Ухвала суду № 32744476, 01.08.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/3734/13 Головуючий у 1 інстанції: Стоматова Е.Г.

Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бондаря М.С.

Суддів: Подліянової Г.С.

Дашковської А.В.

При секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.

В позовній заяві позивач зазначила, що з січня 2004 року по грудень 2011 року проживала з відповідачем однією сім'єю в його АДРЕСА_1. Шлюб з відповідачем не реєстрували. Вони мали спільний бюджет. Зароблені кошти витрачали, за взаємною згодою на придбання харчів, одягу, взуття, побутові, товари, ліки, на відпочинок та інші-цілі. Були прив'язані спільним побутом, надавали один одному допомогу у повсякденному житті, мали спільні інтереси, піклувались один про одного, разом відпочивали.

Під час проживання однією сім'єю було нажито майно, а саме: двокімнатна АДРЕСА_2 придбана за сумісні гроші 27.02.2007 року, 16.11.2006 року дачний будинок, що розташований за адресою: Запорізька область, Запорізькій район, село Августинівка, садове товариство .«Мрія». Пізніше відповідачем на своє ім'я була приватизована земельна ділянка на якій розташований вказаний дачний будинок.

За взаємною згодою покупцем за договором купівлі-продажу квартири та дачного будинку, було зазначено відповідача. Право власності на спірну квартиру будо також зареєстровано за відповідачем. Фактично шлюбні відносини з відповідачем тривали до грудня 2011 року. 3 грудня 2011 року сім'я з відповідачем припинила своє існування.

Уточнивши позовні вимоги просидь суд встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка ОСОБА_4 та жінки ОСОБА_3 без шлюбу в період з січня 2004 року по грудень 2011 року, визнати спільною сумісною власністю майно, набуте за час спільного проживання однією сім'єю без шлюбу, а саме, квартиру АДРЕСА_2, дачний будинок та земельну ділянку, що розташований за адресою Запорізька область, Запорізькій район, село Августинівка, садове товариство «Мрія» дільниця,НОМЕР_1, визнати за нею ОСОБА_3, право власності ? частину дачного будинку та земельної ділянки.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2013 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є : неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріальн6ого або процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що ОСОБА_3 не надала суду належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, тобто не довела, що вони з ОСОБА_4, починаючи з 2004 року по грудень 2011 року, проживали однією сім'єю, та квартира АДРЕСА_2 придбана ОСОБА_4 у лютому 2007 року є спільним сумісним майном сторін. На дачний будинок за адресою Запорізька область, Запорізькій район, село Августинівка, садове товариство «Мрія» права власності не оформлено, тому зазначений дачний будинок не може бути предметом спору, оскільки вищезазначену земельну ділянку ОСОБА_4 . приватизував, тому право на приватизовану відповідачем земельну ділянку у позивачки не виникло.

Проте повністю з таким висновком суду не можна погодитись.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судом установлено, підтверджується поясненнями свідків та матеріалами справи, не заперечується сторонами, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 познайомились у січні 2003 року.

ОСОБА_3 з січня 2004 року по грудень 2011 року проживала у АДРЕСА_1, що належить на правів власності ОСОБА_4. Зазначені обставини підтвердили свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та не заперечував ОСОБА_4, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції, а також в запереченнях ОСОБА_4 проти позову також не заперечувалася зазначена обставина ( т. 1 а.с. 53-56).

Крім того, в копії медичної книжки ОСОБА_3 на титульній сторінці в якості місця проживання ОСОБА_3 зазначена адреса квартири, що належить ОСОБА_4 на праві власності. Відповідно до копії договору № 012-0752-130511 від 13.05.2011 року на відкриття поточного рахунку в ПАТ «Дельта Банк» також у якості місця проживання ОСОБА_3 зазначена адреса квартири ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 11-12, а.с. 22). Відповідно до договору від 06.11.2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ УВК «ІНН-КОМ» про надання послуг Інтернету до квартири відповідача за адресою АДРЕСА_1 зазначено місцем проживання позивачки квартиру відповідача (т. 1 а.с. 19-21), листи з магазину «Сільпо» з пропозиціями та акціями, що надходили на ім"я ОСОБА_3, в яких адресою проживання позивачки також зазначено вищезазначену адресу квартири, що належить на праві власності відповідачу.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивачкою ОСОБА_3 не було надано доказів постійного проживання у вищезазначеній квартирі ОСОБА_4 за вказаний період часу, є невірним, та спростовується вищезазначеними доказами.

В суді першої інстанції свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_4, з позивачкою познайомилась у 2004 році, коли ОСОБА_3 стала мешкати разом з ОСОБА_4 у його квартирі за адресою АДРЕСА_1. Вона неодноразово приходила до них в гості, проживали вони як одна сім"я, в них був спільний побут, спільне господарство, спільний бюджет, спільні права та обов"язки, вони дбали один про одного, разом справляли свята, відпочивали, разом придбали квартиру та дачу. ОСОБА_4 завжди представляв ОСОБА_3 як свою дружину, вона також сприймала їх як чоловіка та жінку, мешкали вони разом до грудня 2011 року.

Аналогічні пояснення дали свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Свідок ОСОБА_12, яка працює бухгалтером садового товариства «Мрія» пояснила, що ОСОБА_3 неодноразово сплачувала внески за дачний будинок, яка належала ОСОБА_4, вони разом робили на дачі ремонт, працювали на земельній ділянці, вона сприймала їх як подружжя.

Проте, суд першої інстанції, у порушення вимог ст. 212 ЦПК України не надав цим свідченням ніякої оцінки, не навів мотивів прийняття чи відмови у їх прийнятті.

У письмових запереченнях на позов, ОСОБА_4 зазначав, що комунальні послуги за вищезазначену квартиру та розтрати на її вдосконалення сплачувалися ОСОБА_3 ( т. 1 а.с. 53-56). Позивачка надала суду квитанції про сплату нею комунальних послуг за зазначену квартиру ( т. 2 а.с. 84-88 ).

У судовому засіданні від 22.01.2013 року відповідач ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_3 мешкала в його квартирі з 2004 по 2011 рік постійно, кожного року вони з позивачкою відпочивали на морі, він дарував їй подарунки, на ведення господарства надав їй кошти, підвозив до роботи, між ними були близькі стосунки.

Суд також не надав цим поясненням ОСОБА_4 ніякої оцінки.

Дійшовши висновку, що ОСОБА_3 відповідний період часу проживала у квартирі відповідача, але вони не проживали однією сім"єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, суд, взагалі не зробив висновків в якості кого ж тоді в період такого тривалого часу позивачка ОСОБА_3 проживала у квартирі відповідача.

Матеріали справи не містять належних доказів (як то договору оренди квартири, іншого договору), які б свідчили про те, що позивачка з січня 2004 року по грудень 2011 року проживала в квартирі ОСОБА_4, як наймач, або як домашня робітниця.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що позивачка має вищу освіту, забезпечена житлом, має постійну роботу, а саме: займала з 2004 року по 2011 рік посади інспектора по учбовій роботі у деканаті по роботі з іноземними студентами у Запорізькому медичному університеті, інспектора статиста навчального відділу, заступника начальника відділу ліцензування і організаційно-аналогічного забезпечення у Класичному приватному університеті ( т. 1 а.с. 16-18).

Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 за місцем своєї реєстрації у АДРЕСА_1 перебував лише 1-2 місяці на рік, не заслуговує на увагу, так як з доданих до суду послужних книжок моряка вбачається, що ОСОБА_4 перебував у м. Запоріжжя у 2005 році - 9 місяців, у 2006 році - 4 місяці, у 2007 році - 7 місяців, у 2008 році - 5 місяців, у 2009 році - 4 місяці, у 2009- 2010 роках був без роботи 1 рік 4 місяці, у 2001 році - 6 місяців ( т. 1 а.с. 98-104).

Отже, свідчення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12, свідчення самого ОСОБА_4, вищезазначені письмові докази, підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у період з січня 2004 року по грудень 2011 року, вони були пов"язані спільним побутом, мали взаємні права та обов"язки, що відповідно до ст. 3 СК України притаманно сім"ї.

Згідно з положеннями ст. 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 СК України.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку ( доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 27.02.2007 року, за час спільного проживання сторін, ОСОБА_4 була придбана двокімнатна АДРЕСА_2 , 16.11.2006 року придбано дачний будинок, що розташований за адресою: Запорізька область, Запорізькій район, село Августинівка, садове товариство .«Мрія», дільниця НОМЕР_1, що підтверджується членським квитком садівничого товариства «Мрія», виданого на ім'я ОСОБА_4 16.11.2006 року, довідкою садівничого товариства « Мрія» з якої вбачається, що членські внески в 2006 році були повністю сплачені як ОСОБА_4 так і його дружиною ОСОБА_3 ( т. 1 а.с. 13, - 14, т. 2 а.с. 83 ). ОСОБА_4 також підтвердив в суді факт викупу зазначеного дачного будинку.

Отже, зазначене майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Висновок суду першої інстанції про те, що вищезазначений дачний будинок не може бути предметом спору, оскільки право власності на нього не оформлено, не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» в редакції від 04.06.2009 року зазначено, що член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу і розпорядження квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Що стосується позову ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю вищезазначеної земельної ділянки, то з матеріалів справи вбачається, що право власності у ОСОБА_4 на земельну ділянку виникло 12 липня 2012 року, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯП № 55696412 ( т. 1 а.с. 173), тобто, після періоду сумісного проживання сторін. Отже, зазначена земельна ділянка не є об"єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Посилання суду на ст. 21 СК України є безпідставним, оскільки зазначена стаття визначає поняття шлюбу конститутивною ознакою якого є його реєстрація державним органом реєстрації актів цивільного стану. Жінка та чоловік у цьому шлюбі мають статус подружжя. Відсутність державної реєстрації не робить такий союз актом цивільного стану, тобто шлюбом у правовому розумінні цього слова. Жінка та чоловік у такому союзі мають статус сім"ї, але не мають статусу подружжя, тобто права є тотожними за змістом, але підстави їх виникнення є різними.

Предметом даного позову є право на майно жінки та чоловіка, які проживали однієї сім"єю, але не перебували у шлюбі між собою, що регулюється ст. 74 СК України та поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволення позову ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_4,без перебування у шлюбі між собою в період з січня 2004 року по грудень 2011 року, визнання спільною сумісною власністю майна, набутого за час спільного проживання однією сім'єю без перебування у шлюбі між собою, а саме квартиру АДРЕСА_2, дачний будинок , що розташований за адресою Запорізька область, Запорізькій район, село Августинівка, садове товариство «Мрія», дільниця,НОМЕР_1, визнання за ОСОБА_3 права власності на ? частину дачного будинку, не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову. В іншій частині позов не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України суд присуджує з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені нею і документально підтверджені судові витрати в розмірі 2127, 30 грн.( т. 1 а.с. 1-2, т. 2 а.с. 58) пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 1527,30 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2013 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту.

Встановити, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, без перебування у шлюбі між собою, в період з січня 2004 року по грудень 2011 року.

Визнати спільною сумісною власністю майно набуте ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за час спільного проживання однією сім'єю без перебування у шлюбі, а саме, квартиру АДРЕСА_2, дачний будинок, що розташований за адресою Запорізька область, Запорізькій район, село Августинівка, садове товариство «Мрія», дільниця,НОМЕР_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину дачного будинку, що розташований за адресою Запорізька область, Запорізькій район, село Августинівка, садове товариство «Мрія», дільниця,НОМЕР_1.

В задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю земельної ділянки, що розташована за адресою: Запорізька область, Запорізькій район, село Августинівка, садове товариство «Мрія», дільниця ,НОМЕР_1 та її розподілу - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1527,30 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: