Ухвала суду № 32752196, 30.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2013 року м. Київ К/9991/63885/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Костенко М.І. Маринчак Н.Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012 р.

у справі № 2а-5824/12/2070

за позовом Приватного підприємства «Фірма «Стратос»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Фірма «Стратос» (далі - позивач, ПП «Фірма «Стратос») звернулось до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Харківська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення Харківської ОДПІ від 26.04.2012 р. № 0000120225, від 26.04.2012 р. № 0000110225, від 26.04.2012 р. № 0000070221.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Харківська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПП «Фірма «Стратос», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Харківська ОДПІ провела виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт № 655/234/24471106 від 27.03.2012 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 135.5.4 п. 135. 5. ст. 135, п. 137.1, 137. 4 ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138. 2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 21 9519, 00 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 р. - на 11633, 00 грн., 4 квартал 2010 р. - на 16574, 00 грн., 1 квартал 2011 р. - на 12744, 00 грн., 2 квартал 2011 р. -на 129136, 00 грн., 3 квартал 2011 р.- на 15859, 00 грн.; 4 квартал 2011 р. - на 33573, 00 грн.; п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 186.7, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, а саме ПП «Фірма «Стратос» занижено суму податку на додану вартість до сплати на загальну суму 59763, 00 грн., у тому числі за серпень 2010 р. -5960,00 грн.; вересень 2010 р.- 3352, 00 грн.; жовтень 2010 р. -4187, 00 грн.; листопад 2010 р. -4406, 00 грн.; грудень 2010 р. - 4885, 00 грн.; січень 2011 р. -3596, 00 грн.; лютий 2011 р. -3298, 00 грн.; березень 2011 р.- 3373, 00 грн.; травень 2011 р. -9676, 00 грн.; за червень 2011 року -4611, 00 грн.; липень 2011 р. -5483, 00 грн.; серпень 2011 року -3588, 00 грн.; вересень 2011 р. -3348, 00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 186.7, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, а саме ПП «Фірма «Стратос» завищено від'ємне значення з ПДВ у рядку 24 декларації за грудень 2011 р. у сумі 22 324, 00 грн.

На підставі акта перевірки, податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення від 26.04.2012 р.: № 0000120225 про зменшення позивачу суми від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 22 324, 00 грн.; № 0000110225 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59763, 00 грн. за основним платежем та 17605, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).; № 0000070221 про збільшення ПП «Фірма «Стратос» суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 219519, 00 грн. за основним платежем та 7052, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_5 (продавець) було укладено договір поставки № 13 від 01.01.2010 р.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити ПММ.

Умови поставки товару відбувається за згодою сторін (п. 3.1. договору).

Додатковою угодою № 1 до цього договору його сторонами договір було доповнено п. 2.2., згідно з яким загальна сума договору становить 10000000, 00 грн., у т. ч. ПДВ -1666666, 67 грн. Пункт 5.1. договору викладено в наступній редакції: умови розрахунків -100% попередня оплата за кожну партію товару.

Товар покупцем отримано за видатковими накладними № 10000299 від 16.12.2011 р. на суму 47350, 68 грн., у т.ч. ПДВ - 7891, 78 грн., та № 10000300 від 16.12.2011 р. на суму 43020, 00 грн., у т.ч. ПДВ - 7170, 00 грн.

ФОП ОСОБА_5 виписано податкові накладні: № 1203 від 13.12.2011 р. на суму 16903, 20 грн., у т.ч. ПДВ - 2817, 20 грн., № 1223 від 16.12.2011 р. на суму 30447, 48 грн., у т.ч. ПДВ - 5074, 58 грн. та № 1224 від 16.12.2011 р. на суму 43020, 00 грн., у т.ч. ПДВ -7170, 00 грн.

Транспортування товару проводились ФОП ОСОБА_5 за власний рахунок, про що свідчить копія договору оренди автомобіля № 5-тр від 01.11.2011 р., копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та копії товарно-транспортних накладних, копія ліцензії серії АВ № 503097 про надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Також судом встановлено, що між позивачем (покупець) та Приватним підприємством «Райдодизель» (продавець) 28.02.2011 р. був укладений договір поставки № 3.

Відповідно до розділу 1 цього договору продавець продає, а покупець купує наступну продукцію: бензин А-76, олива М10Г2К, бензин АІ-92, бензин АІ-95, дизпаливо.

Відповідно до п. 2.4. договору поставки № 3, - «продукція вважається поставленою за умови надання у розпорядження покупця накладної».

Фактичне отримання товару підтверджується: копіями видаткових накладних № 50 від 17.05.2011 р. на загальну суму 204995, 58 грн., у т.ч. - ПДВ 34165, 93 грн.; № 52 від 24.05.2011 р. на загальну суму 206319, 00 грн., у т.ч. ПДВ - 34386, 50 грн.; № 54 від 30.05.2011 р. на загальну суму 372594, 00 грн., у т.ч. ПДВ -62099, 00 грн.; копіями товарно-транспортних накладних № ТН-40446 від 17.05.2011 р. на загальну суму 204995, 58 грн., у т.ч. - ПДВ 34165, 93 грн.; № ТН-40448 від 24.05.2011 р. на загальну суму 206319, 00 грн., у т.ч. ПДВ - 34386, 50 грн.; № ТН-40452 від 30.05.2011 р. на загальну суму 372594, 00 грн., у т.ч. ПДВ -62099, 00 грн.; копіями довіреностей № 80 від 30.05.2011 р., № 75 від 24.05.2011 р. та № 74 від 17.05.2011 р.; копіями журналу обліку нафтопродуктів.

Факт транспортування товару підтверджується також копією договору №4 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.07.2009 р. між ФОП ОСОБА_6 та ПП «Райдодизель».

Також продавцем на адресу покупця були виписані податкові накладні: № 6 від 17.05.2011 р. на загальну суму 204995, 58 грн., у т.ч. ПДВ - 34165, 93 грн.; № 9 від 24.05.2011 р. на загальну суму 206319, 00 грн., у т.ч. ПДВ - 34386, 50 грн.; № 11 від 30.05.2011 р. на загальну суму 372594, 00 грн., у т.ч. ПДВ -62099, 00 грн.

Таким чином, факт отримання товару від ФО-П ОСОБА_5 та ПП «Райдодизель» документально підтверджено належно складеними первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби відхилити.

2.Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді М.І. Костенко

Н.Є. Маринчак