Ухвала суду № 32752165, 31.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Логойда Т.В.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року справа №2а/0570/21/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Попова В.В.,

суддів Лях О.П., Нікуліна О.А.,

секретар Куленко О.Д.

за участю сторін : представника Відкритого акціонерного товариства ( Публічного акціонерного товариства ) "Енергомашспецсталь" Харитонової М.І., представників Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби Пікалова Д.В. та Руднєвої Н.Ф., представника третьої особи - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби ( Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку межрегіонального головного управління мін доходів) - Гой В.П. , прокурора Ноздрьова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ( Публічного акціонерного товариства ) "Енергомашспецсталь" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 р. у справі № 2а/0570/21/2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби , третя особа Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 р. у справі № 2а/0570/21/2011 в задоволенні позову відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області Державної податкової служби, третя особа Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби, про скасування податкового повідомлення-рішення , відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, представник Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь") подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення - рішення № 0003051502/0/51291 від 20.12.2010р., судові витрати покласти на відповідача.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Енергомашспецсталь» як платник податків перебував на обліку в Державній податковій інспекції у місті Краматорську, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у місті Краматорську Донецької області Державної податкової служби, зареєстрований платником податку на додану вартість.

Станом на час розгляду справи як платник податків перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку.

19 листопада 2010 року позивач подав до Державної податкової інспекції у місті Краматорську податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року з додатками №№1-5 до неї. Згідно з рядком 25.1 декларації сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню у звітному податковому періоді становила 30872660 грн. Згідно з додатком №2 до вказаної податкової декларації «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового періоду наступного податкового періоду» залишок від'ємного значення по рядку 24 декларації з податку на додану вартість становив 30872660 грн., фактично сплачено 30872660 грн.

Згідно з Довідкою щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового періоду наступного податкового періоду (додаток № 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року) до бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року позивачем заявлено: залишок від'ємного значення за січень 2010 року в сумі 374 129 грн., фактично сплачено 374 129 грн.; залишок від'ємного значення за лютий 2010 року в сумі 359279 грн., фактично сплачено 3592790 грн.; залишок від'ємного значення за березень 2010 року в сумі 6 974 209 грн., фактично сплачено 6 974 209 грн.; залишок від'ємного значення за травень 2010 року в сумі 2 580 214 грн., фактично сплачено 2 580 214 грн.; залишок від'ємного значення за червень 2010 року в сумі 8 629 900 грн., фактично сплачено 8 629 900 грн.; залишок від'ємного значення за вересень 2010 року в сумі 11 954 929 грн., фактично сплачено 11 954 929 грн.

В період з 19 листопада 2010 року по 09 грудня 2010 року органом державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «Енергомашспецсталь» з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року, за результатами якої складено акт від 09 грудня 2010 року №2676/15-2-00210602, яким встановлено порушення позивачем пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 4798362 грн. і, відповідно до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на 4798362 грн.

Згідно з актом перевірки (стор. акту 34) завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за жовтень 2010 року на суму 4798362 грн. стало наслідком неврахування позивачем висновків, викладених в актах перевірки від 03 червня 2010 року № 1183/23-3-00210602, від 14 липня 2010 року № 1554/23-3-00210602, від 16 серпня 2010 року № 1813/23-3-00210602, якими встановлено завищення податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року на 2218148 грн. та травень 2010 року на 2580214 грн. по операціям з ТОВ ТК «Оптимум». Вказане не враховано платником податків в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, не проведено зменшення залишків від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2010 року на 2218148 грн. та травень 2010 року на 2580214 грн.

Як зазначено у вказаних актах, при формуванні податкового кредиту березня 2010 року та травня 2010 року позивач в порушення пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ ТК «Оптимум», якими не було задекларовано суму податку на додану вартість у відповідних звітних податкових періодах.

На підставі вказаного акту (від 09 грудня 2010 року №2676/15-2-00210602) податковим органом 20 грудня 2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003051502/0/51291, яким позивачу зменшено заявлену ним суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4798362 грн. по декларації за жовтень 2010 року.

Судом також встановлено, що податковий кредит звітних податкових періодів березня та травня 2010 року позивачем сформований за фактом придбання товарів у ТОВ ТК «Оптимум» на підставі умов укладеного договору від 26 лютого 2010 року №15/455.

На підставі умов договору від 26 лютого 2010 року №15/455, укладеного між ТОВ «ТК Оптимум» як постачальником та ВАТ «Енергомашспецсталь» як покупцем, постачальник зобов'язався передати у встановлений строк товар (найменування, асортимент та якісні характеристики визначаються в специфікаціях) у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар в строк, на умовах та по ціні, яка вказана в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно зі специфікаціями до договору предметом постачання є ферроматеріали.

Відповідно до п. 6.3 договору постачальник зобов'язався надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: сертифікат якості, накладну (з обов'язковим відображенням отримувача продукції), податкову накладну, товарно-транспортну накладну.

Згідно з п. 6.4 договору якщо на час передання продукції якісь документи відсутні, вони повинні бути надані протягом п'яти календарних днів після передання продукції.

Згідно з п. 6.5 договору у випадку ненадання документів протягом строку, вказаного в п. 6.4 договору, постачальник сплачує покупцю за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,1% від вартості поставленого товару.

На виконання договору ТОВ «ТК Оптимум» виписані ВАТ «Енергомашспецсталь» податкові накладні та складені видаткові накладні.

Податкові накладні по вказаним господарським операціям позивач відобразив в Реєстрах отриманих та виданих податкових накладних відповідних податкових періодів.

Судом також встановлено, що ТОВ ТК «Оптимум» є юридичною собою, зареєстровано платником податку на додану вартість, взято на податковий облік в Державній податковій інспекції у Калінінському районі міста Донецька (арк. справи 5-6 т. 2).

Орган державної податкової служби намагався провести перевірку вказаного товариства, між тим, це не відбулося через те, що вказаний контрагент за місцем реєстрації не знаходиться, його фактичне місцезнаходження невідомо, що підтверджується листами Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька за липень 2010 року, від 10 листопада 2010 року №47961/23-113, актом Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька про неможливість проведення перевірки ТОВ «ТК «Оптімум» №23-313/36306180, що складений у липні 2010 року.

Докази стосовно подій щодо вилучення у ТОВ ТК «Оптимум» фінансово-господарських документів згідно з листом вказаного підприємства від 17 жовтня 2010 року №17-10 та протоколом обшуку Головного слідчого управлення Служби безпеки України від 08 жовтня 2010 року у відповідача та третьої особи відсутні.

Колегія суддів зазначає, що порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з п. 1 якої поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 вказаного Закону визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з висновками акту перевірки від 03 червня 2010 року № 1183/23-3-00210602 (арк. справи 112-137 т. 1) позивачем в порушення пункту 1.8. статті 1 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму податкового кредиту березня 2010 року на суму ПДВ - 2 218 148 грн. Підставою для таких висновків стало не надання контрагентом позивача - ТОВ ТК «Оптимум» декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2010 року та несплата суми податку до бюджету (арк. 24 акту перевірки, арк. справи 135 т.1).

Відповідно до висновків акту перевірки від 14 липня 2010 року № 1554/23-3-00210602 (арк. справи 178-189 т. 1) позивачем в порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму від'ємного значення попереднього звітного періоду на 2 218 148 грн. (рядок 26 податкової декларації за квітень 2010 року). Підставою для таких висновків стали викладені в акті перевірки від 03 червня 2010 року № 1183/23-3-00210602 висновки щодо завищення позивачем суми податкового кредиту за березень 2010 року на 2 218 148 грн. (арк. 11 акту перевірки, арк. справи 188 т.1).

Згідно з висновками акту перевірки від 16 серпня 2010 року № 1813/23-3-00210602 (арк. справи 225 - 230 т. 1) позивачем в порушення пункту 1.8. статті 1 та підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму податкового кредиту травня 2010 року на суму ПДВ - 2 580 214 грн. Підставою для таких висновків стало не надання контрагентом позивача - ТОВ ТК «Оптимум» декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період травень 2010 року та несплата суми податку до бюджету (арк. 24 акту перевірки, арк. справи 135 т.1).

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з яким податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

19 квітня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2010 року з додатками № 1-5 (арк. справи 82-92 т. 1). Відповідно до рядка 17 вказаної декларації сума податкового кредиту звітного періоду становила 25 494 514 грн. Згідно з рядком 21 від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду становило 19 984 768 грн. Згідно з рядком 26 залишок від'ємного значення податку звітного податкового періоду становив 16 110 663 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 до вказаної декларації) до складу податкового кредиту березня 2010 року було віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ ТК «Оптимум» (індивідуальний податковий номер 366948405636) в сумі 2 218 147,83 грн. Згідно з витягом з реєстру отриманих податкових накладних у березні 2010 року (арк. справи 96 т.1) до складу податкового кредиту березня 2010 року позивач відніс суми ПДВ за наступними податковими накладними, виданими ТОВ ТК «Оптимум»: від 01 березня 2010 року № 403 - суму ПДВ 922 219,97 грн. (арк. справи 13 т. 2), від 01 березня 2010 року № 402 - 975 845,81 грн. (арк. справи 17 т. 2), від 01 березня 2010 року № 404 - 320 082,05 грн. (арк. справи 21 т. 2).

18 червня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період травень 2010 року з додатками № 1-5 (т. 1 арк. справи 72-81). Відповідно до рядка 17 вказаної декларації сума податкового кредиту звітного періоду становила 20 631 786 грн. Згідно з рядком 21 від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду становило 12 024 072 грн. Згідно з рядком 26 залишок від'ємного значення податку звітного податкового періоду становив 23 963 826 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 до декларації) до складу податкового кредиту травня 2010 року було віднесено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ ТК «Оптимум» в сумі 2 580 213,56 грн. Згідно з витягом з реєстру отриманих податкових накладних у березні 2010 року (арк. справи 100 т.1) до складу податкового кредиту травня 2010 року позивач відніс суму ПДВ за наступними податковими накладними, виданими ТОВ ТК «Оптимум»: від 01 травня 2010 року № 140 - суму ПДВ 1249750,38 грн. (арк. справи 37 т. 2), від 01 травня 2010 року № 1141 - 1 175 515,60 грн. (арк. справи 42 т. 2), від 01 травня 2010 року № 1142 - 154 947,58 грн. (арк. справи 46 т. 2).

Правильність визначення постачальниками ТОВ «ТК Оптімум» сум в податкових накладних та правильність їх заповнення відповідачем не заперечувалися.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

ТОВ «ТК Оптимум» позивачу виписані податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит звітних податкових періодів березня та травня 2010 року. Вказані накладні відповідали вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165.

На підставі вказаних податкових накладних, оформлених по договору від 26 лютого 2010 року № 15/455, позивачем сформовано податковий кредиту звітних податкових періодів березня та травня 2010 року.

Також , як вбачається з матеріалів справи, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 14 березня 2013 року, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи дану справу на новий розгляд, зазначив, що «наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності».

В даній ухвалі Вищий адміністративний суд України вказав на необхідність з'ясування судом питання, яке мало значення для прийняття рішення, а саме питання щодо поставки товару: чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення; суд вказав на необхідність дослідження первинних бухгалтерських документів (угод оренди чи відповідального зберігання товару, довіреностей на отримання товарів та інших документів, які підтверджують наявність операції по придбанню товарів, платіжних документів, тощо), які підтверджують реалізацію та зберігання товару за період проведення господарської операції; суд вказав на необхідність з'ясування питання чи мали операції між позивачем та контрагентом реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету. Також вказувалося на необхідність надання правової та юридичної оцінки доводам податкового органу, який заперечував проти позову, про те, що згідно з листом ТОВ ТК «Оптімум» від 17 жовтня 2010 року №17-10 та протоколом обшуку Головного слідчого управлення Служби безпеки України від 08 жовтня 2010 року у ТОВ ТК «Оптімум» вилучені фінансово-господарські документи.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року зобов'язано сторін надати суду докази, на які звернув увагу Вищий адміністративний суд України.

На підтвердження здійснення господарських операцій за договором від 26 лютого 2010 року №15/455, що укладений між позивачем як покупцем та ТОВ «ТК Оптимум» як постачальником, позивачем надані певні первинні документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Відповідно до них підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні положення.

На виконання ухвали судді Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року, якою зобов'язано зокрема позивача надати суду докази, в підтвердження факту виконання господарських операцій за договором від 26 лютого 2010 року №15/455, що укладений між позивачем як покупцем та ТОВ «ТК Оптимум» як постачальником, позивачем надані: специфікація №1 від 26 лютого 2010 року, специфікація №2 від 26 лютого 2010 року, специфікація №3 від 26 лютого 2010 року, специфікація №6 від 26 лютого 2010 року, специфікація №7 від 26 лютого 2010 року, специфікація №8 від 26 лютого 2010 року; приходні ордери від 01 березня 2010 року №71 з додатком до нього, від 01 березня 2010 року №76 з додатком до нього, від 01 березня 2010 року №77 з додатком до нього, від 01 травня 2010 року №130 з додатком до нього, від 01 травня 2010 року №131 з додатком до нього, від 01 травня 2010 року №132 з додатком до нього; видаткові накладні від 01 березня 2010 року №№ 403, 402, 404, від 01 травня 2010 року №1140, від 01 травня 2010 року №1141, від 01 травня 2010 року №1142; податкові накладні до рахунків від 01 березня 2010 року №№ 403, 402 та 404, до рахунку від 01 травня 2010 року №1140, до рахунку від 01 травня 2010 року №1140, до рахунку від 01 травня 2010 року №1142; накладні на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей від 03 березня 2010 року №29Б, від 05 березня 2010 року №32Б, від 07 березня 2010 року №34Б, від 09 березня 2010 року №36Б, від 14 березня 2010 року №41А, від 18 березня 2010 року №45Б, від 18 березня 2010 року №45А, від 21 березня 2010 року №48А, від 22 березня 2010 року №49А, від 24 березня 2010 року №51Б, від 27 березня 2010 року №54А, від 30 березня 2010 року №57А, від 01 травня 2010 року №92А, від 02 травня 2010 року №93, від 03 травня 2010 року №94, від 04 травня 2010 року №95, від 05 травня 2010 року №96, від 06 травня 2010 року №97А, від 08 травня 2010 року №99А, від 10 травня 2010 року №102, від 11 травня 2010 року №103, від 14 травня 2010 року №106А, від 16 травня 2010 року №108, від 18 травня 2010 року №110А, від 19 травня 2010 року №112, від 20 травня 2010 року №113, від 22 травня 2010 року №115А, від 26 травня 2010 року №119, від 27 травня 2010 року №120, від 29 травня 2010 року №123Б, від 30 травня 2010 року №124, від 31 травня 2010 року №125Б; рахунки-фактури від 01 березня 2010 року №402 на суму 5855074,85 грн. (з ПДВ), від 01 квітня 2010 року №897 на суму 8651799,62 грн. (з ПДВ), від 01 травня 2010 року №1142 на суму 929685,50 грн. (з ПДВ), від 01 квітня 2010 року №898 на суму 3900690,94 грн. (з ПДВ), від 01 березня 2010 року №403 на суму 5533319,82 грн. (з ПДВ), від 01 березня 2010 року №404 на суму 1920492,29 грн. (з ПДВ), від 01 травня 2010 року №1140 на суму 7498502,28 грн. (з ПДВ), від 01 травня 2010 року №1141 на суму 7053093,60 грн. (з ПДВ); прибуткові ордери до видаткових накладних; платіжні доручення; реєстр платіжних доручень (з банківської установи) за період з 31 травня 2011 року по 30 червня 2011 року на загальну суму 4654700 грн.; акт приймання-передачі векселів від 06 липня 2011 року на суму 703967,59 грн.; довідки про рух товару на підприємстві; сертифікати якості; «отвесні».

Відповідно до п. 6.3 договору від 26 лютого 2010 року №15/455 постачальник зобов'язався надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: сертифікат якості, накладну (з обов'язковим відображенням отримувача продукції), податкову накладну, товарно-транспортну накладну.

Згідно з п. 6.4 договору якщо на час передання продукції якісь документи відсутні, вони повинні бути надані протягом п'яти календарних днів після передання продукції.

Згідно з п. 6.5 договору у випадку ненадання документів протягом строку, вказаного в п. 6.4 договору, постачальник сплачує покупцю за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,1% від вартості поставленого товару.

Між тим, позивачем суду не надані товарно-транспортні накладні, надання яких є умовою договору.

Посилання на те, що позивач звертався до ТОВ «ТК Оптимум» з листами від 09 квітня 2010 року, від 10 березня 2010 року та від 07 травня 2010 року щодо надання товарно-транспортних накладних, однак їх надано не було, є неприйнятним через те, що на виконання ухвали суду від 24 травня 2013 року, яка відображена в журналі судового засідання, доказів надіслання на адресу ТОВ «ТК Оптимум» вказаних листів ані суду першої інстанції, ані при апеляційному розгляді позивач не надав.

Пояснення про те, що згідно з даними канцелярії такі докази на підприємстві не збереглися у зв'язку із закінченням 3-річного строку зберігання реєстраційних журналів вхідних, вихідних та внутрішніх документів і річного строку зберігання реєстрів відправленої кореспонденції, є також неприйнятними через те, що позивачу було відомо про те, ухвалою Вищого адміністративного суду України в від 14 березня 2013 року рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Крім того, відповідно до пункту 2.10 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, на який посилався позивач, обчислення строків зберігання документів проводиться з 01 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством. Наприклад, обчислення строку зберігання справ, завершених діловодством у 2011 році, починається з 01 січня 2012 року.

Надані позивачем сертифікати якості не містять інформації ким саме вони були підписані (не зазначено П.І.Б. та посаду особи, яка їх підписала, відсутні інші дані, які б давали змогу ідентифікувати вказану особу), тобто не відповідають встановленим законодавством вимогам до первинних документів.

Надані позивачем «отвесні», є внутрішніми документами позивача, які підтверджують переваження товару структурним підрозділом позивача, і не є доказом виконання господарських операцій.

Реєстр платіжних доручень (з банківської установи), що наданий позивачем, також є неприйнятним, оскільки стосується періоду після проведення перевірки позивача.

Докази в підтвердження того, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок) по договору, а також первинні бухгалтерські документи (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, довіреності на отримання товарів та інші документи, які підтверджують наявність операції по придбанню товарів, платіжні документи, тощо), які підтверджують реалізацію та зберігання товару за період проведення вказаної господарської операції, позивач також не надав.

Оплату всього товару по договору від 26 лютого 2010 року №15/455 - не підтвердив.

Посилання позивача на те, що надати всі документи не може через те, що з боку ТОВ «ТК Оптимум» були порушені умови договору, є неприйнятними, оскільки сплатити пеню в порядку, встановленому п. 6.5 договору, за невиконання обов'язку щодо надання документів позивач від контрагента не вимагав. З вказаних питань у встановленому законом порядку до суду не звертався.

Пунктом 3 ст. 164 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановленому законом, випускати в обіг векселі - боргові цінні папери, які посвідчують безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Посилання позивача на те, що розрахунок з контрагентом проводився не лише платіжними дорученнями, а й векселями, є також неприйнятним, оскільки акт приймання-передачі векселів датований після проведення перевірки та винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення. Крім того, як пояснив представник позивача, векселі назад до позивача не поверталися, в бухгалтерському обліку операції з векселями не відображалися.

Отже, доказів в підтвердження того, що господарські операції з придбання та реалізації товарів по договору від 26 лютого 2010 року №15/455, що укладений між ТОВ «ТК Оптимум» як постачальником та ВАТ «Енергомашспецсталь» як покупцем, мали реальний характер, позивач суду не надав.

Як пояснив представник позивача, інших доказів, крім тих, які надані суду, у підприємства немає.

Докази стосовно подій щодо вилучення у ТОВ ТК «Оптимум» фінансово-господарських документів згідно з листом вказаного підприємства від 17 жовтня 2010 року №17-10 та протоколом обшуку Головного слідчого управлення Служби безпеки України від 08 жовтня 2010 року у відповідача та третьої особи відсутні.

Перевірку контрагента позивача - ТОВ ТК «Оптимум» органом державної податкової служби провести не можливо через відсутність вказаного контрагента за місцем реєстрації.

Встановлені судом обставини ставлять під сумнів реальність господарських операцій по договору від 26 лютого 2010 року №15/455, що укладений між ТОВ «ТК Оптимум» як постачальником та ВАТ «Енергомашспецсталь» як покупцем».

Враховуючи наведене правові підстави для задоволення позову - відсутні.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ( Публічного акціонерного товариства ) "Енергомашспецсталь" - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 р. у справі № 2а/0570/21/2011 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана колегією суддів 01.08.2013 р.

Колегія суддів : В.В. Попов

О.П.Лях

О.А.Нікулін