Ухвала суду № 32749580, 01.08.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/21561/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

за участі секретаря Бондарчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2013 року,-

встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діє в своїх та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 звернулись до суду із заявою у якій просять скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2013 р. ухвалене у справі № 2604\21561\12.

Заяву мотивують тим, що вказане рішенням суду, про яке вони випадково дізнались 26 червня 2013 року від працівників ЖРЕО, прийняте у їхню відсутність, про розгляд справи їм відомо не було, судових повідомлень не отримували. З 2009 року у них з відповідачем склалися напружені та ворожі стосунки з приводу користування квартирою, останній з надуманих підстав став перешкоджати їм у користуванні житлом, виганяти з квартири, погрожувати, чим створив неможливу обстановку в родині, у серпні 2009 року змінив замки у вхідних дверях квартири і з того часу їх не впускав до квартири, приводив у квартиру сторонніх чоловіків, які залишалась там ночувати, вели себе аморально, тому вони змушені були орендувати інше житло.

У квартирі залишись їхні речі. За захистом своїх та неповнолітніх дітей ОСОБА_2 зверталася до Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві та Дніпровської районної в м. Києва державної адміністрації. Проте ОСОБА_4 своєї поведінки не змінив, їй було рекомендовано звернутись до суду.

Через постійні непорозуміння стосовно користування квартирою та оплати житлово-комунальних послуг у 2010 р. ОСОБА_2 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03.02.2011 р. вселено їх у квартиру АДРЕСА_1 та змінено умови договору найму, їм у користування виділено дві житлові кімнати площею 11,8 кв.м. та 17,6 кв.м., а ОСОБА_4 дві житлові кімнати площами 11,9 кв.м. та 9,7 кв.м., приміщення загального користування залишено у спільному користуванні.

Таким чином спірна квартира була перетворена на комунальну, тому ставити питання про визнання їх такими, що втратили право користування всією квартирою ОСОБА_4 не мав права, оскільки кожен з них набув право на укладення окремого договору найму житлового приміщення. З позивачем була домовленість про спільну приватизацію квартири та в подальшому її відчуження з метою купівлі окремого житла.

Після цього вони безперешкодно користувались спірним житлом, проте через те, що позивач був проти проживання у квартирі чоловіка ОСОБА_2 вони тимчасово не проживали у квартирі до вирішення питання її приватизації і продажу. Проте позивач під різними приводами відтягував приватизацію квартири а у 2012 році заявив, що втратив ордер на квартиру і займається його відновленням.

Вказані обставини заявники вважають, що є істотними та суттєвими та впливають на правильність вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідачів підтримала подану заяву та обставини, викладені у ній.

Позивач заперечував проти задоволення заяви, посилаючись на безпідставність вимог та неправдивість викладених у заяві фактів.

Представники третіх осіб в судове засідання не з»явились, про час та місце розгляду справи треті особи були повідомлені належним чином, про причину неявки представників суд не повідомлено.

Вислухавши пояснення представника заявників та позивача дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Дніпровським районним судом м. Києва 30 січня 2013 року у цивільній справі № 2604\21561\12 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх та в інтересах малолітньої ОСОБА_3, треті особи Дніпровський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві, Орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням було ухвалене заочне рішення яким позов задоволено.

Даним рішенням визнано відповідачів такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1.

Рішення від 30.01.2013 року у вищевказаній страві було постановлене заочне з тих підстав, що відповідачі в судові засідання не з»являлись, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, згідно вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України за зазначеною позивачем адресою місця проживання, яка є місцем їх реєстрації, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки не повідомили, у зв"язку з чим судом, з урахуванням думки позивача, на підставі положень ст. 169 ч. 4, ст. 224 ЦПК України ухвалено заочне рішення, згідно наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У поданій заяві відповідачі, як на підставу для скасування заочного рішення суду, посилаються на наявність рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03.02.2011 р., постановленого за позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про вселення та зміну договору найму жилого приміщення. Даним рішенням позов ОСОБА_5 задоволено частково, вселено ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей у спірну квартиру та змінено умови договору житлового найму на квартиру АДРЕСА_1, при цьому виділено у користування ОСОБА_2 та її неповнолітнім дітям житлові кімнати площами 17,6 кв.м. та 11,8 кв.м., а ОСОБА_4 виділено у користування дві житлові кімнати площами 11,9 кв.м. та 9,7 кв.м., приміщення загального користування залишено у спільному користуванні.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Однак, суд вважає, що вищевказане рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03.02.2011 р., на яке заявники посилаються як на таке, що має істотне значення для вирішення справи, не впливає на вирішення даної справи за позовом ОСОБА_4, оскільки зареєстровані особи у спірній квартирі, які є сторонами по справі, є наймачами житлового приміщення, особові рахунки на житло не розділялись, витрати по оплаті всієї квартири ніс позивач, статус квартири у комунальну не змінювався, виділені у користування відповідачам кімнати ними приватизовані не були, не бронювались, а також не повідомлено суду щодо обставин, визначених ст. 71 ЖК України, якими передбачено збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми наймачем або членами його сім»ї понад шість місяців. Відповідачі не скористались своїм правом за рішенням суду щодо користування виділеними ним кімнатами у спірній квартирі.

Посилання відповідачів на домовленість з позивачем про приватизацію квартири та в подальшому її відчуження, відтягування ОСОБА_4 проведення приватизації також не мають значення при вирішенні даного спору.

Враховуючи викладене, підстав для скасування заочного рішення суду не вбачається, оскільки суду не доведено поважність причин неявки в судове засідання відповідачів, а також не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б мали істотне значення для вирішення справи.

При постановленні рішення судом брались до уваги та враховувались всі докази, що стосуються спору, оцінка їм надавалась.

За наведених обставин заяву відповідачів про перегляд заочного рішення, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 232, ч. 3 ст. 231 ЦПК України, слід залишити без задоволення, як таку, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 228-232 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в своїх та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2013 року у справі № 2604\21561\12 залишити без задоволення.

Роз'яснити заявникам, що заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Суддя