Постанова № 32755078, 31.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року Справа № 922/874/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.,розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 рокуу справі господарського судуХарківської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз "допублічного акціонерного товариства "Харківміськгаз"простягненняв засіданні взяли участь представники:

- позивача:Суворова Л.В.- відповідача:Зубрич Д.О.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013 року ПАТ "Укртрансгаз " звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Харківміськгаз" про стягнення 5088269,02 грн. заборгованості, яка виникла за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011168/П40 від 28.09.2011 року та нарахованих 53580,89 грн. інфляційних втрат, 471166,71 грн. пені, 490930,40 грн. - 7% штрафу та 177212, 00 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2013 року стягнуто з ПАТ "Харківміськгаз" на користь ПАТ "Укртрансгаз" пеню в сумі 471166,71 грн., 7% штрафу в розмірі 490930,40 грн., 3 % річних в розмірі 177212 грн., інфляційні втрати в розмірі 53580,89 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 23857,80 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 року апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2013 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 471166,71 грн., 7 % штрафу в розмірі 490930,40 грн. та інфляційних втрат в розмірі 53580,89 грн. скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2013 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним судом постановою, ПАТ "Укртрансгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 року скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.09.2011 року між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якого є позивач), як газотранспортним підприємством та ПАТ "Харківміськгаз", як замовником, укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011168/П40, відповідно до умов якого, газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору.

Пунктом 2.11.1 договору передбачено, що послуги з транспортування природного газу оформлюються між сторонами актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, які є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Згідно п.4.4 договору, вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 % попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, в якому буде здійснюватися транспортування газу. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Судами було встановлено, що на підставі актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, протягом жовтня - грудня 2011 року позивачем був протранспортований природний газ для відповідача на загальну суму 7013291,48 грн.

В порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання за договором по оплаті послуг за транспортування природного газу виконав не в повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом про стягнення 5088269,02 грн. заборгованості.

Водночас, враховуючи, що до порушення провадження у даній справі позивачем здійснено зарахування переплати відповідача по договору №1109011073/Н40 від 27.09.2011 року в розмірі 5088269,02 грн., в рахунок оплати заборгованості по спірному договору, що сторонами не заперечується, колегія суддів вважає висновок судів про відмову в позові в цій частині вірним.

Згідно з приписами ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи зазначене, висновок судів про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних у сумі 177212,00 грн. є вірним.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, то, як вірно зазначено апеляційним судом, нарахування індексу інфляції згідно вищевказаної статті відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому, за весь період прострочення. І, якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуску жодного місяця. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що при нарахуванні 53580,89 грн. інфляційних втрат, позивачем було вибірково обрано період нарахування, а саме, лише ті місяці, в яких була інфляція, водночас, ті місяці, в яких була дефляція, позивачем інфляційні втрати не обраховувались.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, оскільки, відповідно до перерахунку, здійсненого за весь спірний період, розмір інфляційних втрат має від'ємне значення.

Вірним є також висновок апеляційного господарського суду щодо відмови в стягненні пені та 7% штрафу виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2013 року порушено провадження у справі №922/092/13 про банкрутство відповідача та одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство. Аналогічну правову позицію про те, що протягом дії здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів неустойки незалежно від часу їх виникнення викладено у постанові Верховного Суду України від 12.03.2013 року №29/5005/16170/2011.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість стягнення пені за неналежне виконання грошових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду є такою, що прийнята на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 року справі №922/874/13-г залишити без змін.

Головуючий, суддя М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

В.І. Студенець