Рішення № 32746396, 01.08.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.08.2013Справа № 901/2027/13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД»

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

про стягнення 750 895,27 грн.

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача - Осадчук О.С., довіреність №б/н від 26.04.2013, представник

від відповідача - Тітовський О.В., довіреність №11/131 від 31.05.2013, представник

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про стягнення 128 412,00 грн. основного боргу, 5 171,66 грн. пені, 2 068,66 грн. 3% річних за договором поставки №433 від 11.05.2012 та стягнення 604 992,00 грн. основного боргу, 7 322,11 грн. пені, 2 928,84 грн. 3% річних за договором поставки №647 від 20.06.2012.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем належним чином не були виконані умови укладених між сторонами договорів в частині розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 604 992,00 грн. за договором поставки №647 від 20.06.2012 та 128 412,00 грн. за договором поставки №433 від 11.05.2012. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 322,11 грн. пені, 2 928,84 грн. 3% річних за договором поставки №647 від 20.06.2012 та 5 171,66 грн. пені, 2 068,66 грн. 3% річних за договором поставки №433 від 11.05.2012 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві проти позову заперечував за мотивами відсутності у договорі умов про стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.05.2012 між ТОВ «Марко Лтд» (постачальник) та ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» (покупець) було укладено договір поставки №433.

Згідно п.4.2. договору поставки №433 від 11.05.2012, оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 120 банківських днів після поставки товару та підписання акту прийому-передачі.

На виконання умов договору поставки №433 від 11.05.2012 постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 354 127,20 грн., що підтверджується відповідними актами прийому-передачі товару та видатковими накладними, а саме: акт прийому-передачі товару від 12.10.2012 на суму 69 696,00 грн. (в тому числі ПДВ), видаткова накладна №РН-0000786 від 09.08.2012 на суму 104 649,60 грн. (в тому числі ПДВ), видаткова накладна №РН-0000597 від 27.06.2012 на суму 51 369,60 грн. (в тому числі ПДВ) та акт прийому-передачі товару від 18.06.2012 на суму 128 412,00 грн. (в тому числі ПДВ).

18.05.2013 ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» сплатив заборгованість по договору поставки №433 від 11.05.2012 за актом прийому-передачі товару від 12.10.2012 на суму 69 696,00 грн., за зидатковою накладною №РН-0000786 від 09.08.2012 на суму 104 649,60 грн., за видатковою накладною №РН-0000597 від 27.06.2012 на суму 51 369,60 грн.

Термін сплати по договору поставки №433 від 11.05.2012 за актом прийому-передачі товару від 18.06.2012 настав 04.12.2012. З моменту сплину терміну сплати покупцем не було здійснено жодних оплат за поставлений товар згідно цього акту.

Також, 20.06.2012 між ТОВ «Марко Лтд» (постачальник) та ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» (покупець) було укладено договір поставки №647.

Згідно п. 4.2. договору поставки №647 від 20.06.2012, оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 120 банківських дні після поставки товару та підписання акту прийому-передачі.

На виконання умов договору поставки №647 від 20.06.2012 постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 604 992,00 грн., що підтверджується відповідними актом прийому-передачі товару та видатковою накладною, а саме: акт прийому-передачі товару від 03.10.2012 на суму 313 392,00 грн. (в тому числі ПДВ) та видаткова накладна №РН-0001136 від 14.11.2012 на суму 291 600,00 грн. (в тому числі ПДВ).

Термін сплати по договору поставки №647 від 20.06.2012 за актом прийому-передачі товару від 03.10.2012 настав 26.03.2013, а за видатковою накладною №РН-0001136 від 14.11.2012 настав 15.05.2013. З моменту сплину терміну сплати покупцем не було здійснено жодних оплат за поставлений товар згідно договору поставки №647 від 20.06.2012.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 128 412,00 грн. за договором поставки №433 від 11.05.2012 та 604 992,00 грн. за договором поставки №647 від 20.06.2012.

Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати коштів за поставлений товар згідно договорів.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено статтею 175 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач, не виконавши зобов'язання з оплати коштів за поставлений товар, допустив порушення зобов'язань, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення 128 412,00 грн. заборгованості за договором поставки №433 від 11.05.2012 та 604 992,00 грн. заборгованості за договором поставки №647 від 20.06.2012 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 171,66 грн. пені, 2 068,66 грн. 3% річних за договором поставки №433 від 11.05.2012 та 7 322,11 грн. пені, 2 928,84 грн. 3% річних за договором поставки №647 від 20.06.2012 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відносно вимог про стягнення 3% річних, то дана вимога відповідає ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасного внесення платежів передбачених умовами договору, вимога про стягнення нарахованої згідно ст. 625 Цивільного кодексу України суми у вигляді 3% річних у розмірі 2 928,84 грн. за договором поставки №647 від 20.06.2012 (за актом прийому-передачі товару від 03.10.2012 за період з 26.03.2013 по 17.06.2013 та за видатковою накладною №РН-0001136 від 14.11.2012 за період з 15.05.2013 по 17.06.2013 (313 392,00 грн. х 3%) : 365) х 83 (дні прострочення) = 2137,93 грн. (291 600,00 грн. х 3%) : 365) х 33 (дні прострочення) = 790 грн. 91 коп.) та 2 068,66 грн. по договору поставки №433 від 11.05.2012 (за актом прийому-передачі товару від 18.06.2012 за період з 04.12.2012 по 17.06.2013 (128 412,00 грн. х 3%) : 365) х 196 (дні прострочення) = 2 137,93 грн.) підлягає задоволенню.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 5 171,66 грн. пені за договором поставки №433 від 11.05.2012 та 7 322,11 грн. пені за договором поставки №647 від 20.06.2012 суд відмовляє з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення пені позивач посилається на п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України та п. 8.3. договорів, в яких зазначено, що у випадках, не передбачених даним договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згадана стаття Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, договорами поставки №433 від 11.05.2012 та №647 від 20.06.2012 не передбачена відповідальність покупця у виді пені за несвоєчасну оплату продукції, а ні її розмір.

Судовий збір суд відносить на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 01.08.2013.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, м. Сімферополь, АР Крим, 95000; ідентифікаційний код 00153117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» (вул. Канатна, 42, к. 501, м. Одеса, 65014; ідентифікаційний код 30284125) 604992,00 грн. основного боргу, 2928,84 грн. 3% річних за договором поставки №647 від 20.06.2012, 128412,00 грн. основного боргу, 2068,66 грн. 3% річних за договором поставки №433 від 11.05.2012 та 14768,03 грн. судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 7 322,11 грн. пені за договором поставки №647 від 20.06.2012 та стягнення 5 171,66 грн. пені за договором поставки №433 від 11.05.2012 відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Л. Медведчук