Постанова № 32755099, 31.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року Справа № 913/65/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого, Костенко Т.Ф., Рогач Л.І.перевіривши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2013у справігосподарського суду Луганської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс"; 2. Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія"простягнення 35 917,78 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились;від відповідача 1:Омельченко О.О. - дов. № 180 від 27.12.2012;від відповідача 2:Омельченко О.О. - дов. № 3 від 03.01.2013;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 04.03.2013 господарського суду Луганської області (суддя Ворожцов А.Г.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" на користь ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" збитки в розмірі вартості неотриманого товару в сумі 17958,89 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 1609,5 грн. Провадження у справі стосовно вимог до ПрАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" припинено.

Рішення мотивовано тим, що, відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Постановою від 03.06.2013 Донецького апеляційного господарського суду (судді: Стройка О.В. - головуючий, Діброви Г.І., Чернота Л.Ф.) рішення від 04.03.2013 господарського суду Луганської області скасовано в частині стягнення з ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" збитків в розмірі вартості не отриманого товару в сумі 17 958,89 грн. В іншій частині рішення господарського суду Луганської області залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що відповідно до п.п. 5.2.6, 5.2.8 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що апеляційним судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 6, 14, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 34, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарським судом встановлено, що ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" та ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" укладено договір поставки нафтопродуктів № ОЗОПТБ-015/1561 від 19.12.2011, за умовами якого ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" зобов'язується передати, а ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" - прийняти та оплатити нафтопродукти, в кількості, в асортименті, цінам та строкам поставки згідно до умов договору та додатків до нього, які невід'ємною частиною договору.

Пунктом 6.1 договору сторони узгодили, що у разі, якщо товаром є нафтопродукти, приймання товару за кількістю здійснюється в порядку, визначеному Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008.

Дана Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Комісійне приймання нафти або нафтопродукту за кількістю здійснюють уповноважені наказом керівника підприємства-вантажоодержувача особи, які мають відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи з питань визначення кількості нафти і нафтопродуктів у залізничних цистернах, на яких покладено відповідальність за дотримання правил приймання нафти і нафтопродуктів, установлених цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами.

Комісійне приймання нафти і нафтопродуктів відбувається за участі представників охоронної організації, що супроводжували нафту або нафтопродукти (у разі, якщо згідно з відповідним договором вантаж супроводжується охоронною організацією).

Результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання.

Вантажоодержувач для приймання нафти та/або нафтопродуктів за кількістю створює комісію, до складу якої призначаються особи, які мають відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи з питань порядку приймання та обліку нафти та/або нафтопродуктів.

У разі встановлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника, яка після списання природних втрат перевищує граничнодопустиме відхилення між результатами вимірювання маси нафти та нафтопродуктів вантажовідправником і вантажоодержувачем (якщо це обумовлено умовами договору), матеріально відповідальна особа припиняє їх приймання і негайно повідомляє про це керівника свого підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа має забезпечити зберігання кількості одержаної нафти або нафтопродуктів, а також ужити заходів, що унеможливлюють погіршення їх якості. Одночасно з припиненням приймання вантажоодержувач зобов'язаний викликати представника вантажовідправника для участі в прийманні нафти або нафтопродуктів і складанні акта приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, якщо інше не передбачено умовами договору.

Представник вантажовідправника, який перебуває з одержувачем у різних населених пунктах, зобов'язаний прибути не пізніше триденного строку після отримання повідомлення, за винятком випадків, коли для прибуття транспортом необхідно більше часу (у такому разі строк для прибуття дорівнює часу, необхідному для безпечного руху транспорту), якщо більший строк не обумовлено відповідним договором. Представник вантажовідправника зобов'язаний мати довіреність на право участі в прийманні нафти та/або нафтопродуктів за кількістю, що надійшла. У добовий строк після отримання повідомлення вантажовідправник зобов'язаний повідомити вантажоодержувача про виїзд представника. Вантажовідправник може уповноважити інших осіб на участь у прийманні нафти або нафтопродуктів за кількістю. У цьому разі на довірену особу видається довіреність.

28.01.2012 ПрАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" поставило позивачу нафтопродукти за накладною № 53218855 від 26.01.2013 у цистерні № 73948622, які прийнято позивачем.

Господарським судом також встановлено, вантаж прибув за вагою відправника у справній цистерні, за справними пломбами відправника, без слідів розкрадання і втрати та був виданий станцією Комунарськ без перевірки ваги у відповідності зі ст. 52 Статуту залізниць України, про що зроблена відповідна відмітка у залізничній накладній.

При прийнятті нафтопродуктів, актом від 28.01.2012 встановлено нестачу вантажу в кількості 2 тони. Приймання нафтопродуктів призупинено, цистерна взята під охорону до приїзду експертної організації. Для приймання продукції телеграмою від 30.12.2012 викликані представники постачальника та відправника.

За результатами переважування експертною організацією TOB "Інспекторат Україна" складено акт № 01-В/А-ЛУГ0112 від 30.01.2012, яким зафіксовано факт наявності у цистерні нестачі вантажу в кількості 2 052 тони.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 224 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 623 Цивільного кодексу України, передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Отже, Донецький апеляційний господарський суд обгрунтовано дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів приймання нафтопродуктів відповідно до п.п. 5.2.5, 5.2.6, 5.2.8 та 5.2.10 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, оскільки надані позивачем акти вищенаведеним вимогам Інструкції не відповідають.

Згідно ст.ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно ст.ст.111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Донецьким апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 03.06.2013 Донецького апеляційного господарського суду зі справи № 913/65/13-г залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

Л.І. Рогач