Рішення № 32745925, 23.11.2012, Старобільський районний суд Луганської області

23.11.2012

Справа № 2/1230/444/2012р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

23 листопада 2012 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Олійник С. В.,

при секретарі Дубініної О.О.,

за участі представника позивача за першим позовом

представника відповідача за зустрічним позовом Кшуташвілі В.О.,

Маякової І.В.,

відповідача за першим позовом

та позивача за зустрічним ОСОБА_3,

представника відповідача за першим позовом

та представника позивача за зустрічним ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старобільську Луганської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_6 про визнання кредитного договору недійсним,

встановив:

Позивач Публічне акціонерне товариства Комерційний банк «ПриватБанк»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування свого позову позивач Публічне акціонерне товариства Комерційний банк «ПриватБанк»посилається на те, що відповідно до укладеного договору № LGXRRXO5040067 від 05.04.2007 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 9600 гривень зі сплатою відсотків зв користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05 квітня 2009 року. Згідно умов укладеного договору договір складається із Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 14 березня 2012 року має заборгованість -48902,66 грн., яка складається з наступного: - 5858,90 грн. - заборгованість за кредитом; 20681,87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1005,37 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 18551,63 гривень пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2304,89 грн. - штраф (процентна складова). Розрахунок суми заборгованості додається. На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»заборгованість у розмірі 48902,66 гривень за кредитним договором № LGXRRXO5040067 від 05.04.2007 року та судовий збір в розмірі 489,03 гривень.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала та пред'явила до позивача зустрічний позов, в якому зазначила, що вона мешкає в м. Старобільську Луганської області. В квітні 2007 року її знайома ОСОБА_6, яка здала їй своє помешкання для проживання, взяла її паспорт для оформлення реєстрації. Через декілька днів їй стало відомо, що їй потрібні гроші і вона хоче взяти кредит на її ім'я. Вона не погодилася, але ОСОБА_6 сказала, що вже всі питання було вирішено. ОСОБА_6 принесла договір з банку для його підписання, і при умові, що гроші вона отримає сама, а потім віддасть ОСОБА_6 її частину в рахунок оренди її будинку, вона підписала договір. Крім договору ніяких паперів не підписувала, кредит не отримувала, оскільки ОСОБА_6 їй пояснила, що банк тимчасово не надає своє згоди на отримання кредиту. Потім ОСОБА_6 поїхала до Росії на заробітки. Через деякий час, тобто в 2009 році, її стали турбувати працівники банку і вимагати сплати кредиту. Вона у ОСОБА_6 стала виясняти про кредит, та з'ясувалося, що ОСОБА_6 все ж таки отримала кредит та обіцяла погашати кредит за неї. Із кредитного договору, який вона отримала від ОСОБА_6, вона дізналася, що вона мала отримати 9600 гривень, які банк перерахував на поточний рахунок магазину, де вона мала отримати товар, але ні якого товару не отримувала. ОСОБА_6 їй сама пояснила, що в магазині «Навігатор»м. Старобільська за неї ОСОБА_6 сама розписалася, але отримала гроші готівкою по домовленості з продавцем магазину, а в банк вона надала з магазину документ, підтверджуючий видачу товару на суму кредиту. Вона звернулася із заявою до Старобільського РВ УМВС України в Луганській області про порушення кримінальної справи, але їй було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 по факту шахрайства. Після цього ні в магазині «Навігатор», ні в Відділенні ПриватБанку, вона не дізналася правди, не отримала копії накладних, оскільки їй було відмовлено. Згідно ч.2 ст. 1046 ЦК України, договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Оскільки, гроші вона не отримувала зовсім, то має право на оспорювання кредитного договору. Тому просить суд, визнати недійсним договір № LGXRRXO5040067 від 05.04.2007 року, укладений між нею та ПриватБанком.

Представник позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, обґрунтувавши їх доказами, викладеними в позовній заяві. Додатково пояснив, що відповідачка ОСОБА_3 була детально ознайомлена з умовами кредитного договору, про що свідчить її підпис на заяві позичальника. Крім того, згідно з розрахунком-фактурою, та накладною від 04.04.2007 року ОСОБА_3 отримала в магазині «Навігатор»м. Старобільська товар. Представник позивача вважав, що позов банку цілком законний та обґрунтований та просив його задовольнити у повному обсязі.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 (ОСОБА_3) представник позивача ПриватБанку не визнав у повному обсязі. Суду пояснив, що відповідно до укладеного договору № LGXRRXO5040067 від 05.04.2007 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 9600,00 гривень зі сплатою відсотків зв користування кредитом у розмірі 12.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05 квітня 2009 року. Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач за першим позовом за позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3В.(ОСОБА_3), в судовому засіданні позов ПриватБанка не визнала в повному обсязі, пославшись на те, що кредитні гроші вона фактично не отримала, товар за кредитні гроші не отримувала, не зважаючи на те, що кредитний договір вона підписувала, анкету позивальника, рахунок-фактуру від 04.04.2007 року, накладну від 04.04.2007 року, також підписувала.

