Ухвала суду № 32752314, 30.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2013 року м. Київ К/9991/71279/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Костенко М.І. Маринчак Н.Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 р.

у справі № 2а-3947/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс-Брок»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорс-Брок» (далі - позивач, ТОВ «Хорс-Брок») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 05.03.2012 р. № 0001902302.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Хорс-Брок» з питань фінансово - господарських відносин з ТОВ «Промтехноопт» за період з 01.03.2011 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт 22.02.2012 року №584/235/35587084.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: ч. 1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Хорс - Брок» з ТОВ «Промтехноопт»; п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 227 867,00 грн., у т. ч. за березень 2011 року на 15769 грн., за липень 2011 року на 48592 грн., за серпень 2011 року на 57159 грн., за вересень 2011 року на 106347 грн.

На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0001902302 від 05.03.2012 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 318 147,00 грн., у тому числі основний платіж - 212 098,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 106 049,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Вимоги до складання первинних документів визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимоги до складання податкових накладних визначені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, де зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Хорс-Брок» (Замовник) та ТОВ «Промтехноопт» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №68/11 від 01.03.2011 року, за умовами якого Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату послуги з підготовки, заповненню документів для отримання дозвільних документів та послуги з отримання дозвільних документів уповноважених органів, до яких відносяться державні та інші структури, які у відповідності до діючого законодавства мають повноваження на видачу документів дозвільного характеру, необхідних для проведення процедур митного оформлення.

За результатами господарської операції були належно складені: податкові накладні: №226 від 12.03.2011 року на загальну суму 47500,00 грн., в т. ч. ПДВ -7916,67 грн., №349 від 22.03.2011 року на загальну суму 19500,00 грн., в т. ч. ПДВ -3250,00 грн., №518 від 31.03.2011 року на загальну суму 27612,00 грн., в т. ч. ПДВ -4602,00 грн., №219 від 11.03.2011 року на загальну суму 90000,00 грн., в т. ч. ПДВ -15000,00 грн., №1022 від 30.09.2011 року на загальну суму 518778,02 грн., в т. ч. ПДВ -86463,00 грн., №662 від 20.09.2011 року на загальну суму 119304,00, в т. ч. ПДВ -19884,00 грн., №1010 від 31.08.2011 року на загальну суму 268696,00 грн., в т. ч. ПДВ -44782,67 грн., №665 від 17.08.2011 року на загальну суму 7456,00 грн., в т. ч. ПДВ -12376,00 грн., №358 від 08.07.2011 року на загальну суму 308,00 грн., в т. ч. ПДВ - 51,33 грн., № 612 від 19.07.2011 року на загальну суму 95000,00 грн., в т. ч. ПДВ -15833,33 грн., № 889 від 29.07.2011 року на загальну суму 196244,00 грн., в т. ч. ПДВ -32707,34 грн., №919 від 29.09.2011 року на загальну суму 26500,00 грн., в т. ч. ПДВ -4416,67 грн., №670 від 31.10.2011 року на загальну суму 213464,16 грн., в т. ч. ПДВ -35577,36 грн.; акти здачі - прийняття робіт від 31.03.2011 року, від 29.04.2011 року, від 31.05.2012 року, від 30.06.2011 року, від 29.07.2011 року, від 31.08.2011 року, від 30.09.2011 року, від 31.10.2011 року, 30.11.2011 року.

Оплата виконаних послуг в повному обсязі здійснювалась безпосередньо з поточного рахунку позивача, що підтверджено виписками з банку.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на час складення податкових накладних ТОВ «Промтехноопт» рахувалось в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, було зареєстроване за адресами, вказаними на виданих податкових накладних.

Отже, платник податку не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про контрагентів, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що операції з надання послуг носили реальний характер, а тому суму податкового кредиту позивач сформував обгрунтовано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді М.І. Костенко

Н.Є. Маринчак