Рішення № 32748656, 17.07.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/1324/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Ярошенко Тамара ОлександрівнаНомер провадження 22-ц/788/1493/13 Суддя-доповідач - Дубровна В. В. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Сибільової Л. О., Таран С. А.,

за участю секретаря судового засідання Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 травня 2013 року

у справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3

про стягнення заборгованості та процентів за договором позики.

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, зазначав про те, що року він надав у борг ОСОБА_3 12 вересня 2007року 50 000 доларів США, а 06 лютого 2008 року - 40 000 доларів США, про що були складені розписки, зі строком повернення коштів на першу вимогу ОСОБА_4, але не пізніше 12 вересня 2008 року. Він неодноразово звертався до ОСОБА_3 з проханням повернути йому борг, але останній обіцяв, що поверне йому гроші, чим постійно заводив його в оману, але на даний час відповідач суму боргу так йому і не повернув.

Просив стягнути на його користь з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції 971 149 грн. 50 коп., 3 % річних від простроченої суми 98 622 грн. 70 коп., а всього 1069772 грн. 20 коп.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 кошти в розмірі 1044594 гривень 24 копійки, з яких 719 370 гривень - сума боргу, 98 622 гривні 66 копійок 3% річних та 226 601 гривня 58 копійок інфляційні.

Стягнуто з ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 понесені судові витрати 223 гривні 98 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 3135 гривень 81 копійок в дохід держави.

В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, про відмову ОСОБА_4 в задоволенні його позову.

При цьому зазначає, що вся сума боргу була ним повернута ще до настання строку, зазначеного у розписці, тобто до 12 вересня 2008 року. У суду не було підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, його представника ОСОБА_5, які апеляційну скаргу підтримують з мотивів у ній викладених, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а суду - частковому скасуванню, з наступних підстав.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані грошові кошти ОСОБА_3, проте зобов'язання повернути кошти не пізніше 12 вересня 2008 року виконане не було, у результаті чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Суд вважав про наявність поважних причин для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Але в повному обсязі з таким висновком погодитись не можливо.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначених вимог суд першої інстанції не дотримався.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12 вересня 2007 року ОСОБА_4 надав у борг ОСОБА_3 50 000 доларів США. 06 лютого 2008 року останній позичив у ОСОБА_4 ще 40 000 доларів США, про що написав дві розписки, в одній з яких зобов'язувався повернути борг на першу вимогу ОСОБА_4, в іншій - не пізніше 12 вересня 2008 року. Сторонами визнається та обставина, що усно вони домовились про те, що за двома договорами строк виконання спливає 12 вересня 2008 року.

До суду з позовом звернувся ОСОБА_4 09 квітня 2013 року.

Колегія суддів знаходить вірним висновок суду про поновлення пропущеного строку. В цій частині суд з достатньою повнотою обґрунтував поважність причин пропуску строку, дав належну оцінку зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи.

В матеріалах справи відсутні письмові докази на підтвердження повернення ОСОБА_3 запозичених коштів, а тому, суд дійшов вірного висновку про стягнення суми боргу, процентів за користування. В цій частині рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу в цій частині слід відхилити і залишити рішення про стягнення 719370 грн., що становить еквівалент позичених 90 000 доларів США за існуючим курсом української гривні до долара США на день розгляду справи судом першої інстанції та 3 % річних за користування позиченими коштами, що становить 98622 грн.66 коп.

Водночас, колегія суддів не може погодитись із рішенням суду в частині стягнення інфляційних, оскільки такий висновок суду не ґрунтується на законі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення суми інфляційних коштів, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за укладеними з позивачем договорами позики, а тому відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, з чим погодитись не можливо.

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, то норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні.

Договором визначене грошове зобов'язання у іноземній валюті - у доларах США.

Судом першої інстанції стягнута сума боргу, яка дорівнює 90 000 доларів США. Хоча сума боргу і стягнута у національній валюті - у гривні, але розрахунок проведений, виходячи із курсу української гривні (7,99) до долара США, встановленого Національним Банком України на день розгляду справи, а не на день укладення договору за курсом 5,09, а тому, знецінення позичених коштів не відбулося.

Встановивши, що між сторонами було укладено договір позики в іноземній валюті, суд помилково застосував до виниклих правовідносин положення закону, який регулює порядок сплати боргу, визначеного договором у гривні.

З огляду на викладене, рішення суду в цій частині та в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у звязку з частковим задоволенням апеляційної скарги та позовних вимог, підлягають стягненню кошти у дохід держави з ОСОБА_3 у розмірі недоплаченного ОСОБА_4 судового збору при подачі до суду першої інстанції позову у розмірі 3211 грн. 60 коп. За апеляційною скаргою ОСОБА_3 скасовано рішення у частині стягнення інфляційних у розмірі 226601 грн. 58 коп, що становить 22% від ціни позову, а тому, підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачений ним судовий збір у розмірі 378 грн. 51 коп. З врахуванням того, що на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_3 необхідно стягнути судовий збір, який сплатив ОСОБА_4 при подачі позову до суду першої інстанції, шляхом взіємозаліку, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 149 грн. 11 коп. ( 378 грн. 51 коп . -229 грн. 40 коп.)

У відповідності до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 1,2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1,2,3,4, ч.2, ч.3, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 травня 2013 року у даній справі в частині стягнення інфляційних у сумі 226601 грн. 58 коп.

В цій частині постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду в частині стягнення суми боргу - 719370 грн. та 3% річних -98622 грн. 66 коп., всього - 817992 грн. 66 коп. - залишити без змін.

Скасувати рішення в частині стягнення судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави судові витрати у справі у сумі 3211 грн. 60 коп. за реквізитами:

Код бюджетної класифікації доходів 22030001

Рахунок 31211206780002

Одержувач УДКС у м. Суми (м.Суми), 22030001

Банк одержувача ГУДКУ у Сумській області,

ЄДРПОУ 37970593

МФО 837013

Стягнути з ОСОБА_4 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 понесені витрати за апеляційне оскарження рішення суду у сумі 149 грн. 11 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Головуючий -

Судді -