Представник відповідача за першим позовом ОСОБА_3 та позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_4, у судовому засіданні пояснив, що її довіритель ОСОБА_3 вимоги позивача ПАТ КБ «Приватбанк»не визнає. Так, Банк дійсно надав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 9600 грн., які вона фактично не отримувала.

Позовні вимоги ОСОБА_3 по зустрічному позову та її представник ОСОБА_4 підтримали у повному обсязі і надали суду пояснення, які повністю співпадають з доводами, викладеними в позовній заяві. Просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_6 в судові засідання не з'являлась за невідомих суду причин, про час та місце судових засіданні повідомлялась належним чином. Крім того, ОСОБА_6 викликалась до суду через пресу газету «Наша Газета»№ 87 від 19.06.2012 року. Про причини неявки ОСОБА_6 суду не повідомила, заяв про відкладення справи не надала, також відсутні заяви про розгляд справи у її відсутності. Суд визнає причини неявки не поважними, та вважає можливим розглядати справи за відсутності третьої особи ОСОБА_6

Суд, заслухавши показання сторін, свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами склались правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України.

Факт зміни прізвища відповідачки ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про шлюб з ОСОБА_10, після укладення якого прізвище відповідачки змінилося на Носаль (а.с. 29).

Згідно з кредитним договором № LGXRRXO5040067 від 05.04.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно до якого ПАТ КБ «Приватбанк»надав відповідачці кредит в сумі 9600 грн. на строк 24 фактичних місяців від дати отримання кредиту зі сплатою відсотків зв користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05 квітня 2009 року. Факт підписання цього договору не заперечується відповідачкою ОСОБА_3 (а.с 5-9).

Згідно рахунку фактури № 345 від 04.04.2007 року ОСОБА_3, мала намір на придбання в магазині «Навігатор»м. Старобільська товару на 10700 гривень (а.с.85). В графі покупець підписано відповідачкою.

Згідно з накладної № 344 від 04.04.2007 року, ОСОБА_3 отримала товар в магазині «Навігатор»м. Старобільська на 10700 гривень (а.с.81).

Крім того, згідно з копії квитанції до приходного касового ордеру № 0704 від 04.04.2007 року ОСОБА_3 внесла до магазину передоплату в розмірі 2700 гривень в рахунок придбання товару у кредит (а.с.83).

Відповідно до меморіального ордеру від 05.04.2007 року, ПриватБанк від платника ОСОБА_3 перерахувало 8000 гривень до магазину «Навігатор»через ПП ОСОБА_11, згідно до договору купівлі-продажу № 345 від 04.04.2007 року без НДС ( а.с. 132).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 14 березня 2012 року ОСОБА_3 має заборгованість - 48902,66 грн., яка складається з наступного: - 5858,90 грн. - заборгованість за кредитом; 20681,87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1005,37 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 18551,63 гривень пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2304,89 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК) зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умови кредитного договору, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "Приватбанк" відповідають ст. 1054 Цивільного кодексу України, в якій передбачається, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит у встановлений договором строк і сплатити встановлені відсотки.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Своїм підписом у кредитному договорі ОСОБА_3 підтвердила свою згоду з умовами зазначеної угоди.

Ствердження ОСОБА_3 про неотримання грошових коштів за кредитом, товару за кредитом, внесення предоплати за товар, судом не приймаються, оскільки вони є безпідставним, доказами не підтверджується, тоді як згідно з ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 підтвердила наявність свого підпису в заяві позичальника № LGXRRXO5040067 від 05.04.2007 року, рахунках фактури, накладної, в заяві на оформлення кредиту.

Тому, суд вважає позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором є законним, обґрунтованим і таким, що підлягає повному задоволенню.

Надаючи грошові кошти Позивачеві за зустрічним позовом ОСОБА_3, банком було задоволено потреби Позивача, надавши йому в користування грошові кошти.

