Ухвала суду № 32752451, 29.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 року м. Київ К/9991/18650/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012

у справі № 2а-523/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український автобус»

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ Київської області від 11.11.2010 №0000692340/0, від 19.01.2011 №0000692340/1, від 11.11.2010 №0000702340/0 та від 19.01.2011 №0000702340/1.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у травні 2010 року, за результатами якої складено акт №4550/23-1/32904285 від 29.10.2010.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.7.2, 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.11.2010: №0000692340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8985018 грн. та №0000702340/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1601734 грн. основного платежу та 800867 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного узгодження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов'язань.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки акта перевірки про зменшення показників рядків 23.2, 24, 26 податкової декларації з податку на додану вартість за травень, червень 2010 року обумовлені наявністю податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акта перевірки № 3051/23-2/32904285 від 26.06.2010, яким виявлено заниження суми бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2010 року на 4550946 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення від 05.07.2010 №0000442340/0 отримано позивачем та не оскаржене, у зв'язку з чим по декларації за липень 2010 року ним зменшено бюджетне відшкодування на суму 4550946 грн.

Оскільки податкове повідомлення-рішення, яким зменшено значення рядка 26 декларації за лютий 2010 року на суму в 4550946 грн. отримано позивачем у липні 2010 року, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про помилковість висновків відповідача, щодо існування у позивача обов'язку щодо зменшення показників рядків 23.2, 24, 26 податкової декларації з податку на додану вартість за травень, червень 2010 року на суму 4550946 грн.

Слід погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність висновків відповідача про відсутність у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту за червень 2010 року 387303 грн. податку на додану вартість на підставі податкових накладних виписаних контрагентами у попередніх періодах, а отриманих у звітному періоді.

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Отже, у податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але ще не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не мав документа (податкової накладної), на підставі якого міг би включити суму податку на додану вартість по цій операції до складу податкового кредиту.

Отримавши податкову накладну (у поточному податковому періоді), покупець товару (за умови виконання норм пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість») набув права на включення суми податку, вказаній у цій податковій накладній, до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за поточний звітний період.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Аналіз вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.

Таким чином, недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених ним витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, позаяк згідно з абзацом 2 пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього Закону, підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

За підтвердження придбання та оплати товару позивачем в податковому періоді в якому були виписані податкові накладні ТОВ «Хюндай-Трак», які фактично отримані позивачем у червні 2010 року, що підтверджується реєстром отриманих податкових накладних, судова колегія доходить висновку про правильність висновків судів попередніх інстанцій про дотримання позивачем положень пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

Погоджується судова колегія і з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення від 11.11.2010 №0000692310/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування по декларації за червень 2010 року.

Відповідно до частини другої ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач заперечуючи наявність у позивача бюджетного відшкодування по декларації за червень 2010 року, обґрунтовує свої доводи відсутністю у позивача права на включення до складу податкового кредиту за травень 2010 року суми податку на додану вартість в розмірі 10200029 грн. з суми передоплати здійсненої постачальнику ДП «Автоскладальний завод №1» ВАТ «ЛУаЗ» в сумі 61200174 грн. на підставі договору від 07.08.2009 №206/1 та додаткової угоди від 13.10.2009 б/н.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення, були регламентовані пп.7.2.6 п.7.2, п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), яких платник податків зобов'язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення яких, формування податкового кредиту могло бути визнано неправомірним.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Натомість було встановлено, що податковий кредит сформований на підставі податкової накладної, виписаної контрагентом позивача, що зареєстрований платником податку на додану вартість, за першою із подій, визначених у пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7, та складеній відповідно до пп.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, які виникли за першою із законодавчо визначених подій, зокрема на дату зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягали поставці.

Закон України «Про податок на додану вартість» право віднести до складу податкового кредиту звітного періоду сплачений (нарахований) податок на додану вартість не пов'язує з фактичним одержанням товару покупцем, а у випадку подальшої будь-якої зміни суми компенсації товару передбачає відповідне коригування, зокрема покупцем суми податкового кредиту, а постачальником суми податкового зобов'язання.

З урахуванням викладеного, судами обґрунтовано зазначено, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» не мають обмежень щодо включення податку на додану вартість, який сплачено у попередній оплаті постачальнику, до податкового кредиту та при розрахунку бюджетного відшкодування, за відсутності доказів, що господарські зобов'язання укладені без наміру викликати реальне настання правових наслідків та з метою безпідставного отримання коштів з державного бюджету шляхом відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук