Рішення № 32751056, 29.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2013 р. Справа № 914/2139/13

за позовом: Державного підприємства «Делятинський лісгосп», смт.Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області

до відповідача: Приватного підприємства «Земсервіс», м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області

про стягнення боргу в сумі 30000,00грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Горбань М.Ю.

Представники:

від позивача: Куций О.С. - адвокат

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Державним підприємством «Делятинський лісгосп», смт.Делятин Надвірнянський район Івано-Франківської області до Приватного підприємства «Земсервіс», м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області про стягнення боргу в сумі 30000,00грн.

Ухвалою суду від 04.06.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.07.2013 року. Ухвалою суду від 09.07.2013р. розгляд справи відкладено на 23.07.2013р. у зв'язку з неявкою сторін та враховуючи подане позивачем клопотання. Ухвалою суду від 23.07.2013р. розгляд справи відкладено на 29.07.2013р. у зв'язку з неявкою відповідача та для надання сторонам можливості подати витребувані судом докази.

Позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх.№30135/13 від 29.07.2013р.), відповідно до якої просить розірвати договір №20/04/11-01 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку укладеного 20 квітня 2011р. між Державним підприємством «Делятинське лісове господарство» та Приватним підприємством «Земсервіс»; стягнути з Приватного підприємства «Земсервіс» на користь Державного підприємства «Делятинське лісове господарство» 30000,00грн. заборгованості.

Позивачу роз'яснено права згідно ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні 29.07.2013р. позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Ствердив, що між позивачем та відповідачем - ПП «Земсервіс» в квітні 2011 року укладено договір на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на виконання умов якого позивачем сплачено авансовий платіж в розмірі 30000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням, копія якого долучено до позовної заяви. Відповідач взяті на себе за договором зобов'язання, не зважаючи на звернення позивача із претензією, не виконав, неодноразові звернення позивача про повернення сплаченої суми авансу залишено ПП «Земсервіс» без відповіді та задоволення, що зумовило звернення до суду із позовною заявою. Просив позов задоволити, стягнути з відповідача 30000,00грн. сплаченого за договором авансу.

Просив не брати до уваги подану заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх.№30135/13 від 29.07.2013р.) та повернути зайво сплачений судовий збір, про що в судовому засіданні подав відповідну заяву (вх.№30906/13). Вказана заява прийнята судом, питання про повернення зайво сплаченого судового збору вирішено ухвалою суду від 30.07.2013р.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 29.07.2013р. повторно не забезпечив, вимоги ухвал суду від 04.06.2013р., 09.07.2013р. та 23.07.2013р. не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, поважності причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, оскільки на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: Львівська область, Яворівський район, м.Новояворівськ, вул.Шевченка, буд.1, надіслано копії ухвал про порушення провадження по справі та відкладення розгляду справи. Однак, кореспонденція знаходиться в матеріалах справи, повернута підприємством зв'язку з відміткою «За закінченням терміну зберігання». Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України. В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Між Приватним підприємством «Земсервіс» (відповідач по справі, виконавець за договором) та Державним підприємством «Делятинське лісове господарство» (позивач по справі, замовним за договором) 20.04.2011р. укладено договір №20/04/11-01 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Відповідно до умов договору виконавець зобов'язується виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи (далі - роботи) по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками на території ДП «Делятинське лісове господарство», загальною площею 2798 га, (перелік контурів лісових масивів надає замовник, які будуть вказані в додатку до договору), а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи (п.1.1 договору).

Як визначено п.2.2 договору, до початку робіт замовник перераховує на рахунок виконавця аванс в розмірі 30% вартості робіт згідно п.2.1, яким встановлено, що загальна вартість робіт за цим договором становить 99900,00грн. в тому числі ПДВ 16650,00грн.

Відповідно до п.4.1 договору, сторони домовились початком робіт вважати дату проплати авансу на рахунок виконавця, їх закінчення протягом восьми місяців з дня проплати авансу. Приймання виконаних робіт за цим договором оформляється актом приймання-передачі робіт.

Позивачем взяте за договором зобов'язання виконано - сплачено авансовий платіж в розмірі 30000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 01.06.2011р.

Як визначено ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відтак, для належного та своєчасного виконання робіт за договором, ПП «Земсервіс» зобов'язалось розпочати їх 02.06.2011р. та закінчити роботи до 03.02.2012р.

Як вбачається з претензійного листа-нагадування №40 від 01.03.2012р., надісланого позивачем на ім'я директора ПП «Земсервіс» Лозинського В.М. 28.03.2012р., незважаючи на здійснену замовником попередню оплату, його не повідомлено про роботи, виконані підприємством та не надано актів виконаних робіт, що свідчить про неналежне виконання взятих на себе за договором зобов'язань.

Претензійний лист позивача №457 від 03.08.2012р. про розірвання вказаного договору та повернення коштів, а саме сплаченої суми авансового платежу за договором, ПП «Земсервіс» залишено без відповіді, а заявлені вимоги - без задоволення, що зумовило звернення ДП «Делятинський лісгосп» з позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.324ГК України та ч.1 ст.887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.849 ЦК України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Проте, як встановлено судом, постановою господарського суду Львівської області від 15.01.2013р. у справі №914/31/13, Приватне підприємство «Земсервіс» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду №15 від 18.12.2009р., а саме п.54, визначено, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і ГПК України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК України ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.

Оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури опубліковано в газеті «Голос України» №15 (5515) від 24.01.2013р., про що зазначено в ухвалі суду від 19.03.2013р. по справі №914/31/13.

Суд звертає увагу, що 19.01.2013 р. набрав чинності Закон України №4212-VI від 22.12.2011р. «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», викладеного у новій редакції, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом; положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом; положення, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Оскільки постанову про визнання ПП «Земсервіс» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури прийнято 15.01.2013 р., тобто, до дня набрання чинності вказаним законом, під час розгляду справи застосовуються положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до внесення змін Законом №4212-VI від 22.11.2011 р., за винятком положень, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство.

У рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999р. у справі №1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

З огляду на це, суд вважає, що до спірних правовідносин між сторонами небхідно застосовувати Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 16.10.2011р., чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство №914/31/13 (ухвала суду від 04.01.2013р.).

Як визначено ч.1 ст.14 цього Закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ч.7 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою врегульовано особливості банкрутства відсутнього боржника, яким є ПП «Земсервіс», задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості, передбаченому статтею 31 цього Закону. Зокрема ч.5 вказаної статті встановлено, що вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ДП «Делятинський лісгосп» є конкурсним кредитором в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки право вимоги за договором до відповідача виникло у нього, як встановлено судом, 03.02.2012р., а також те, що суду не надано, витребуваних ухвалою суду від 23.07.2013р., доказів подання позивачем до господарського суду письмової заяви з вимогами до боржника протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, суд приходить до висновку, у задоволенні позову слід відмовити, оскільки вимоги до боржника вважаються погашеними у відповідності до ч.5 ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Щодо заявленої ДП «Делятинський лісгосп» у позовній заяві вимоги про відшкодування відповідачем витрат на правову допомогу, суд зазначає, що згідно з ч.5 ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 01.08.2013р.

Суддя Щигельська О.І.