На момент укладення вказаного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами та печатками сторін; правочин був спрямований на отримання кредиту та на його погашенні згідно умов даного договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно з розрахунку заборгованості Приватбанк отримував періодично платежі від платника ОСОБА_3 в рахунок погашення платежів за кредитним договором від 05.04.2007 року, що говорить про факт користування кредитом (а.с.115-116).

Згідно із дослідженими в судовому засіданні матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи № 900 від 07.05.2009 року встановлено, що 07 травня 2009 року була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за фактом шахрайства, на підставі ст.6 п.2 КПК України (а.с.30-35 ).

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що він працював в 2008-2009 роках в відділенні проблемних кредитів в Старобільськіх філії ПриватБанк. Були товарні кредити, розстрочка кредитів та інші. Одним з клієнтів була ОСОБА_3 Зі слів ОСОБА_3 кредит фактично отримала ОСОБА_6 та її чоловік для розвитку малого бізнесу. ОСОБА_6 користувалася кредитом, а на ОСОБА_3 був оформлений кредит.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що на той час він був співвласником магазину, займався поставкою товарів. Тоді було дуже багато кредитів під товари. До магазину зазвичай приходила людина, казала що бажає придбати товар, продавці магазину виписували рахунок-фактуру на товар. Через деякий час приходить ця людина знову, говорить що має згоду банку, продавці магазину перевіряють перерахування грошей і відразу надають товар, склавши накладну. По логіці повинна бути одна і та ж сама людина, яка звертається до магазину, і якій в банку дали згоду на оформлення кредиту, і вона ж потім приходить до магазину за товаром.

Пояснення свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 у суду сумнівів не викликає, оскільки не заперечуються сторонами, але суд не приймає до уваги, оскільки пояснення як доказ стосуються інших правовідносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначений кредитний договір був укладений з урахуванням волевиявлення відповідача, оскільки підписи на вищезазначених документах є доказом того, що сторони погодились з його умовами. Заперечення відповідачки ОСОБА_3 про неотримання майна, судом не приймаються, оскільки вони суперечать іншим доказам по справі.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме у разі якщо: зміст правочину суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчинила правочин, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі; укладений правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, вчинений батьками (усиновлювачами), суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст. 215-235 ЦК України особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

Згідно з вимогами ст.16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач в силу ст.10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Наявність наведених вище підстав для визнання правочину недійсним в межах судового розгляду справи не встановлено.

Посилання ОСОБА_3 та її представника на те, що товар вона не отримала не може бути підставою для визнання кредитного договору недійним, оскільки кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору, а дії щодо отримання товару стосуються його виконання, а не укладання, тоді як правове значення для вирішення питання про визнання кредитного договору недійсним має додержання його сторонами вимог закону саме при його укладанні, а не виконанні.

Крім цього, відповідачка ОСОБА_3 не заперечувала проти того, що підписувала кредитні документи особисто. На роз'яснення суду, щодо можливості оспорювання підпису в документах, вона та її представник не заявляли про намір проведення відповідної експертизи.

При укладенні договору, було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгодженні сторонами так і прийняті ними як обов'язкові умови договору.

Посилання відповідачки, що за цим договором повинна відповідати ОСОБА_6, яка обіцяла сплачувати кошти за кредитом (а.с.34) суд не приймає, оскільки вона не є стороною кредитного договору, тобто відносин між ОСОБА_6 і Банком за вказаним кредитним договором не виникало.

Беручі до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_6 про визнання кредитного договору недійсним.

На підставі викладеного, керуючись ст. 203,215-235,526, 627-629,638,ч. 1 ст. 1054 ЦК України, ст. ст. 10,11, ч.2 ст.60, ч.1, 3 ст. 88, ст. ст. 209, 212, 214-215, 218, ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою АДРЕСА_1, паспорт серія НОМЕР_2 виданий 09 червня 2010 року Старобільським РВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49027, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299 заборгованість за кредитним договором № LGXRRX05040067 від 05.04.2007 року у розмірі 48902 (сорок вісім тисяч дев'ятсот два) гривень 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою АДРЕСА_1, паспорт серія НОМЕР_2 виданий 09 червня 2010 року Старобільським РВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49027, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 64993919400001, МФО 305299 судові витрати у розмірі 489 (чотириста вісімдесят дев'ять) гривень 03 гривень.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_6 про визнання кредитного договору недійсним -відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С. В. Олійник