Постанова № 32744182, 29.07.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

29 липня 2013 р. Справа № 802/3185/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни ,

за участю:

секретаря судового засідання: Крисько Ілони Володимирівни

представника позивача: Ковальової В.С.

представника відповідача: Цимбал В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Другої Вінницької державної нотаріальної контори

до: Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Друга Вінницька державна нотаріальна контора з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби України (далі - Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена камеральна перевірка за наслідками якої складено акт. На підставі вказаного Акту було винесено податкове повідомлення-рішення з яким позивач не погоджується і вважає його протиправним.

Позивач зазначає, що 24.04.2013 р. ним уточнено раніше подані розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку в частині ознаки доходу, а також в частині реєстраційного номеру платника податків. В зв'язку з цим податковий орган встановив порушення позивачем п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, яким врегульовано обов'язки осіб, які мають статус податкових агентів, що тягне за собою відповідальність, передбачену п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу Україн, а саме за подання платником податку не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податку і суми у вигляді накладення штрафу.

На думку позивача, платниками податку на доходи фізичних осіб, тобто особами, на які покладено обов'язок з його сплати, при здійсненні операцій купівлі-продажу, обміну, дарування майна, отримання свідоцтв про право на спадщину є фізичні особи, а не нотаріуси, тому, застосування до Другої Вінницької державної нотаріальної контори п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України є протиправним.

За даних обставин, позивач звернувся до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000421701 від 07.06.2013 р.

У судовому засіданні 29.07.2013 р., за клопотанням представника відповідача на підставі положень статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято протокольну ухвалу, із занесенням в журнал судового засідання, про заміну Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби її правонаступником - Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві. Додатково пояснила, що відповідно до ст.ст.172-174 Податкового кодексу України нотаріальна контора подавала інформацію до податкового органу про відповідні договори, посвідчені позивачем, включаючи інформацію про їх вартість та суму сплаченого податку, в порядку встановленому Податковим кодексом для податкового розрахунку.

За таких обставин представник позивача вказує, що податковий орган не мав права застосовувати до позивача норми п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України. Відтак підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення у відповідача не було.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надавши суду письмові заперечення в якому зазначила, що згідно з п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн. В задоволенні позову просила відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню враховуючи наступне.

Головними державними податковими ревізорами-інспекторами відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Вінницької ОДПІ Вінницької області державної податкової служби Машевською А. Т. та Ткаченко А. М. на підставі п.п. 191.1.2 п. 191.1 ст. 191 та доповненнями п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку Другої Вінницької державної нотаріальної контори за звітні податкові періоди щодо подання з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за І-ІV квартали 2012 р., за наслідками якої складено акт №82/1701/02885741 від 27.05.2013 р. (а. с. 8).

В ході вказаної вище перевірки перевіряючим констатовано порушення законодавства, допущені позивачем, про які зазначено в акті №82/1701/02885741 від 27.05.2013 р. (далі - Акт), зокрема, порушено п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Так, в Акті вказано, що в уточнюючому розрахунку за 1 квартал 2012 р. відображено суму нарахованого і виплаченого доходу громадянину (РНОКПП НОМЕР_1) в розмірі 337154,00 грн. за ознакою доходу 114. В раніше поданому звітному розрахунку за 1 кв. 2012 р. (13.04.12р.) цей дохід було зазначено за ознакою 113. Також в уточнюючому розрахунку відображено нарахування і виплату доходу громадянину (РНОКПП НОМЕР_2) в сумі 289578,00 грн. за ознакою доходу 104, в поданому раніше звітному розрахунку ніяких нарахувань і виплат йому не було. В поданому уточнюючому розрахунку за ІІ кв. 2012 р. коригувався реєстраційний номер облікової картки платника податків з 2232412046 на правильний 2232413046.

На підставі вищезазначеного Акту, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення №0000421701 від 07.06.2013 р. (а. с. 9), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п 11010100 у розмірі 510 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач, в порядку адміністративного оскарження, звернувся зі скаргою (а. с. 10-11) на зазначене податкове повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Згідно рішення від 01.07.2013 р. №1479/10/10-02-11 (а. с. 12) про результати розгляду первинної скарги Головним управлінням Міндоходів у Вінницькій області, скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ №0000421701 від 07.06.2013 р. - без змін.

Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.

Друга Вінницька державна нотаріальна контора, як юридична особа, зареєстрована 09.02.1998 р. виконавчим комітетом Вінницької міської ради.

24.04.2013 р. позивачем подано до Вінницької ОДПІ уточнюючі податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за І-IV квартали 2012 р.

Згідно з п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є в тому числі і податкові агенти.

При оподаткуванні податком на доходи фізичних осіб об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету (ст. 171 Податкового кодексу України).

Суд вважає, що позивач в такому випадку не є податковим агентом, відповідно до правил ст. 162 Податкового кодексу України, він також не може бути платником податку на доходи фізичних осіб із доходів, отрманих фізичними особами за спадщиною та даруванням, за договорами купівлі-продажу (міни), договорами з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна між фізичними особами.

Відповідно до п. 172.4 ст. 172 Податкового кодексу України під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Згідно з абз. 4 п. 173.4 ст. 173 Податкового кодексу України нотаріус щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені договори купівлі-продажу (міни), про вартість кожного договору та про суму сплаченого податку у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Відповідно до п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу України нотаріус щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Отже, згідно з вказаною нормою, інформація, яку повинен подавати нотаріус до органу державної податкової служби, не є податковою звітністю в розумінні глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України.

За таких обставин, позивач не будучи податковим агентом при поданні до податкового органу інформації про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування, повинен брати до уваги тільки ті розділи податкового розрахунку, які стосуються його як особи, яка не має статусу податкового агента, та подавати таку інформацію в строки, встановлені Податковим кодексом України для податкового кварталу.

Порушення вказаних строків податковим органом в ході перевірки не встановлено.

Відтак, у податкового органу не було підстав для застосування до позивача штрафу, передбаченого п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

Вказана правова позиція також викладена в ухвалі Вінницького апеляційного суду України від 30.05.2013 року у справі №822/1005/13-а та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.05.2013 р. у справі №2270/6510/12 (К/800/4751/13).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач діяв не у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Тому, на переконання суду є всі підстави для задоволення позову.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене вище позивачем доведено правомірність позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0000421701.

Стягнути з Державного бюджету на користь Другої Вінницької державної нотаріальної контори судовий збір у розмірі 114, 70 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби з розрахункових рахунків Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя./підпис/. Дмитришена Руслана Миколаївна

Копія вірна.

Суддя: Секретар: