове становище відповідача суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку сплата штрафних санкцій у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії бюджетним установам та організаціям.

Приймаючи до уваги, що судами обох інстанцій встановлені обставини, за наявності яких, суд скористався своїм правом щодо зменшення розміру пені, колегія суддів погоджується з висновками судів, що пеня має бути стягнута у розмірі 211673,63 грн.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, судові рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, оскаржувані рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а, відповідно, не спростовують висновків судів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 року та рішення господарського суду Житомирської області від 23.04.2013 року у справі №917/276/13-г залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

В.І. Студенець