Постанова № 32755081, 31.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року Справа № 5023/5970/12

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представника позивача І. Кравця (дов. від 15.01.2012), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України в особі державного підприємства "Укрвакцина" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня 2013 року у справі № 5023/5970/12 за позовом Міністерства охорони здоров'я України в особі державного підприємства "Укрвакцина" до публічного акціонерного товариства "Фармстандарт Біолік" про стягнення 6 981 грн 08 коп.,

УСТАНОВИВ: У грудні 2012 року Міністерство охорони здоров'я України в особі державного підприємства "Укрвакцина" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Фармстандарт Біолік" про стягнення 6 981 грн 08 коп. пені з підстав неналежного виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти від 30 грудня 2011 року № 201/21-24.

Відповідач позов не визнав і подав заяву про застосування позовної давності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 лютого 2013 року (суддя І. Попович) позов задоволено в частині стягнення 4 654 грн 10 коп.; у решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня 2013 року (судді М. Слободін, О. Істоміна, Н. Гребенюк) рішення скасовано і в позові відмовлено в повному обсязі з мотивів безпідставності вимог.

Міністерство охорони здоров'я України в особі державного підприємства "Укрвакцина" просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарським судом статей 216, 193, 230-232 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України та залишити в силі рішення.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте публічне акціонерне товариство "Фармстандарт Біолік" право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і його представник судове засідання не з'явився.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами встановлено, що 3 жовтня 2011 року сторони уклали договір № 201/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - договір), на умовах якого відповідач (постачальник) зобов'язався до 15 грудня ц. р. поставити уповноваженому підприємству замовника-державному підприємству "Укрвакцина" 310 270 доз фармацевтичних препаратів різних на загальну суму 465 405 грн (далі - товар), а позивач (замовник) - сплатити його вартість.

Умовами договору сторони, зокрема, погодили, що розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника; оплата здійснюється замовником протягом семи робочих днів після поставки товару на склад уповноваженого підприємства; замовник має право передбачити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2006 року № 1404 (пункти 4.1. і 4.2. договору).

Виконання зобов'язання сторони забезпечили пенею у розмірі 0, 1 відсотка від вартості непоставленого товару (пункт 7.2. договору).

17 листопада 2011 року постачальник виставив рахунок на 465 405 грн, який замовник оплатив 30 листопада ц. р., проте у встановлений договором строк товар поставлений не був.

30 грудня 2011 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою змінили строк поставки і порядок оплати товару - 90 календарних днів з моменту проведення попередньої оплати.

Поставка товару була здійснена 17 січня 2012 року.

Позивач вважає, що відповідач за прострочення поставки має сплатити пеню в розмірі 6 981 грн 08 коп. за період з дати поставки, яка була встановлена договором, до моменту зміни дати поставки додатковою угодою.

Відповідач стверджує, що строки поставки були змінені за усною угодою сторін до підписання сторонами додаткової угоди, а отже діяв відповідно цих домовленостей.

Задовольняючи частково позов, господарський суд, урахувавши заяву відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності, виходив з того, що, оскільки зміна строку поставки за договором відбулася 30 грудня 2011 року, відповідач своїх зобов'язань за договором у цій частині не виконав.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з відсутності підстав вважати відповідача таким, що порушив умови договору, оскільки додатковою угодою сторони змінили строк поставки.

Проте такого висновку господарський суд апеляційної інстанції дійшов без урахування всіх обставин справи і вимог закону.

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України сторони вправі обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" зобов'язує учасників договору про закупівлю укладати такий договір у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (частини 2 і 3 статті 712 Цивільного кодексу України.

Вимоги до письмової форми правочину встановлені статтею 207 Цивільного кодексу України.

Частина 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" обмежує право замовника і учасника змінювати істотні умови договору після його підписання. Зміна зобов'язань щодо передачі товару зумовлюється виникненням документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження. Порядок здійснення оплати і термін поставки є істотними умовами договору про закупівлю (стаття 41 Закону України "Про здійснення державних закупівель").

Оплата замовником 30 листопада 2011 року виставленого постачальником рахунку не свідчить про зміну сторонами строку поставки. Пункт 4.2. договору лише надає право замовнику передбачити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2006 року № 1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти".

Воля сторін застосувати до відносин поставки положення цього нормативного акта виражена за допомогою додаткової угоди, яка набрала чинності з моменту її підписання сторонами - 30 грудня 2011 року.

За правилом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу. Відповідно до статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений пунктом 5.1. договору, постачальник сплачує замовнику пеню.

За обставин невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару в строк, передбачений графіком поставки (додаток № 2 до договору), господарський суд, на підставі пункту 7.2 договору, статей 230, 231 і 232 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України, правомірно задовольнив позов у частині стягнення 4 654 грн 10 коп. за період з 20 грудня по 29 грудня 2011 року.

Господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 861 грн 64 коп. пені, оскільки встановлений пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності в один рік за вимогою про стягнення пені за період з 16 грудня по 19 грудня 2011 року сплив, враховуючи, що позивач звернувся до господарського суду з вимогою про захист свого права 20 грудня 2012 року.

Також господарський суд правомірно відмовив у частині стягнення 465 грн 41 коп. пені, нарахованої до стягнення станом на 30 грудня 2011 року, як безпідставно заявленій, оскільки саме 30 грудня 2011 року сторони уклали додаткову угоду до договору, якою змінили строки поставки товару.

Неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин статей 216, 193, 230-232 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України зумовлює скасування постанови цього суду і залишення в силі рішення місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України в особі державного підприємства "Укрвакцина" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня 2013 року у справі № 5023/5970/12 скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 18 лютого 2013 року залишити в силі.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Фармстандарт Біолік" на користь Міністерства охорони здоров'я України в особі державного підприємства "Укрвакцина" 860 грн 25 коп. у рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату судового збору за подання касаційної скарги.

Видати наказ.

Доручити видати наказ господарському суду Харківської області.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. М. Палій