Постанова № 32755255, 10.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року Справа № 5017/3248/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргиприватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2013у справігосподарського суду Одеської областіза позовомприватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот"додержавного підприємства "Одеська залізниця"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачатовариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива"простягнення 62896, 76 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились;від відповідача:Гордієнко М.В. - дов. № 4 від 02.01.2013;від третьої особи:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 26.03.2013 господарського суду Одеської області (суддя Смелянець Г.Є.) у позові відмовлено.

Постановою від 21.05.2013 Одеського апеляційного господарського суду (судді: Савицький Я.Ф. - головуючий, Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.) рішення від 26.03.2013 господарського суду Одеської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач не надав належних доказів, які б довели вину відповідача щодо втрати вантажу. Під час виявлення недостачі вантажу позивач не дотримався передбаченого законодавством порядку документального встановлення недостачі вантажу.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції ПАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального права, зокрема, ст. 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 111, 129 Статуту залізниць України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 31.05.2012 за накладною №52753084 зі станції Рубіжне Донецької залізниці ПАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (відправник) на станцію призначення Чорноморська Одеської залізниці на адресу ТОВ "Тіс-Міндобрива" (одержувач), відправлено вантаж (карбаміт) в групі вагонів №№59567610, №59567453, №59588277, №59558536. Вага нетто - 2446350 кг. Вантаж завантажено у вагони засобами відправника та запломбовано запірно-пломбувальними пристроями.

Відповідно до вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Приписами ст.6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Господарськими судами встановлено, що завантаження вантажу у вагони здійснювалося відправником. Вантажовідправник ПАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" вжив належних заходів до збереження вантажу під час його перевезення згідно Правил пломбування вагонів та контейнерів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001, вагони запломбовані ЗПП, що підтверджується накладною №52753084. Залізниця прийняла вантаж без будь-яких застережень.

За ч. 3 ст. 308 Господарського кодексу України, яка кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться у п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України № 861/5082 від 24.11.2000, а також у ст. 32 Статуту залізниць України, згідно з якою, навантаження вантажу здійснюється відправником з виконанням Технічних умов.

Статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагон і (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

За ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць.

Приписами п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України № 567/6855 від 08.07.2002, передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Як встановлено господарськими судами, 02.06.2012 після прибуття вагонів з вантажем на станцію Чорноморська Одеської залізниці, працівниками станції складено Акт загальної форми, в якому зазначено про огляд вагонів №№ 59567610, 59567453, 59588277, 59558536 та відповідність всіх ЗПП документам. Відомостей щодо наявності технічних несправностей вказаних вагонів та нестачі вантажу не зазначено.

Комерційний акт, начальником станції не складався. Відмову начальника станції від складання комерційного акту не оскаржено. П.16 Правил складання актів, передбачено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил, одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях не загального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагону з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень.

Господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про відсутність підстав для застосування ст. 129 Статуту залізниць України, якою передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Статтею 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Пунктом 16 вищевказаних Правил складання актів, встановлено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил, одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях не загального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагону з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.06.2012 Одеською регіональною Торгово-промисловою палатою проведено експертизу та складено акт № УТЭ- 1705, в якому зазначено, що при огляді вагонів №59567610, 59567453, 59588277, 59558536 виявлено невідповідність маси вантажу натурою з даними зазначеними у транспортних документах, а також пошкодження пломб відправника. Експертиза проведена Одеською регіональною Торгово-промисловою палатою за відсутністю представника станції Чорноморська Одеської залізниці і докази повідомлення станції Чорноморська про час проведення цієї експертизи відсутні.

Як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції дійшли висновку, що зазначений акт не є належним доказом, оскільки дослідження експертом здійснено всупереч п. 30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України № 862/5083 від 24.11.2000, яким передбачено присутність під час проведення експертизи начальника станції або іншого працівника, уповноваженого начальником станції.

Доказів направлення/вручення виклику начальника станції, щодо проведення експертизи позивач господарським судам не надав.

Відповідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Одеським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 21.05.2013 Одеського апеляційного господарського суду зі справи №5017/3248/2012 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга