Постанова № 32750815, 01.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 820/6461/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за поданням Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж подання про стягнення коштів за податковим боргом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до суду з поданням до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж , в якому просив суд стягнути з відповідача до Державного бюджету України (одержувач: Ізюмське УДКСУ у Харківській області код отримувача - 33728392, банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області. МФО банка 851011, рахунок - 31110029700012, код платежу 4010100, назва і платежу: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт . послуг) суму коштів за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 27277,00 грн. з рахунків Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (код 32284148) у банках обслуговуючих такого платника податків.

В обґрунтування подання позивач зазначив, що Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж було подано до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області декларацію з податку на додану вартість №9044269345 від 22.07.2013 року за червень 2013 року, якою самостійно визначено до сплати в бюджет податкове зобов’язання в розмірі 27277,0 грн., граничний термін сплати 30.07.2013 року. Відповідачем самостійно у визначений законодавством строк узгоджена сума податкових зобов'язань в розмірі 27277,0 грн. не сплачена.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі представників Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно ч. 8 ст. 183-3 КАС України, розгляд подання здійснюється судом у триденний строк з моменту постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду. Неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.

Суд вважає, що перешкод для розгляду подання немає, а саме: відсутня потреба заслухати свідка чи експерта; особи, які беруть участь у справі, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а тому подання слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Пунктом 20.1.18 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

У п.95.2 цієї ж статті зазначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Судом встановлено, що Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж пройшло державну реєстрацію у порядку визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" про що свідчить відповідний запис у довідці з Єдиного державного реєстру від 24.01.13 року № 452 та знаходиться на обліку в Ізюмській ОДПІ з 25.06.2003 року.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач є комунальним підприємством та перебуває у власності Ізюмської територіальної громади від імені якої діє Ізюмська міська рада Харківської області .

Судом встановлено, що Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж було надано до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області декларацію з податку на додану вартість №9044269345 від 22.07.2013 року за червень 2013 року, якою самостійно визначено до сплати в бюджет податкове зобов’язання в розмірі 27277,0 грн., граничний термін сплати 30.07.2013 року.

Згідно довідки Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №2303/10112.1-29 від 31.07.2013 року станом на 31.07.2013 року за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом у сумі 27277,00 грн.

Позивач в обґрунтування подання про стягнення даної суми податкового боргу посилається на те, що податковим органом здійснені всі заходи щодо погашення цього боргу, а саме на адресу відповідача направлені податкові вимоги від 16.01.2004 року № 1/27 та від 21.02.2004 року, майно відповідача взято у податкову заставу, однак станом на час звернення до суду з цим позовом та на час розгляду справи даний борг відповідачем не сплачено.

Однак, суд таке посилання позивача вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

Згідно п. 87.2. ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Відповідно до ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги. При цьому відповідно до п. 59.1 Податкового кодексу порядок надіслання платникові податків податкової вимоги тотожний порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу згідно з п. 58.3 Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкові вимоги №1/27 від 16.01.2004р. та №2/28 від 21.02.2004р. не стосуються податкового боргу, який виник у позивач у 2013р. та який позивач просить стягнути, оскільки такі вимоги виставлені у 2004р. на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який на даний час втратив чинність.

Таким чином, позивачем не надано доказів здійснення всіх заходів передбачених Податковим кодексом України, які дають право податковому органу на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Крім того, суд звертає увагу на те, що пунктом 96.2 ст. 96 Податкового Кодексу України передбачено окремі заходи погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

Так, пунктом 96.2 ст. 96 Податкового Кодексу України закріплено, що у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов’язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про :

- надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

- досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- виключення платника податків із переліку об’єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до п. 96.3 ст. 96 Податкового Кодексу України відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов’язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне підприємство або його майно.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачем не надано доказів на підтвердження вжиття податковим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу відповідно до вимог ст.96 Податкового кодексу України.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів вжиття органом податкової служби передбачених ПК України заходів погашення податкового боргу та звернення до суду не у спосіб, встановлений законом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене та те , що позивачем не надано доказів вжиття органом податкової служби передбачених Податковим кодексом України всіх заходів погашення податкового боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160– 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні подання Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж подання про стягнення коштів за податковим боргом - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.