Постанова № 32752167, 31.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Вірченко О.М.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року справа № 249/2082/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Попова В.В.,

суддів Лях О.П., Нікуліна О.А.

секретар Куленко О.Д.

за участю сторін : представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради Журавського А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради та апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 05 червня 2013 р. у справі № 249/2082/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради про стягнення недоотриманої суми грошової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 05 червня 2013 р. у справі № 249/2082/13-а позовні вимоги позивачки задоволено частково, а саме поновлено строк звернення із позовом до суду та стягнуто з відповідача на користь позивачки недоотриману суму державної допомоги по догляду за дитиною за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 3 459 грн. 16 коп., в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та закрити провадження по справі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, представник ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за період з 05 квітня 2008 року по 05 квітня 2011 року суму 15 634,00 грн.

Мотивами апеляційних скарг особи, які їх подали, зазначають порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи позивачка - ОСОБА_2 є матір'ю дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримувала допомогу по догляду за дитиною до трьох років з 05 квітня 2008 року по 01 вересня 2009 року - по 130 грн. щомісячно, з 01 вересня 2009 року по 01 листопада 2009 року - по 166,05 грн. щомісячно, з 01 листопада 2009 року по 01 січня 2010 року - по 222,30 грн. щомісячно, з 01 січня 2010 року по 01 березня 2010 року - по 533,30 грн. щомісячно, в березні 2010 року - 130 грн., з 01 квітня 2010 року по 01 липня 2010 року - по 542,05 грн. щомісячно, з 01 липня 2010 року по 01 жовтня 2010 року - по 546,05 грн. щомісячно, з 01 жовтня 2010 року по 01 січня 2011 року - по 130 грн. щомісячно, з 01 січня 2011 року по 01 квітня 2011 року - по 862,90 грн. щомісячно, в квітні 2011 року-146 грн.

Судом встановлено, що позивачка є особою, на яку поширюється дія статей 41, 43 Закону України від 18.01.2001 № 2240-ІІ1 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі - Закон № 2240-ІІІ).

Згідно статті 43 Закону № 2240-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

До 01 січня 2008 року призначення державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування осіб регулювалося Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Статтею 43 зазначеного Закону встановлювалося, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 25 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стаття 43 була виключена із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

В той же час, пунктом 23 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до статей 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» були внесені зміни, які вступили в силу з 01 січня 2008 року, і, у відповідності до яких, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Також, із зазначеного Закону були виключені норми, відповідно до яких право на отримання допомоги мали лише особи незастраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, з 01 січня 2008 року право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» мали особи як застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, так і не застраховані в ній.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення І змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» були визнані неконституційними.

З урахуванням зазначеної обставини, в період з 1 січня по 22 травня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювався тільки статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а з моменту втрати чинності положень пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначені правовідносини регулювалися також і статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Пунктом 2 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а з 01 січня 2009 року - ст.ст. 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-УІ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» передбачено, що у 2009 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (№ 2240-ІІІ) призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 46 Закону № 835-УІ неконституційною не визнавалась.

Кабінет Міністрів України на виконання ст. 46 Закону № 835-УІ відповідної постанови не приймав, розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-ІІІ не визначалися.

Однак, постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 був затверджений Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми на виконання Закону № 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції після внесення змін Законом України № 107-УІ) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Пунктом 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (№ 1751), з урахуванням внесених змін постановою КМУ від 22 лютого 2008 року № 57, встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 грн.

Таким чином, у 2009 році допомога по догляду за дитиною мала виплачуватися у розмірі, встановленому п.22 Порядку № 1751.

Оскільки у 2009 році відповідач виплачував позивачу державну допомогу у встановленому Кабінетом Міністрів України розмірі, то дії відповідача у 2009 р. були правомірними.

Відповідно до приписів частини другої статті 45 Закону України від 27.04.2010 № 2154-VІ «Про Державний Бюджет України на 2010 рік» було встановлено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку. визначених Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні норми встановлені статтею 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

При цьому стаття 15 Закону № 2811-ХІІ діє в редакції Закону № 107- VІ.

Всі ці норми до теперішнього часу не визнані неконституційними Конституційним Судом України, що доводить правомірність застосування зазначених норм відповідачем при виплаті спірної допомоги.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне змінити початкову дату нарахування допомоги позивачці та відповідно суму стягнення, оскільки при прийнятті судового рішення судом першої інстанції не були враховані приписи ст.99,100 КАС України (чинного на час звернення до суду), що також було відображено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2013 року по даній справі.

Оскільки, позивачка з вернулась до суду з вказаним позовом 01.12.2009 року, то її позовні вимоги повинні бути задоволені в межах річного строку звернення до суду, а саме з 01.12.2008 року, що у грошовій сумі, з урахуванням проведених виплат, становить 496 гривень ( 626 грн. - 130 грн. = 496 грн. ) .

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судове рішення суду першої інстанції ухвалено з вірним застосуванням норм матеріального права, але з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 05 червня 2013 р. у справі № 249/2082/13-а - змінити.

В абзаці 3 резолютивної частини постанови Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 05 червня 2013 р. у справі № 249/2082/13-а замість слів «з 22 травня 2008 року» зазначити «з 01 грудня 2008 року», замість слів « в розмірі 3459 грн. 16 коп.» зазначити « в розмірі 496 гривень».

В іншій частині постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 05 червня 2013 р. у справі № 249/2082/13-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі складена та підписана колегією суддів 01.08.2013 р.

Колегія суддів : В.В. Попов

О.П.Лях

О.А.Нікулін